Нікотинова абстиненція

Нікотинова абстиненція – це комплекс симптомів, що розвиваються протягом тижня після припинення регулярного вживання нікотиновмісних продуктів. Виявляється сильною тягою до нікотину, гнівом, дратівливістю, депресією та тривогою. Характерні порушення сну, проблеми концентрації уваги, почуття голоду. Діагностика включає збирання скарг та анамнезу, використання тесту Фагерстрема. Лікування проводиться за допомогою нікотинзамісних препаратів, а також ліків, що купують важкі симптоми абстиненції, що запобігають загостренню хронічних легеневих, серцево-судинних захворювань.

Термін «абстиненція» у перекладі з латині означає «утримання», «утриманість». Вона розвивається у разі відмови від регулярного тривалого прийому психоактивних речовин (нікотину, алкоголю, наркотиків), підтверджує наявність фізіологічної залежності. Синонімічні назви: синдром відміни, абстинентний синдром, “ломка”. Нікотин займає третє місце за вираженістю адиктивного потенціалу, поступаючись кокаїну та героїну. Абстиненція розвивається в осіб, які регулярно вживають тютюн, при відмові від нікотину на строк від кількох годин і більше. Найчастіше синдром діагностується у чоловіків.

Нікотинова залежність – хронічне рецидивне захворювання. Воно супроводжується звиканням до дії тютюну та подальшим розвитком синдрому відміни. Його основна причина – використання будь-яких тютюнових виробів, електронних засобів доставки нікотину. Попадання цієї речовини в кров відбувається протягом кількох секунд після вдихання диму чи пари. Безпосередньо причинами залежності та абстиненції можуть стати різні способи вживання нікотиновмісної продукції:

1. Куріння. Горіння тютюну супроводжується утворенням диму, в якому, крім нікотину, міститься велика кількість шкідливих сполук. Куріння сигарет, сигар, кальяну – найпоширеніший спосіб вживання тютюну.
2. Вдихання пари. Електронні пристрої були створені для зменшення шкоди від впливу диму при курінні. Вони стали альтернативою цигарок. Нікотин надходить до організму разом з парою, що утворюється при нагріванні рідини.
3. Вдихання нагрітої речовини. Інша альтернатива сигарет – системи нагрівання тютюну. Збільшення температури до 350 градусів за Цельсієм супроводжується утворенням нікотинового аерозолю. Шкідливих речовин менше, ніж у димі, але залежність зберігається.
4. Всмоктування через слизову оболонку. Нюхальний тютюн, нікотинові льодяники, снюс, насвай – нікотинові продукти, при використанні яких активна речовина надходить у кровотік через слизову оболонку носа, рота. Підтримують нікотинову залежність, але можуть використовуватися при відмові від сигарет як засоби, що зменшують симптоми абстиненції.

Розвиток абстиненції пов’язаний із звиканням нервової системи до дії нікотину. Надходячи до головного мозку, ця речовина впливає на нікотинові ацетилхолінові рецептори, що призводить до почуття розслаблення, заспокоєння. У той же час посилюється викид дофаміну – нейромедіатора, що стимулює центри винагороди та навчання. Регулярне підвищення дофамінової передачі при вживанні нікотину стає основою залежної поведінки: людина шукає спосіб прийняти чергову дозу речовини, щоб спричинити приємний стан організму.

Нервова система прагне підтримки фізіологічно нормальної активності нейромедіаторних систем, тому при регулярній стимуляції ацетилхолінових і дофамінових рецепторів відбувається зниження їх чутливості. В результаті без надходження нікотину ззовні виникає дефіцит нейромедіаторів, що природно виділяються, необхідних для підтримки фізичної активності, рівного настрою, хорошого самопочуття. Клінічно цей стан проявляється дратівливістю, пригніченістю, тривогою та іншими симптомами, властивими нікотинової абстиненції.

Прояви розвиваються протягом доби при повному та частковому скасуванні тютюнових виробів. Вони включають: потяг до споживання нікотину, підвищення втоми, тривоги, дратівливості. Зміни емоційного стану виходять першому плані. Людина стає пригніченою, озлобленою, неспокійною. Він найчастіше провокує конфлікти, відмовляється від спілкування. Знижується здатність концентрувати увагу, виконувати інтелектуальні завдання. За виконання роботи швидко наростає втома.

Фізичний стан помітно погіршується: з’являється слабкість, сон стає поверховим, виникають труднощі під час засинання. Апетит посилюється, споживання їжі може стати неконтрольованим. Можливі порушення шлунково-кишкового тракту: здуття живота, розлад травлення. Посилюється потовиділення, кашель. Багато залежних скаржаться на задишку, тремор, порушення серцевого ритму, коливання артеріального тиску. Симптоми поступово наростають протягом 3-7 діб, потім на спад. Погіршення фізичного самопочуття часто стає причиною зривів при спробах відмовитися від тютюну.

Нікотинова абстиненція важче протікає у людей із хронічними захворюваннями. Ускладнення можливі при цукровому діабеті, гіпертонії, ішемічній хворобі серця, хронічній обструктивній хворобі легень. У пацієнтів із даними патологіями підвищується ризик розвитку загострень, що супроводжуються небезпечними для життя станами. Тому процес детоксикації, відмови від нікотину необхідно проводити під наглядом лікаря.

Наявність нікотинової абстиненції підтверджується обстеженням лікаря-нарколога. Зазвичай діагностика не становить труднощів, оскільки пацієнти не приховують залежності, розуміють причини погіршення самопочуття. Постановка діагнозу необхідна визначення методів лікування, виключення інших синдромів скасування (наприклад, що з алкоголізмом, наркоманією). Діагностичний процес включає:

1. Збір анамнезу. Лікар уточнює стаж, частоту споживання тютюнових продуктів, наявність бажання та спроб відмовитися від шкідливої ​​звички. З’ясовує наявність хронічних хвороб, їхню стадію (ремісія, загострення). У разі необхідності направляє до інших фахівців, здатних доповнити інформацію про загальний стан здоров’я.
2. Аналіз скарг. Пацієнти повідомляють про нездатність контролювати споживання тютюну, сильне бажання прийому чергової дози, зміни пріоритетів та поведінки. При відміні нікотину вони відчувають слабкість, дисфорію, тривогу, пригніченість. Посилюється дратівливість, погіршується концентрація уваги, загальне самопочуття.
3. Заповнення опитувальників. Тест Фагерстрема використовується визначення ступеня нікотинової залежності, що дозволяє визначити тяжкість і тривалість абстиненції. Середній ступінь залежності діагностується при результаті 4-5 балів, важкий – понад 6. Також можуть використовуватись різні опитувальники для оцінки фізичного здоров’я, емоційного стану.

Терапія синдрому відміни зводиться до полегшення її симптомів. За відсутності хронічних захворювань, високої мотивації пацієнта до позбавлення залежності, синдром відміни нікотину може бути подолано самостійно, без участі лікаря. В інших випадках необхідно дотримуватись рекомендацій нарколога. Лікування може включати такі заходи:

1. Нікотиновмісні та нікотинозамінні препарати. Використовуються часткові агоністи нікотинових рецепторів (замінюють тютюн), антагоністи ацетилхолінових рецепторів, а також різні засоби з низькою дозою нікотину (пластири, спреї, жувальні гумки). Ці засоби поступово зменшують потребу організму в нікотині, полегшують симптоми абстиненції.
2. Симптоматичні засоби. Для покращення самопочуття пацієнтів у період абстинентного синдрому використовуються препарати різної дії: заспокійливі, снодійні, знеболювальні. Залежно від домінуючих симптомів можуть бути призначені ліки для нормалізації артеріального тиску, відновлення серцевого ритму.
3. Фізіотерапевтичні процедури. Призначаються сеанси транскраніальної електростимуляції та тренування дихальної мускулатури на тренажерах, загальнозміцнюючі масажі. Всім пацієнтам рекомендується підтримувати фізичну активність, регулярно приймати водні процедури, гуляти на свіжому повітрі.

Більшість пацієнтів, націлених на позбавлення залежності, успішно долають симптоми нікотинової абстиненції. Найбільш складний період – перші 7 днів. Після нього самопочуття помітно покращується, потяг до тютюну знижується. Профілактика синдрому відміни зводиться до запобігання розвитку залежності. Для цього потрібна пропаганда здорового способу життя на рівні сімей, освітніх установ, підприємств. Важливо освоювати різні способи подолання стресу, дотримуватися балансу праці та відпочинку, знаходити захоплення, що підтримують фізичне та психологічне здоров’я.