Олексія

Олексія – Це тотальний розлад навички читання, що супроводжується неможливістю зорового сприйняття та розуміння тексту. При цьому порушенні людина не може навчитися читати або втрачає здатність розпізнавати літери та поєднувати їх у слова. Алексія може розвиватися ізольовано чи поєднуватися з афазією, аграфією. Розлад діагностується за допомогою нейропсихологічного та логопедичного тестування, методів нейровізуалізації (КТ, МРТ, ПЕТ головного мозку). Корекційна робота спрямована на розвиток зорово-просторових функцій, пам’яті, уваги, аналітико-синтетичних процесів.

Алексію («а» – заперечення, «lexis» – лексика, слово) також називають «словесною сліпотою» або «візуальною афазією» через неможливість прочитання написаного. Пильну увагу проблемі стало приділятися більше ста років тому у зв’язку з зростанням інтересу до нейроанатомії та психології. «Піонером» у вивченні патології був французький невролог Ж. Дежерін, який у 1892 р. вперше описав «чисту алексію» із збереженою мовою і локалізував супутні поразки в головному мозку. У сучасній логопедії розрізняють часткову несформованість читання – дислексію та повну відсутність/розпад навички – олексію.

Будь-які розлади читання мають під собою неврологічну основу та пов’язані з ураженням областей мозку, задіяних у цьому процесі. Ізольована набута алексія в більшості випадків розвивається внаслідок порушення кровопостачання в басейні задньої мозкової артерії, яка живить кров’ю задні відділи мозку, включаючи зорову кору та борозну мозолистого тіла.

Крім цього, алексія може входити до структури різних видів афазії (моторних, сенсорних) та виникати внаслідок ушкоджень відповідних мозкових відділів. Етіофакторами локального порушення церебрального кровотоку можуть бути:

У дітей нездатність до навчання читання найчастіше пов’язана з несприятливими перинатальними факторами: гіпоксичним ушкодженням мозку, внутрішньоутробними інфекціями, пологовими травмами голови та ШОП. Також причиною алексії у дитячому віці може бути дефіцит мовних контактів, аутизм, тяжкі порушення інтелекту.

Читання як процес складається з двох компонентів: технічного та семантичного. Технічна сторона складається з розпізнавання зорового образу літери – графеми, співвідношення її з артикулемою та фонемою, складання графем у лексеми. Смислова сторона полягає у розумінні прочитаного. Психофізіологічні механізми читання забезпечуються безпекою та чіткою взаємодією зорового (потилична кора), акустичного (скронева кора), речедвигательного (нижньотем’яні, задньолобові відділи) аналізаторів.

Алексія розвивається при поразці будь-яких ланок цього ланцюжка. При різних видах афазії первинним дефектом може бути артикуляційна або орально-артикуляційна апраксія, слухова агнозія, у результаті розпадається зв’язок «фонема-артикулема-графема». Це призводить до вторинного порушення процесу читання.

Центральним механізмом чистих форм алексії виступають дефекти зорового чи зорово-просторового гнозису, зорового мнезиса. У таких випадках порушується сприйняття графічного символу літери, його просторового розташування, страждає пам’ять літери. Результатом літерних агнозій та амнезій стає нездатність хворих правильно прочитати та диференціювати графеми, слова.

Залежно від структури порушень читання розрізняють дві групи розладів:

1. Мовні. Зустрічаються в рамках відповідних моторних та сенсорних форм афазії. Представлені аферентною та еферентною моторною, акустико-гностичною та акустико-мнестичною алексією та аграфією.
2. Немовні (гностичні). Протікають без розладу мовлення. В їх основі лежить зорова та зорово-просторова агнозія. Ці форми включають оптичну, оптико-просторову та оптико-мнестичну алексію. Оптична у свою чергу поділяється на:

• літеральну – хворі не впізнають літери;
• вербальну – пацієнти впізнають і називають окремі літери, але не можуть здійснити їх злиття у склади та слова.

Ізольовані розлади читання (алексія без афазії та аграфії) протікають на тлі нормальної мовлення та її слухового сприйняття. Функція листа також збережена, проте за деякий час пацієнт не може прочитати те, що він раніше написав. Впізнавання слів на слух не порушено, утруднення викликає лише розпізнавання письмового тексту. Хворий сприймає літери, як малюнки, не розуміючи їх значення, змішує графеми, подібні до написання.

Основний симптом – повільне буквене читання. Хворі спочатку намагаються пізнати кожну букву окремо, а потім скласти їх у слово. Характерний «ефект довжини слова», коли довгі слова читаються повільніше і з меншою ймовірністю будуть прочитані правильно, ніж короткі слова. Також порушується впізнавання цифр та інших символів (розділових знаків, математичних знаків), часто виникає аномія. Ізольована алексія часто супроводжується випаданням полів зору (правобічна геміанопсія), розладом сприйняття кольору.

Мовні форми алексії протікають з явищами афазії: аферентної моторної, Брока, Верніке, акустико-мнестичної. При грубих формах синдрому афатичного читання розпадається повністю. У менш важких випадках читання стає повільним, пологовим, вгадує, відзначаються численні заміни букв. Глобальне читання деяким пацієнтам є, вони можуть правильно розкласти підписи під картинками. При акустико-мнестичній алексії порушується не техніка читання, а розуміння довгого тексту.

Пацієнти з олексією втрачають здатність вільно читати, а часто – говорити і писати, що негативно впливає на самооцінку, можливість навчання, професійної реалізації. Це є серйозним інвалідизуючим фактором, що заважає повноцінній соціальній взаємодії. У хворих часто розвивається депресивний синдром, відчуття безперспективності та приреченості. Психічні переживання часто посилюються фізичною недугою: порушенням рухових функцій, здатністю до самообслуговування.

Для побудови корекційної програми важливо встановити характер та механізм дефекту, етіологію та локалізацію патологічного вогнища. Хворого із розладом навички читання консультують лікар-невролог, клінічний логопед, нейропсихолог. У діагностичному пошуку використовуються:

• Методи нейровізуалізації. Щоб визначити причину алексії та провести топічну діагностику ураження, у клінічній неврології вдаються до проведення церебральної КТ, МРТ, рідше – ПЕТ-КТ головного мозку. Для оцінки показників мозкової гемодинаміки виконується дуплексне сканування МАГ.
• Обстеження усного та письмового мовлення. Мовленнєву діагностику починають з оцінки імпресивної та спонтанної мови, орального та артикуляційного праксису, мовних автоматизмів, повторної мови. Досліджується здатність до ідеограмного читання, читання друкованих, письмових букв, слів, речень, коротких текстів, читання «про себе» (знаходження підписів до картинок). Перевіряються навички списування, листи під диктування, самостійного листа.
• Нейропсіхологічне тестування. Важливо оцінити стан різних видів гнозису (особливо зорового, буквеного), праксису. Також проводяться тести, що дозволяють досліджувати когнітивні навички: пам’ять (в т.ч. слухомовну), сприйняття, мислення, просторове орієнтування.

Медичні втручання

Лікування проводиться з урахуванням первинного порушення та його характеру (судинна, інфекційна, пухлинна патологія, травма). Воно включає лікарську терапію, нейрореабілітацію, психокорекцію, за показаннями – оперативні втручання:

• Фармакотерапія. При ОНМК призначається гіпотензивна, вазоактивна, нейротрофічна, дезагрегантна, антиоксидантна терапія. При травмах голови показано запровадження ноотропів, діуретиків, седативних препаратів, анальгетиків. Етіотропна терапія нейроінфекцій може включати застосування протимікробних чи противірусних засобів, інтерферонів, імуноглобулінів, глюкокортикостероїдів.
• Нейрохірургічні операції. Раннє нейрохірургічне втручання дозволяє мінімізувати зону ушкодження мозку, зменшити явища алексії, прискорити відновлення. Під час «терапевтичного вікна» ішемічного інсульту показано проведення системного або селективного тромболізису. При ЧМТ може знадобитися видалення кісткових уламків вдавлених переломів, евакуація внутрішньочерепних гематом. При пухлинах мозку проводиться хіміотерапія, стереотаксичне видалення, хірургічне висічення.
• Нейрореабілітація та нейрокорекція. Після усунення гострих симптомів проводиться лікувальна фізкультура, ерготерапія, механотерапія, електростимуляція оральної мускулатури. Нейропсихологічна корекція має на увазі розвиток оптичного гнозису, зорово-просторових уявлень, концентрації уваги, пам’яті.

Логопедична корекція

Логотерапія при олексії вибудовується з урахуванням центрального механізму порушення мови. При афазіях – це розгальмовування усного мовлення, подолання кінетичної та кінестетичної апраксії, активізація слухового гнозису, розширення слухомовної пам’яті, відновлення зв’язків між артикулемою, фонемою та графемою. На стадії грубих розладів стимулюють глобальне читання, надалі переходять до звукобуквенного аналізу складу слова.

У разі ізольованої алексії першочергову увагу приділяють відновленню оптичного образу букв. Для цього підключають кінестетичні, рухові відчуття, промовляння, слухову актуалізацію. У міру відновлення зорової перцепції поступово переходять від буквенного до послогового читання, збільшення швидкості, переказу прочитаного.

Відновлення навички читання – довга кропітка праця, яка вимагає старанності та терпіння пацієнта, логопеда, родичів. Не завжди, навіть після кількох курсів логотерапії, вдається досягти преморбідного рівня. Елементи алексії як послогового читання в багатьох хворих зберігаються довічно. Профілактика полягає у мінімізації факторів ризику розвитку причинних захворювань (інсультів, травм голови та ін.). При виникненні алексії важливим є ранній початок і точне дотримання програми відновлювальних заходів.