Окультна бактеріємія

Симптоми, ознаки та діагностика

Окультна бактеріємія – це наявність бактерій в крові фебрильного лихоманить маленької дитини, у якого відсутні явні вогнища інфекції і відзначається добре самопочуття. Діагноз ставлять на підставі посівів крові і виключення локальної інфекції. Лікування проводять антибактеріальними препаратами або в стаціонарі, або амбулаторно; окремі діти лікуються до отримання результатів посівів крові.

У приблизно 3% (від 2 до 10%) дітей у віці від 1 до 36 місяців з фебрильною лихоманкою ( температура 39 ° С і вище) і відсутністю вогнищевих порушень відзначається бактеріємія, яка тому вважається окультної. З них приблизно у 5-10% розвиваються бактеріальні інфекційні осередки (наприклад, септичний артрит, остеомієліт, менінгіт) або сепсис (див. стор 464 і 1823), які можна мінімізувати шляхом раннього виявлення та лікування бактеріємії. Ймовірність прогресування до розвитку важкого осередкового захворювання залежить від причини: від 7 до 25% при Haemophylus influenzae типу b (Hib) бактеріємії і від 4 до 6% при Streptococcus pneumoniae бактеріємії.

Етіологія. У 80-ті роки до 80% всіх окультних бактериемий викликалися Streptococcus pneumoniae. Інша частина викликалася Hib (10%), Neisseria meningitidis (5%) та іншими (переважно Staphylococcus aureus і Salmonella sp.) У США з 90-х років проводиться рутинна вакцинація немовлят кон’югованій Hib-вакциною, що практично ліквідувало H /’b- бактериемию. Розпочата пізніше рутинна вакцинація немовлят кон’югованій вакциною S. pneumoniae знизила захворюваність інвазивними хворобами пневмококової етіології у маленьких дітей на більш ніж 66%, і очікується, що її розширене застосування практично усуне проблему. Коли буде доведено ефективність у цій віковій групі і зареєстрована менінгококова кон’югована вакцина, переважна більшість випадків окультної бактеріємії буде попереджено.

Головний симптом – підвищення температури тіла; за визначенням діти з явними ознаками наявності вогнища інфекції (наприклад, кашель, задишка і хрипи в легенях вказують на пневмонію; обмежена гіперемія шкіри вказує на запалення підшкірної клітковини або інфекційний артрит) виключаються. Ознаки інтоксикації (наприклад, млявість, слабкість, сонливість, ознаки порушення мікроциркуляції, ціаноз, виражені гіповентиляція або гіпервентиляція) наводять на думку про сепсисі або септичному шоці; бактеріємія у таких дітей не відноситься до окультної. У той же час сепсис на ранніх стадіях буває складно відрізнити від окультної бактеріємії.

Діагностика вимагає проведення посівів крові; зазвичай використовують одну пробу крові, результати доступні протягом 24 годин. Загальний аналіз сечі та дослідження калу на наявність лейкоцитів (якщо у дитини відзначається діарея) допоможуть виявити осередки інфекції та визначити ризик. Рекомендації з відбору дітей для проведення обстеження і вибір конкретних методів обстеження варіюють залежно від віку, температури тіла, стану дитини та клінічних проявів; метою є мінімізація обстеження при збереженні високої чутливості. Ці рекомендації чутливі, проте щодо неспецифічні, що робить їх, швидше, більш ефективними для виявлення дітей з низьким ризиком розвитку інфекційного процесу, у яких можна застосовувати вичікувальну тактику, ніж для виявлення дітей з істинною бактеріємією.

Оцінка клінічних проявів і даних огляду, кількість лейкоцитів крові (КПК), аналіз сечі і, якщо присутній діарея, дослідження кількості лейкоцитів в стільці.

Інтоксикація при низького ступеня ризику: пологи в строк, що передує дитина здорова, під наглядом досвідченої медсестри.

Прогноз і лікування

У дітей, які отримували антибактеріальну терапію до підтвердження бактеріємії посівом крові, рідше з’являються вогнищеві ураження, хоча дані суперечливі. Однак у зв’язку з низькою загальною частотою бактеріємії багато дітей отримували б не потрібне їм лікування, якби всі, кого обстежують на бактериурию, отримували емпіричну терапію. Одна з поширених схем ведення таких дітей до отримання результатів посіву мінімізує використання антибіотиків у більшості фебрильного лихорадящих немовлят і дітей, у яких немає ознак серйозної бактеріальної інфекції, і забезпечує призначення антибіотиків невеликому числу дітей , дійсно потребують них. Проте деякі фахівці вважають за краще госпіталізувати всіх дітей віком до 1-2 місяців з фебрильною лихоманкою і призначати їм парентеральні форми антибіотиків (наприклад, цефтріаксон) в очікуванні результатів посіву крові, сечі і спинномозкової рідини.

Усіх дітей повторно обстежують через 24-48 годин. При збереженні фебрильної температури або позитивних посівів крові або сечі у дітей знову беруть проби біологічних рідин для посівів і обстежують на сепсис, а також призначають парентеральні форми антибіотиків. При нормальній температурі і задовільному стані, але наявності в крові S. pneumoniae при первинному посіві або позитивному первинному посіві сечі дітям слід призначити відповідний пероральний антибактеріальний препарат (див. у відповідних розділах Керівництва).

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.