Низьке розташування плаценти

Низьке розташування плаценти – Ускладнення вагітності, для якого характерна локалізація дитячого місця в нижньому сегменті матки, ближче, ніж на 6 см від її внутрішнього зіва. Небезпека полягає в тому, що аномалія не виявляється. Визначити низьке розташування плаценти вдається лише під час ультразвукового сканування або при розвитку ускладнень – пошкодження, відшарування органу, що супроводжуються патологічними ознаками. Лікування здійснюється амбулаторно, показаний лікувально-охоронний режим та медикаментозна терапія. У більшості випадків при низькому розташуванні плаценти розродження здійснюється за допомогою кесаревого розтину.

Низьке розташування плаценти – акушерська аномалія, що супроводжується неправильним прикріпленням дитячого місця. При такій патології є ризик гіпоксії плода внаслідок передавлювання пуповини. Також низьке розташування плаценти загрожує передчасним її відшаруванням на пізніх термінах вагітності через тиск плода. Найбільш схильні до низької плацентації жінки старше 30 років. При виявленні низького розташування плаценти прогноз далеко не завжди несприятливий. У міру збільшення матки в об’ємі є висока ймовірність міграції дитячого місця та його розташування в подальшому на передній або задній стінці. За такого розвитку подій вагітність протікає нормально, і можливі пологи природним шляхом.

Як правило, низьке розташування плаценти виявляється під час УЗ-скринінгу I триместру, проте ближче до 20 тижня приблизно в 70% випадків відбувається міграція дитячого місця, і діагноз знімається. До кінця вагітності така патологія зберігається лише у 5% пацієнток. Якщо низьке розташування плаценти виявлено у III триместрі, ймовірність її переміщення вкрай мала.

Остаточно встановити причини низького розташування плаценти вченим досі не вдається. Однак на підставі численних досліджень зроблено припущення про те, що аномальне прикріплення дитячого місця відбувається на тлі дифузної гіперплазії ворсинок хоріону та крайового відмирання окремих елементів децидуальної оболонки. Стати причиною таких змін і призвести до низького розташування плаценти може витончення міометрію, що розвинулося внаслідок численних абортів, вишкрібань та інших гінекологічних маніпуляцій. Ризик виникнення акушерської аномалії підвищується на тлі перенесених раніше викиднів, запальних та інфекційних захворювань репродуктивних органів.

Низьке розташування плаценти часто діагностується після кесаревого розтину внаслідок формування рубця на матці. З більшою ймовірністю патологія розвивається при багатоплідній вагітності, якщо у жінки в анамнезі було 3 і більше пологів, і натомість доброякісних захворювань, наприклад, міоми. Вроджені аномалії матки, зокрема, дворога або сідлоподібна матка, присутність перегородок у порожнині органу, також збільшують можливість низького розташування плаценти. До групи підвищеного ризику входять пацієнтки, схильні до шкідливих звичок, схильні до стресів, які виконують важку фізичну роботу.

В акушерстві діагностують низьке розташування плаценти двох видів залежно від локалізації ембріонального органа стосовно самої матки. Виходячи з цього критерію, прогноз вагітності також може бути різним. Виділяють такі форми аномалії:

1. Низьке розташування плаценти по задній стінці матки. Це найбільш сприятливий варіант розвитку патології. У міру збільшення матки розміром часто відбувається міграція дитячого місця. Відповідно, звільняється простір для дитини, пологи з високою ймовірністю проходитимуть через природні шляхи.
2. Низьке розташування плаценти по передній стінці матки. Діагностується досить рідко, проте має несприятливий прогноз. Якщо при локалізації дитячого місця на задній стінці воно схильно переміщатиметься догори, то в даному випадку в міру збільшення матки плацента «рухатиметься» донизу. При цьому є загроза часткового або повного перекриття маточного зіва. Переднє низьке розташування плаценти часто стає причиною обвивання пуповиною, гіпоксії плода, передчасного відшарування плаценти.

Клінічно низьке розташування плаценти здебільшого не проявляється. Зазвичай жінки добре почуваються, а виявити аномальне прикріплення дитячого місця вдається під час планового акушерського УЗД. Низьке розташування плаценти може супроводжуватись патологічною симптоматикою, якщо на його фоні почали розвиватися ускладнення. При передчасному відшаруванні можливі болі в живіт, криж, кровотеча. Вкрай рідко даний діагноз сприяє розвитку пізнього токсикозу. Крім того, низьке розташування плаценти на пізніх термінах гестації може призвести до гіпоксії плода. Дефіцит кисню проявляється зниженням рухової активності дитини, прискореним чи уповільненим серцебиттям.

Виявити низьке розташування плаценти вдається під час УЗ-скринінгу I, II або III триместру вагітності, які призначаються акушером-гінекологом рутинно всім пацієнткам терміном 12, 20 та 30 тижнів відповідно. Визначення аномального прикріплення дитячого місця на ранніх етапах не є критичним, оскільки ближче до середини гестації воно мігрує та займає правильну позицію без ризику для здоров’я жінки чи плода. УЗД при низькому розташуванні показує як її точну локалізацію, а й товщину, рівень кровотоку в судинах, стан плода. Оцінка цих параметрів дозволяє запідозрити більш серйозні ускладнення, зокрема, гіпоксію, обвивання, відшарування, що почалося.

Лікування низького розташування плаценти залежить від терміну гестації, а також загального стану жінки та плода. Виявлення аномалії у першому триместрі не потребує додаткової терапії, достатньо обмежити фізичні навантаження. З великою ймовірністю дитяче місце мігрує зі збільшенням матки обсягом. Госпіталізація при низькому розташуванні плаценти показана при загрозі передчасного відшарування, вираженої гіпоксії плода або ближче до пологів у період 35-36 тижнів для обстеження пацієнтки та визначення плану розродження.

Низьке розташування плаценти потребує корекції режиму дня. Пацієнтка має якнайбільше відпочивати. Важливо повністю виключити психоемоційні та фізичні навантаження, сексуальні контакти, оскільки це може спровокувати ускладнення як відшарування. При низькому розташуванні плаценти слід менше ходити пішки, відмовитись від поїздок у громадському транспорті. Відпочивати рекомендується в положенні лежачи, при цьому слід піднімати кінець ножа, щоб посилити приплив крові до органів малого тазу, зокрема, до матки і плаценти.

Медикаментозне лікування за низького розташування плаценти не призначається. Ведення вагітності при цьому вимагає більш ретельного спостереження, швидше за все, консультація акушера-гінеколога призначатиметься частіше, ніж звичайно. Корекція стану пацієнтки чи плода здійснюється лише за загрози чи розвитку ускладнень і натомість аномального прикріплення. При відшаруванні плаценти, що почалося, показано використання препаратів, що покращують кровотік у судинах пуповини, вітамінних комплексів. Якщо на тлі низького розташування плаценти є гіпертонус матки, застосовуються токолітики.

При низькому розташуванні плаценти розродження можливе як через природні статеві шляхи, так і за допомогою кесаревого розтину. Перший варіант можливий при розміщенні дитячого місця не нижче, ніж на 5-6 см від внутрішнього зіва матки, а також хорошому стані матері та плода, достатньої зрілості шийки та активної родової діяльності. Плановий кесарів розтин проводиться, коли низьке розташування плаценти супроводжується загрозою передчасного відшарування, при вираженій гіпоксії плода.

Переважна більшість вагітностей, що протікають із низьким розташуванням плаценти, має сприятливий результат. У 70% пацієнток із таким діагнозом ближче до пологів дитяче місце займає правильне положення по передній або задній стінці матки. В інших випадках своєчасна діагностика та призначення охоронного режиму дають можливість уникнути ускладнень, доносити вагітність до 38 тижнів та народити абсолютно здорову дитину. У 40% жінок з низьким розташуванням плаценти пологи здійснюються шляхом кесаревого розтину. В інших випадках діти народжуються через природний родовий канал. Іноді з боку плода є ознаки внутрішньоутробної гіпоксії.

Профілактика низького розташування плаценти полягає в ранній діагностиці та лікуванні гінекологічних аномалій, що сприяють витончення слизової оболонки матки. Також жінкам слід уникати абортів, своєчасно ставати на облік у зв’язку з вагітністю до акушера-гінеколога. Зменшити ймовірність розвитку низького розташування плаценти допоможе виключення стресів, фізичних навантажень після зачаття. Також слід уникати роботи на шкідливих підприємствах, відмовитися від згубних звичок, більше відпочивати та забезпечити достатнє надходження поживних компонентів в організм майбутньої мами. Позитивним чином на здоров’я жінки та плоду позначаються прогулянки на свіжому повітрі. Кожна пацієнта повинна виконувати всі рекомендації акушера-гінеколога, здавати необхідні аналізи та проводити скринінгові дослідження, щоб якомога раніше виявити низьке розташування плаценти та приступити до терапії.