Ниркова колька – це гострий больовий напад, зумовлений раптовим порушенням пасажу сечі, підвищенням внутрішньолоханкового тиску. Характеризується вираженими переймоподібними болями в попереку, що розповсюджуються по ходу сечоводу вниз, прискореним і хворобливим сечовипусканням, нудотою та блюванням, психомоторним збудженням. Купірування нападу здійснюється за допомогою місцевого тепла, введення спазмолітиків та анальгетиків (аж до наркотичних), новокаїнових блокад. Для визначення причин ниркової кольки проводиться дослідження сечі, внутрішньовенна урографія, хромоцистоскопія, УЗД, КТ нирок.

Ниркова колька може ускладнювати перебіг цілого ряду захворювань сечовивідних шляхів. У клінічній урології розцінюється як ургентний стан, що вимагає якнайшвидшого зняття гострого болю та нормалізації функціонування нирки. Вважається найпоширенішим синдромом у структурі патологій сечовивідних шляхів. Найчастіше провокується уролітіазом. При розташуванні каменю в нирці колька виникає у половини пацієнтів, при локалізації в сечоводі – у 95-98%.

Розвиток ниркової коліки пов’язаний із раптовим порушенням відведення сечі з нирки внаслідок внутрішньої закупорки або зовнішнього здавлення сечовивідних шляхів. Цей стан супроводжується рефлекторним спастичним скороченням мускулатури сечоводу, підвищенням гідростатичного тиску всередині балії, венозним стазом, набряком паренхіми та перерозтягненням фіброзної капсули нирки. Внаслідок подразнення чутливих рецепторів розвивається раптовий і виражений больовий синдром – ниркова коліка.

Безпосередніми причинами ниркової коліки можуть бути:

• Механічні перешкоди, що порушують пасаж сечі з ниркової балії або сечоводу. У більшості випадків (57,5%) стан виникає при утиску конкременту в якомусь відділі сечоводу при сечокам’яній хворобі. Іноді обтурацію сечоводу викликають згустки слизу або гною при пієлонефриті, казеозні маси або некротизовані сосочки, що відторгнулися, при туберкульозі нирки.
• Перегин або перекрут сечоводу. Виникає при нефроптозі, дистопії нирки, стриктура сечоводу.
• Зовнішнє стискання сечових шляхів. Компресію часто викликають пухлини нирок (папілярна аденокарцинома та ін), сечоводу, передміхурової залози (аденома простати, рак простати); заочеревинні та субкапсулярні посттравматичні гематоми (в т. ч. після дистанційної літотрипсії).
• Запальні захворювання. Гострі болючі напади нерідко виникають при гідронефрозі, гострому сегментарному набряку слизової оболонки при периуретерите, уретриті, простатиті.
• Судинні патології. Розвиток ниркової кольки можливий при флебостазі у венозній системі малого тазу, тромбозі ниркових вен.
• Вроджені аномалії нирок. Порушення уродінаміки, що супроводжуються колікою, зустрічаються при ахалазії, дискінезії, мегакалікоз, губчастій нирці та ін.

Класичною ознакою служить раптовий, інтенсивний, переймоподібний біль у ділянці нирок або реберно-хребетному кутку. Больовий напад може розвиватися вночі, під час сну; іноді початок кольки пацієнти пов’язують з фізичним навантаженням, тряскою їздою, тривалою ходьбою, прийомом сечогінних ліків або великого обсягу рідини.

З попереку біль може поширюватися в мезогастральну, здухвинну ділянку, стегно, пряму кишку; у чоловіків – у статевий член і мошонку, у жінок – у статеві губи та промежину. Больовий напад може тривати від 3-х до 18-ти і більше годин; при цьому інтенсивність болю, її локалізація та іррадіація можуть змінюватись. Пацієнти неспокійні, кидаються, не знаходять положення, що полегшує біль.

Розвиваються часті позиви на сечовипускання, надалі – олігурія чи анурія, різі в уретрі, сухість у роті, блювання, тенезми, метеоризм. Відзначаються помірна гіпертензія, тахікардія, субфебрилітет, озноб. Сильний біль може спричинити шоковий стан (гіпотонія, блідість шкірних покривів, брадикардія, холодний піт). Після закінчення ниркової коліки зазвичай виділяється значний обсяг сечі, в якій виявляється мікро-або макрогематурія.

При розпізнаванні ниркової кольки керуються анамнезом, даними об’єктивної картини та інструментальних досліджень. Відповідна половина поперекової області болюча при пальпації, симптом биття по реберній дузі – різко позитивний. Дослідження сечі після стихання больового нападу дає можливість виявити свіжі еритроцити чи згустки крові, білок, солі, лейкоцити, епітелій. Для підтвердження діагнозу МКЛ виконується:

• Рентгенодіагностика. Оглядова рентгенографія черевної порожнини дозволяє виключити гостру абдомінальну патологію. Крім того, на рентгенограмах та урограмах може виявлятися пневматоз кишечника, щільніша тінь ураженої нирки та «ореол розрідження» в області навколониркових тканин при їх набряку. Проведення внутрішньовенної урографії щодо зміни контурів чашок і балії, зміщення нирки, характеру вигину сечоводу та ін. ознаками дозволяє виявити причину ниркової коліки (нефролітіаз, камінь сечоводу, гідронефроз, нефроптоз та ін.).
• Ендоскопія сечових шляхів. Хромоцистоскопія, проведена під час нападу, виявляє запізнення або відсутність виділення індигокарміну з блокованого сечоводу, іноді набряк, крововилив або ущемлений у гирлі сечоводу камінь.
• Ехографія. Для вивчення стану сечовивідних шляхів призначається УЗД нирок та сечового міхура; з метою виключення «гострого живота» – УЗД черевної порожнини та малого тазу.
• Томографія. Встановити причину ниркової коліки, що розвинулася, дозволяють томографічні дослідження (КТ нирок, МРТ).

Патологію слід диференціювати від інших станів, що супроводжуються абдомінальними та поперековими болями, – гострого апендициту, гострого панкреатиту, холециститу, тромбозу мезентеріальних судин, аневризми аорти, позаматкової вагітності, перекрута ніжки кісти яєчника, прободної хребетного диска, міжреберної невралгії та ін.

Купірування стану починають з місцевих теплових процедур (прикладання теплої грілки до попереку або живота, сидячої ванни з температурою води 37-39 ° С). З метою зняття болю, спазму сечових шляхів та відновлення пасажу сечі проводиться введення знеболювальних та спазмолітичних препаратів (метамізолу натрію, тримеперидину, атропіну, дротаверину або платифіліну внутрішньом’язово).

Приступ, що затягнувся, доцільно спробувати зняти за допомогою новокаїнової блокади насіннєвого канатика або круглої маткової зв’язки матки на стороні ураження, внутрішньотазової блокади, паравертебрального зрошення області попереку хлоретилом. У гострій фазі широко використовуються голкорефлексотерапія та електропунктура. При дрібних конкрементах у сечоводі проводяться фізіопроцедури – діадинамотерапія, УЗ-терапія, вібраційна терапія та ін.

При коліці, яка протікає на тлі гострого пієлонефриту з високим підйомом температури, проведення теплових процедур протипоказано. У разі безуспішності консервативних заходів пацієнта госпіталізують до урологічного стаціонару, де проводиться катетеризація або стентування сечоводу, пункційне накладення нефростоми або хірургічне лікування.

Своєчасне купірування та усунення причин, що ведуть до розвитку ниркової кольки, дозволяє виключити можливість рецидиву. При тривалій обструкції сечових шляхів можуть виникнути незворотні пошкодження нирки. Приєднання інфекції може призвести до розвитку вторинного пієлонефриту, уросепсису, бактеріємічного шоку. Профілактика полягає у попередженні можливих факторів ризику, насамперед – сечокам’яної хвороби. Пацієнтам показано обстеження у лікаря-нефролога та планове лікування захворювання, що зумовило розвиток синдрому.