Неврози у дітей

Невроз у дітей – це нервово-психічний розлад, що виник у результаті гострої або тривало існуючої психотравмуючої ситуації. До симптомів відносяться загальні, вегето-судинні та невротичні порушення. Останні мають різну клініку: тики, фобії, примхливість, замкнутість чи розгальмованість. Діагностика заснована на збиранні скарг, історії розвитку захворювання, визначенні причинного фактора. Додаткові обстеження проводяться щоб уникнути подібних органічних патологій. Лікування включає психотерапевтичні, медикаментозні та фізіотерапевтичні техніки.

Неврози — загальна проблема для педіатрії та дитячої психіатрії, оскільки хвора дитина одночасно страждає фізично та емоційно. Іноді соматична складова настільки сильна, що невроз супроводжується підвищеною хворобливістю, схильністю до виникнення патологій загального характеру за нормального органічного фону. За даними статистики, частка дитячих неврозів серед усіх нервово-психічних захворювань становить 45%. Хлопчики хворіють у 1,5 рази частіше за дівчаток. Пік захворюваності посідає старший дошкільний і молодший шкільний вік.

Етіологія захворювання багатогранна. Вважається, що вирішальне значення у розвитку неврозу має міжособистісний конфлікт дитини та значущих для неї членів сім’ї. На другому місці перебувають шкільні розбіжності. Провокуючі фактори неврозів:

• Соціально-психологічні: емоційна ізоляція дитини (єдиний у сім’ї, первісток у багатодітній сім’ї), непослідовність виховного стилю, шкідливі звички у батьків, сімейні конфлікти, перестановка сімейних ролей.
• Соціально-культурні: проживання у великому місті, темп життя, що не відповідає можливостям та потребам дитини, складні відносини у колективі.
• Соціально-економічні: неповна сім’я, незадовільні житлово-побутові умови, ранній вихід матері на роботу, раннє приміщення дитини до дошкільного закладу.
• Біологічні: ускладнений перебіг вагітності та пологів, лабільна нервова система, спадкові чи індивідуальні особливості психіки, проблеми з фізичним здоров’ям, церебральна органічна недостатність.
• Загальновищувальні: хронічна втома, дефіцит сну, розумове та фізичне навантаження (секції, гуртки), пережитий стрес (смерть близької людини, мимовільна участь в аварії, бійці).

Патофізіологія неврозів має кілька етапів. У у відповідь дію тригерного чинника відбувається збій процесів гальмування чи порушення в ЦНС. У дітей в нормі збудження переважає над гальмуванням, тому, зазвичай, найбільш рання відповідь – саме церебральна збудливість. При надмірній дії подразника, який нервова система не в змозі переносити, слід захисна реакція гальмування.

Організм, пристосовуючись до нових умов, змінює психічну реактивність. Включається каскад порушень неврологічного та соматичного характеру. У дитини виникає внутрішній конфлікт, заснований на невідповідності вимог (батьків, суспільства) та її життєвого досвіду. Намагаючись знайти вихід, діти входять у невластиві їм ролі, що призводить до дезорганізації нейропсихічної діяльності.

Неврози в дітей віком класифікують залежно від полисимптомности проявів. Відповідно до міжнародної номенклатури, визначають такі види:

1. Загальні. У клініці є різні, у тому числі неспецифічні прояви. Представники групи – неврастенія, істеричний, депресивний невроз, невроз нав’язливих рухів.
2. Системні. Неврози, які мають провідний симптом. Включають енурез, енкопрез, заїкуватість, розлади апетиту і сну.

Астенічний невроз (неврастіння)

Формується у дітей, що відрізняються боязкістю, недовірливістю. Часто виникає після тривалих інфекційних захворювань, на тлі хронічного стресу або перевтоми. Невроз проявляється розладами сну, тривожністю, невиправданими страхами. У хворого з’являється неадекватна чутливість до звичних подразників: шуму, яскравого світла.

З соматичних симптомів відзначаються головний біль, дискомфорт у ділянці серця, шлунково-кишкові порушення. Нерідко приєднуються вегетативні компоненти: відчуття мурашок, озноб, пітливість.

Істеричний невроз

До істеричного неврозу схильні діти з особливостями демонстративності, публічності, інфантилізму. У ранньому віці характерні порушення фізіологічних функцій (афективно-респіраторні напади, мимовільні дефекації та сечовипускання), падіння на підлогу з криком.

У дітей з нормальним мовним розвитком з’являються симптоми мутизму – відсутність реакції у відповідь у діалозі, небажання вступати в мовний контакт. Для старшого та підліткового віку типова яскрава картина істерики: театральність, вигинання у нефізіологічних позах, гучне емоційне ридання. Рідше можуть виникати судоми, істерична сліпота.

Невроз нав’язливих станів

Серед хворих частіше зустрічаються діти із підвищеною моральною відповідальністю. Хворі зазвичай відрізняються педантичністю, принциповістю, прискіпливістю. Дитину переслідують нав’язливі переживання, фобії, яких вона сама хоче позбутися: страх смерті, війни, розлуки з батьками.

Є обсесивна складова, яка реалізується судомними спазмами, нав’язливими рухами (моргання, покашлювання, морщення чола). Діти існують «заспокійливі» ритуали, наприклад, ссання краю подушки, тривале миття рук.

Депресивний невроз

Нерідко розвивається внаслідок дії постійного психотравмуючого фактора в сім’ї. До депересивного неврозу більш схильні підлітки, діти у пубертатному віці. Дитина замкнена, хоче усамітнитися, постійно перебуває в пригніченому настрої. Мова стає мізерною, обличчя – гіпомімічним. Характерне зниження фізичної активності, поганий апетит, безсоння.

Системні (малосимптомні) неврози

Група включає низку захворювань, які представлені окремими проявами. Один із видів – тики або тикозні рухи. Невроз виглядає як періодичні посмикування повік, м’язів обличчя, кінцівок чи тулуба загалом. До цієї категорії також належить втрата контролю над сечовипусканням (енурез) або випорожненнями (енкопрез). Представник системного неврозу — логоневроз, чи невротичне заїкуватість, у якому порушення ритму і плавності мови в дітей віком пов’язані з судомами мовної мускулатури.

На тлі нерозпізнаних неврозів розвиваються тяжкі депресії, нейрогенна анорексія, афективні розлади. При таких ускладненнях у дітей можливі суїцидальні спроби або закінчений суїцид. За статистичними підрахунками, 70-75% підлітків зі спробою самогубства мають психотравмуючий чинник у сім’ї чи школі. Без своєчасного надання допомоги при неврозах останні визначають стійкі зміни особистості та характеру. У дорослому житті це призводить до проблем соціалізації, порушення взаєморозуміння у шлюбі та формування неврозів у майбутніх дітей.

Постановка діагнозу переважно базується на клінічній картині захворювання. Важливим є ретельний збір скарг та анамнезу у дитини та її батька/родича. Невроз потребує диференціації з органічною патологією нервової системи, астенічним синдромом при загальних захворюваннях. Дитина з підозрою на невроз обстежується у дитячого психіатра. Алгоритм діагностики:

• Первинна консультація. Батьки пред’являють скарги на необґрунтовану млявість чи метушливість дитини, поганий сон, поява мимовільних, стереотипних рухів, гримасування. Із загальних симптомів можливі порушення серцебиття, дискомфорт у грудях, животі.
• Інструментальні обстеження. ЕКГ не виявляє патології. На ЕЕГ можливі ознаки дисфункції гіпоталамо-гіпофізарної системи. РЕГ показує невиражені судинні зміни.
• Огляд суміжних фахівців. Виходячи з характеру скарг, можуть знадобитися консультації дитячого кардіолога, невролога, гастроентеролога. Як правило, при неврозах вузькі фахівці не виявляють дітей даних за органічну патологію.

Консервативне лікування

Більшість дітей проходять терапію амбулаторно. Госпіталізації підлягають пацієнти з тяжкими формами істеричного неврозу. Мета лікування – регрес симптомів або досягнення тривалої ремісії. Схема лікування комплексна, спрямована на фізичне та психологічне відновлення. Для отримання результату обов’язково виключити фактор чи середовище, що провокує захворювання.

З режимних заходів рекомендується налагодити оптимальне співвідношення активності та відпочинку, повноцінне регулярне харчування. На старті лікування бажано звільнити дитину від уроків на 1-2 тижні. Фармакотерапія включає:

• транквілізатори небензодіазепінового ряду: мебікар, гідроксизин;
• седативні засоби рослинного походження, що містять звіробій, мелісу, м’яту;
• нейролептики, переважно галоперидол;
• психостимулятори із групи метилфенідату;
• ноотропи на основі амінофенілмасляної кислоти;
• полівітамінні комплекси

Психотерапія

Психотерапевтичні методики займають чільне місце у лікуванні неврозів в дітей віком. Протягом курсу необхідно підняти самооцінку дитини, сформувати почуття повноцінності, знизити рівень тривожності. Психотерапія проводиться у двох формах – індивідуальній чи груповій. Один з різновидів — сімейна терапія, що являє собою роботу з усіма учасниками конфлікту, спрямована на корекцію психотравмуючої складової усередині сім’ї.

Фізіотерапія

Застосування фізіолікування дозволяє скоротити курс медикаментозного навантаження, знизити дозу препаратів до мінімально ефективної. Різні техніки ЛФК застосовуються з розслаблюючою чи тонізуючою метою. Проводиться електрофорез комірної зони із седативними чи судинними засобами. З водних процедур при неврозі використовуються душ Шарко, хвойні ванни, ванни для ніг. Також призначається масаж спини, шиї, кінцівок.

Невроз у дітей – стан оборотний, при своєчасному лікуванні прогноз для одужання сприятливий. До профілактичних заходів належать дотримання режиму сну та неспання, адекватні фізичні та емоційні навантаження, що відповідають віку, темпераменту та можливостям дитини. У попередженні дитячої психотравми велика роль належить сім’ї — важливим є комфортний клімат і правильні розстановки ролей у відносинах.