Нікотинова залежність

Нікотинова залежність (Нікотинізм, тютюнова залежність) – пристрасть до нікотину. Для надходження нікотину в організм використовують курильний, жувальний та нюхальний тютюн. Найпопулярнішим способом є куріння. Нікотин викликає ейфорію, яка певною мірою нагадує ейфорію при прийомі кокаїну. Він також збільшує частоту пульсу, підвищує артеріальний тиск, посилює перистальтику і може викликати тремтіння кінцівок. При тривалому вживанні може провокувати хвороби легень та верхніх дихальних шляхів, захворювання серця та судин. Збільшує ризик розвитку злоякісних новоутворень.

Нікотинова залежність – одна з найпоширеніших залежностей поряд з кофеїноманією та алкоголізмом. Широкому поширенню тютюну сприяє легальність, збереження працездатності, швидкості реакцій та когнітивних функцій під час використання цього психостимулятора. Тим часом, при менш виражених та відстрочених за часом негативних ефектах нікотин викликає дуже сильну залежність, порівнянну із залежністю від алкоголю, ЛСД та наркотиків опіоїдного ряду.

За даними ВООЗ, в даний час від нікотинової залежності страждає понад мільярд людей, тобто кожен третій житель Землі старше 15 років. У Росії налічується понад 50 мільйонів курців. Більшість пацієнтів починають курити в дитинстві або підлітковому віці, спонукальним мотивом зазвичай стає бажання не відставати від однолітків, виглядати «крутим» і т. д. Після досягнення зрілості, коли людина стає здатною критично оцінювати куріння, у неї вже є яскраво виражена нікотинова залежність, для позбавлення від якої часто потрібна допомога фахівців у галузі наркології.

Нікотин – алкалоїд природного походження. Найбільша кількість цієї речовини міститься в рослинах сімейства пасльонових – тютюні та махорці. Нікотин накопичується в листі, яке в переробленому вигляді і використовується для куріння, нюхання або жування. Кількість нікотину, що потрапляє в організм людини, може сильно варіювати в залежності від способу вживання, глибини вдиху, наявності фільтра при курінні і т. д. При жуванні, розсмоктуванні або нюханні доза нікотину, що отримується залежним, вища, ніж куріння.

Нікотин дуже швидко всмоктується в кров і лише через 7 секунд після надходження до організму потрапляє в мозок, де впливає на нікотинові ацетилхолінові рецептори. Внаслідок цього впливу збільшується кількість адреналіну, наслідком чого стає підвищення артеріального тиску, почастішання пульсу та дихання. Крім того, нікотин сприяє підвищенню рівня «гормону задоволення» дофаміну. У великих дозах нікотин є отрутою, у малих – психостимулятором. При його вживанні виникає відчуття деякого підйому активності у поєднанні зі спокоєм, розслабленістю та приємною ейфорією. Нікотин розщеплюється у печінці. Протягом 2 годин після вживання його кількість у крові зменшується вдвічі. При цьому проміжний продукт розпаду нікотину котинін зберігається в організмі протягом 2 діб.

За даними дослідників, значна частина курців уперше пробують цигарки ще у дитячому віці. Існує 3 критичні періоди: 11 років, 13 років і 15-16 років. У ці періоди частота першого вживання тютюну зростає вдвічі, а в 15-16 років систематичне куріння у багатьох підлітків уже переважає епізодичну. Звичка до тютюнопаління виникає внаслідок взаємодії біологічних та соціальних факторів. Під біологічними чинниками мається на увазі індивідуальна реакція надходження нікотину в організм.

До соціальних факторів належить куріння батьків, вживання спиртних напоїв, неблагополучна сім’я, проблеми в сімейних відносинах, постійна наявність кишенькових грошей і думка однолітків. Вперше підлітки зазвичай намагаються курити з цікавості, бажання самоствердитися, потреби «не випадати з компанії». Нерідко спонукаючим мотивом стає куріння дорослого чи однолітка, якого підліток вважає авторитетом і якого хоче бути схожим.

При першому вживанні тютюну виникають неприємні симптоми різного ступеня виразності. Однак багато підлітків з різних причин вживають тютюн знову і знову, поки це не стає звичкою. Формування залежності відбувається вже після кількох вжитків. Подальший розвиток подій залежить від обставин життя та установок пацієнта. Іноді спостерігається періодичне вживання, наприклад, лише прийому спиртних напоїв. Іноді тютюн часто використовують жінки, які не бажають, щоб про їхню залежність знали чоловіки та діти.

Однак більшість людей швидко переходять до щоденного багаторазового прийому нікотину. Розвитку вираженої нікотинової залежності сприяє фізичне звикання, короткочасність ефектів та пов’язана з цим висока частота вживання. При прийомі нікотину спостерігається двофазність дії, характерна психостимуляторів. Нетривала ейфорія змінюється зниженням настрою, що супроводжується вираженою потребою прийняти нову дозу. В результаті пацієнти викурюють від 5-6 цигарок до 1-3 пачок щодня.

Оскільки нікотин практично моментально надходить у мозок, підкріплення нікотинової залежності відбувається при кожній затяжці. При 10 затяжках в одній сигареті та вживанні 20 сигарет щодня хворий отримує 100 підкріплень щодня. Куріння психологічно «прив’язується» до певних ситуацій (після їжі, при стресі, під час перерви на роботі, куріння «за компанію» при зустрічі друзів та знайомих) здійснюється в одних і тих же умовах і супроводжується однотипними діями. Усе це формує потужний ритуал, який сам собою заспокоює, тонізує, допомагає переключитися з однієї завдання іншу тощо.

Намагаючись позбутися нікотинової залежності, пацієнт виявляється змушеним терпіти неприємні відчуття, пов’язані з припиненням надходження нікотину в організм. Зникнення звичного ритуалу ще більше посилює цю проблему. Людині, яка страждає на синдром відміни, доводиться знаходити нові прийоми для швидкого самозаспокоєння, мобілізації або перемикання. Незважаючи на те, що цей фактор не має прямого відношення до нікотинової залежності та впливає на пацієнта лише як звичний патерн поведінки, його роль у проблемі відмови від тютюну не варто недооцінювати.

При першому вживанні тютюну можуть спостерігатися два типи реакції. Перша – яскраво виражена негативна, що супроводжується зниженням артеріального тиску, почастішанням пульсу, нудотою, сильним запамороченням, м’язовою слабкістю, тривогою, занепокоєнням і страхом смерті, можливі непритомності та переднепритомні стани. Як правило, люди, які зазнали таких відчуттів, курцями не стають. Друга – дисоційована, що виявляється відчуттям психічного комфорту та незначним запамороченням у поєднанні зі нудотою та м’язовою слабкістю. У осіб із такою реакцією існує досить високий ризик розвитку нікотинової залежності.

При звиканні превалюють приємні відчуття: легка ейфорія, розслаблення та покращення настрою. З боку внутрішніх органів спостерігається почастішання дихання та пульсу, підвищення артеріального тиску та посилення кишкової перистальтики. З часом толерантність до нікотину зростає, кількість сигарет, що щодня викурюються, збільшується, а відчуття стають менш вираженими. Після перерви тривалістю кілька годин яскравість ефектів частково повертається, тому перша ранкова сигарета діє сильніше за наступні. Психічна та фізична залежність формуються протягом кількох років. При тривалому вживанні тютюну підвищується ймовірність розвитку стенокардії, аритмії, артеріальної гіпертонії, інфаркту міокарда, серцевої недостатності, стоматиту, гінгівіту, ларингіту, бронхіту, дихальної недостатності, раку гортані, легенів, язика та шлунка.

При відмові від тютюну виникають обов’язкові бажання, думки та образи, пов’язані з курінням. Можливі коливання АТ, підвищена пітливість, запаморочення, сухість у роті, незрозумілі болі, кашель, порушення перистальтики шлунка та кишечника. Пацієнти страждають від безсоння та підвищеної стомлюваності у поєднанні з дратівливістю. Знижується працездатність, з’являється суб’єктивне відчуття погіршення самопочуття. Зазвичай, спостерігається підвищення апетиту. Часто з’являються сни, що повторюються, пов’язані з курінням. Усі прояви синдрому відміни досягають максимуму через 1-2 доби після припинення куріння, а потім поступово зникають протягом 2 тижнів. Частина симптомів може зберігатися кілька місяців.

Розрізняють два типи та три форми нікотинової залежності. При першому типі бажання закурити виникає через півгодини і більше після останньої сигарети, кількість сигарет, що викурюються, зазвичай коливається від 15 до 30. При другому типі залежності бажання курити присутнє постійно, протягом дня пацієнти викурюють 30-60 сигарет. Ідеаторна форма залежності характеризується раннім початком вживання тютюну, систематичним курінням, що швидко розвивається, пізнім викурюванням першої сигарети (через кілька годин після пробудження) і досить легкою самостійною відмовою від цієї шкідливої ​​звички.

При психосоматичній формі спостерігається пізній початок куріння, швидкий перехід епізодичного куріння в постійне, швидке підвищення толерантності, раннє викурювання першої сигарети (відразу після пробудження) та виражені труднощі при відмові від тютюну. Самостійні спроби кинути палити, зазвичай, виявляються невдалими. Дисоційована форма проявляється вираженими неприємними фізичними відчуттями за відсутності тютюну, раннім початком куріння та періодичністю перебігу. Кількість сигарет, що викурюються, у одного і того ж хворого в різні дні може коливатися в 10 разів (від 2-3 штук до пачки і більше). Самостійно кинути палити вдається, але потім нерідко настає зрив. Характерна запізніла поява синдрому відміни.

Радикальних засобів для усунення нікотинової залежності поки що не існує. У процесі лікування можуть використовуватися різні методики, у тому числі – замісна терапія з використанням нікотинвмісних препаратів, рефлексотерапія, поведінкова терапія, гіпносуггестивний вплив і т. д. Багато пацієнтів намагаються впоратися з нікотинової залежністю самостійно, одномоментно різко припинивши куріння, проте цей спосіб лише у 7%.

Серед найбільш популярних засобів для лікування нікотинової залежності – нікотинсодержащіе препарати у вигляді пластиру, жувальної гумки, інгаляторів або таблеток, що розсмоктуються. Використання цього способу дозволяє збільшити ймовірність позбавлення залежності приблизно вдвічі. Крім того, при відмові від куріння використовується агоніст нікотинових рецепторів Табекс. Оцінки цього препарату наркологами відрізняються через недостатню кількість досліджень його ефективності. При цьому існують дані, що підтверджують, що пацієнтам, які використовували Табекс, частіше вдається утримуватись від тютюну протягом року і більше порівняно з хворими, які намагалися кинути палити шляхом звичайної відмови від сигарет.

Певний ефект виявляється під час використання методики гіпносуггестивного впливу та інших психотерапевтичних методів. Застосовується поведінкова терапія, спрямована на посилення та підтримку мотивації, усвідомлене відстеження та зміну своєї поведінки, та вироблення нових звичок. Суспільство Анонімних Курців пропонує хворим, які страждають на нікотинову залежність, взяти участь у програмі «12 кроків». Існують спеціальні програми, курси та тренінги, які допомагають пацієнтові позбутися психологічної залежності від нікотину.

Прогноз при нікотинової залежності визначається часом початку куріння, кількістю сигарет, що щодня викурюються, і особливостями організму пацієнта. За статистикою, середня тривалість життя людей, які почали курити у підлітковому віці, на 8 років коротше, ніж у тих, хто не курить. Після відмови від куріння протягом першого року відновлюються функції дихання та кровообігу, через рік удвічі скорочується ризик розвитку ІХС, через 5 років стає вдвічі нижчим за ризик виникнення злоякісних утворень ротової порожнини, верхніх дихальних шляхів, шийки матки та сечового міхура. Через 10 років удвічі зменшується ризик розвитку раку легень.