Невринома горлянки

Невринома горлянки – Доброякісне новоутворення, що бере свій початок з нервових стовбурів, що іннервують горлянку. Невринома глотки проявляється дискомфортними відчуттями в глотці, почуттям стороннього тіла та здавлення в глотці. Може спостерігатися утруднення ковтання та дихання, порушення носового дихання. Для діагностики невриноми глотки зазвичай достатньо даних фарингоскопії, хоча остаточне підтвердження діагнозу дає лише гістологічне дослідження, проведене після біопсії або видалення невриноми. Лікування невриноми полягає у її хірургічному вилущуванні під місцевою анестезією.

Невринома відноситься до доброякісних пухлин глотки і є досить рідкісною освітою. Невринома глотки має нейрогенне походження і виходить із периферичних гілок шийних парасимпатичних та симпатичних нервів. Вона може спостерігатися у будь-якій віковій категорії, але найчастіше зустрічається у людей середнього віку.

Вивченням невриноми глотки займалося багато дослідників. З цієї причини невринома глотки отримала кілька різних назв: периневральна фібробластома, неврилемома, нейрофіброма, шваннома, периферична гліома. Надалі з’ясувалося, що всім назвам відповідає всього 2 види пухлин. Перші беруть початок у шваннівській оболонці нервів (шванноми або неврилемомми), другі складаються з клітинних елементів всіх нервових оболонок (солітарна нейрофіброма). Однак у клінічній отоларингології ці види зазвичай об’єднують під однією назвою — невринома глотки.

Причиною виникнення невриноми глотки можуть бути радіоактивне опромінення та хронічні несприятливі впливи на слизову оболонку глотки хімічних речовин (нікотину, вінілхлориду, формальдегіду, бензантрацену та ін) або частинок пилу, що містяться у повітрі, що вдихається. Ці фактори призводять до появи аденоми бронха, доброякісних пухлин гортані, порожнини носа та легень.

Розвитку невриноми глотки також сприяють хронічні захворювання носоглотки: риніт, аденоїди, тонзиліт, фарингіт. Це пов’язано з атрофічною або гіпертрофічною трансформацією клітин слизової оболонки в результаті тривалого запального процесу. Не останню роль розвитку невриноми глотки грає і генетично обумовлена ​​схильність.

На початку свого розвитку невринома глотки протікає без клінічних проявів. Її повільне зростання обумовлює досить тривалий безсимптомний період. Зі збільшенням розміру невриноми у пацієнта виникає відчуття стороннього тіла в глотці, почуття дискомфорту та здавлення, можливе першіння. Зазвичай невринома глотки розташовується на її бічній або задній стінці. При локалізації пухлини у верхньому відділі глотки може спостерігатися порушення носового дихання, при її розташуванні в гортаноглотці відзначається порушення ковтання (дисфагія) та утруднення дихання.

Невринома глотки, що виходить із симпатичних нервів, супроводжується синдромом Горнера: опущенням верхньої повіки, розширенням зіниці та западенням очного яблука. Зазначені зміни відбуваються за локалізації невриноми. Якщо невринома бере свій початок у гілках блукаючого нерва, вона може призвести до розвитку нейропатичного парезу гортані, що проявляється різними арушеннями голосу.

При огляді глотки виявляється покрите незміненою слизовою оболонкою утворення на широкій ніжці, що має веретеноподібну або округлу форму. Виразки або кровоточивість відсутні. При промацуванні визначається щільно-еластична консистенція пухлини, її пальпація безболісна. Невринома глотки завжди укладена в капсулу із сполучної тканини.

Зазвичай невринома глотки не викликає особливих діагностичних труднощів у отоларинголога. Діагноз встановлюється на підставі огляду освіти під час фарингоскопії. При наявності супутніх запальних процесів носоглотки показано риноскопію, отоскопію, ларингоскопію та бакпосів мазків з носа та зіва з обов’язковою антибіотикограмою. При порушення голосу проводять дослідження голосової функції (стробоскопію, фонетографію, електроглоттографію). У важких діагностичних випадках потрібна консультація онколога та ендоскопічна біопсія освіти. Гістологічне дослідження, що остаточно підтверджує вид пухлини, обов’язково проводиться після видалення невриноми.

Диференціальний діагноз невриноми глотки необхідно проводити з іншими утвореннями цієї локалізації (папіломою, фібромою, циліндромою, аденомою та ангіомою глотки), сторонніми тілами та раком глотки.

Щодо невриноми глотки проводиться лише хірургічне лікування. Воно полягає в ендоскопічному видаленні пухлини шляхом її вилущування разом з капсулою через проведений в основі невриноми розріз. Операція проводиться надротовим доступом під місцевим знеболенням.

Наявність запальних захворювань носоглотки вимагає проведення відповідної терапії із застосуванням антибактеріальних, протизапальних, антигістамінних та місцевих антисептичних препаратів. У відновлювальному періоді пацієнтам з парезом горла потрібні фонопедичні заняття з лікарем-фоніатором.

Невринома глотки не схильна до малігнізації. Однак, досягнувши значних розмірів за відсутності лікування, вона може призводити до дихальних порушень та стати причиною анорексії через порушення ковтання. Після видалення невриноми горлянки вона зазвичай не рецидивує.

Профілактикою невриноми глотки є боротьба з курінням, ефективне очищення повітря виробничих приміщень, застосування спеціальних засобів захисту органів дихання при роботі в умовах запиленого чи забрудненого повітряного середовища, своєчасне лікування інфекційно-запальних процесів у носоглотці.