Новоутворення вульви

Новоутворення зовнішніх статевих органів – Група різних по морфології пухлинних захворювань вульви. Пухлини можуть бути безсимптомними; при великих розмірах або інфільтративному зростанні супроводжуються дискомфортом і хворобливістю в промежині, кров’яними або гнійними виділеннями, роздратуванням та свербінням вульви. Діагностика новоутворень зовнішніх статевих органів ґрунтується на огляді вульви, вульвоскопії, цитологічному дослідженні мазків, біопсії. Лікування доброякісних пухлин вульви зводиться до їх висічення або вилущування; при злоякісних новоутвореннях проводиться вульвектомія чи комбіноване лікування.

Новоутворення вульви формуються в результаті патологічного розростання тканин, спричиненого аномальним поділом клітин. Вони можуть виходити практично з усіх тканинних структур, що знаходяться в цій зоні, – сполучної, жирової, м’язової, лімфоїдної, епітеліальної і т. д. пухлини – рак вульви. Вони можуть локалізуватися в області лобка, малих та великих статевих губ, клітора, зовнішнього отвору уретри, задньої спайки.

Доброякісні новоутворення зовнішніх статевих органів мають відносно повільний проліферуючий ріст у межах оточуючих тканин. Злоякісним пухлинам властива інфільтрація (проникаюче проростання) навколишніх тканин, швидке зростання, клітинна атипія, здатність до метастазування в лімфовузли та віддалені органи.

Етіологія новоутворень вульви неоднозначна. Потенційними факторами їх розвитку можуть бути порушення нейроендокринної регуляції, тривала гормональна контрацепція, ІПСШ (ВПЛ, хламідіоз, генітальний герпес та ін), кольпіти, вульвіти, травматизація зовнішніх статевих органів.

З доброякісними новоутвореннями зовнішніх статевих органів гінекологія стикається відносно рідко. В області великих статевих губ частіше виникають фіброми та міоми, гідроаденоми, ліпоми та фіброліпоми, міксоми, гемангіоми, лімфангіоми; в зоні присінка піхви – папіломи (вірусні утворення, що виходять із покривного епітелію).

Фіброма (фіброаденома) вульви – освіта, представлена ​​зрілими волокнистими сполучнотканинними структурами і пучками колагенових фібрил. Фіброми мають широку основу або ніжку, не спаяні з навколишніми тканинами. Консистенція пухлини визначається розташуванням колагенових пучків та ступенем гіалінізації новоутворення. Найчастіше фіброма розташовується у товщі великої статевої губи, рідше – у зоні присінка піхви; збільшується у розмірах повільно.

Структура міоми вульви представлена ​​м’язовими волокнами. До різновидів міоми відносяться лейоміома, утворена гладкими м’язовими волокнами, і рабдоміома, що складається з поперечно-смугастих волокон. Міоми локалізуються в товщі м’язів великої статевої губи, характеризуються щільно-еластичною консистенцією, рухливістю, незв’язаністю з навколишніми тканинами.

Фіброміома вульви поєднує волокна фібоїдного та м’язового типу, виходить з м’язових елементів круглої зв’язки, локалізується в області великої статевої губи.

Ліпома вульви – пухлина жирової структури, що іноді містить компоненти сполучної тканини (фіброліпома). Локалізується на лобку або великих статевих губах, має виражену капсулу, круглу форму, м’ясту консистенцію, відносну рухливість.

Міксома вульви – мезенхімальна пухлина, що знаходиться в підшкірному шарі великих статевих губ або лобка. Міксома частіше виявляється у жінок похилого віку. Макроскопічно має округлі контури, драглисту консистенцію, капсулу, жовтувато-білий колір.

Гемангіома вульви виходить із судин шкіри та слизової зовнішніх статевих органів. За своєю структурою вона може бути кавернозною чи капілярною. Гемангіоми розташовуються на статевих губах, мають вигляд червоного або синюшного вузла, що височіє над слизовою або шкірою. Судинні пухлини можуть досить швидко зростати і поширюватися на тканини піхви, шийки чи порожнини матки.

Лімфангіома вульви утворена лімфоїдною тканиною, має багатопорожнинну структуру та містить білковий випіт. Порожнина лімфангіоми вистелена епітелієм. Макроскопічно лімфоїдна пухлина представлена ​​дрібнобугристими соковитими вузликами з синюватим відтінком, що мають м’яку консистенцію з окремими щільними включеннями.

Папілома (кондилома) вульви – пухлина, асоційована з ВПЛ, утворена покривним епітелієм великих статевих губ та переддень піхви. Мікроскопічно в ній визначається фіброепітеліальна структура, іноді з ознаками вираженого акантозу. Папіломи можуть мати одиночний або множинний характер, білуватий або темно-коричневий колір, тонку ніжку або широку основу. Зовнішньо папілома вульви виглядає як сосочкове розростання в області статевих губ з екзофітним зростанням. Папіломи вульви здатні поширюватися на слизову оболонку піхви і озлоякісляться.

Гідроаденома вульви виходить із потових залоз лобка або великих статевих губ. Гідроаденоми виглядають як множинні симетричні вузликові висипання овальної або округлої форми, жовтуватого, рожевого або коричневого відтінку. Мікроскопічно представлені кістозними порожнинами, вистеленими сплощеним епітелієм із вмістом колоїдної маси.

Серед пухлиноподібних утворень вульви також трапляються кісти бартолінової залози.

Невеликі новоутворення вульви не супроводжуються клінічною симптоматикою. У міру свого зростання фібоїдні, м’язові, жирові, судинні пухлини розтягують тканини лобка або статевих губ, випинаються назовні, височіючи у вигляді припухлості або поліповидного розростання. У цьому випадку виникають відчуття стороннього тіла в ділянці промежини, дискомфорт при рухах, статевих зносинах.

При травматизації гемангіоми вульви можуть виникати контактні кровотечі. У ряді випадків відзначається запалення, виразка, нагноєння новоутворень зовнішніх статевих органів. При стисканні пухлиною уретри можуть розвиватися порушення сечовипускання. При порушенні кровообігу в пухлинному утворенні (крововиливі, некрозі) з’являється набряклість і болючість в ділянці вульви.

Розпізнавання новоутворень вульви проводиться за безпосереднього огляду гінеколога. Для виявлення поширення пухлинної інфільтрації проводиться піхвове дослідження, вульвоскопія, за необхідності – кольпоскопія, трансвагінальне УЗД.

З метою виключення неспецифічних та статевих інфекцій здійснюється бактеріологічне дослідження мазка, ПЛР-діагностика. Для уточнення доброякісності новоутворення досліджуються пунктати пухлин, мазки та зішкрібки з країв виразок, виконується гістологічне дослідження біоптату. Гідроаден вульви диференціюють з проявами сифілісу.

Пухлини вульви, що непрогресують і не завдають дискомфорту з підтвердженою доброякісною структурою, можуть залишатися під спостереження. Оперативне видалення новоутворень зовнішніх статевих органів провадиться при їх зростанні, симптоматичному перебігу, небезпеці малігнізації, фізичному та естетичному дискомфорті.

Пухлини на ніжці підлягають посіченню біля основи. Новоутворення, розташовані в товщі тканин, вилущуються з навколишніх тканин із ушиванням ложа. З особливою обережністю слід проводити вилущування пухлин, розташованих близько до уретри, щоб уникнути поранення сечівника. І тут до операції може залучатися уролог.

При видаленні папілом вульви перевага надається кріодеструкції, радіохвильового висічення, лазерного видалення, електрокоагуляції, плазмової коагуляції, хімічного припікання солкодермом. Гемангіоми вульви можуть виліковуватися хірургічно, шляхом електрокоагуляції, кріотерапії, склеротерапії.

У цілому нині невидалені доброякісні новоутворення вульви озлокачествуются у поодиноких випадках. Після видалення новоутворень нерідко може виникати їхнє повторне утворення. Після видалення папілом вульви потрібне проведення противірусного лікування. Перебіг операції та післяопераційного періоду може ускладнюватись кровотечею, пораненням уретри, утворенням гематом.