Оніхофагія

Оніхофагія – нав’язлива дія, що проявляється обкушуванням нігтів та прилеглих до них м’яких тканин. Основним симптомом є потяг, що реалізується, обгризати нігтьову пластину, задирки, кутикулу на пальцях рук. Нігті слабкі, тендітні, деформовані, області навколо них пошкоджені, запалені, часто є ознаки бактеріальних, грибкових інфекцій. Нав’язливість супроводжується невпевненістю, тривожністю, емоційною скутістю, зниженою самооцінкою. Оніхофагія діагностується за результатами огляду рук дитини, розмови з нею та її батьками. Лікування передбачає спеціальний догляд за нігтями, сеанси психотерапії для усунення причин розладу.

Термін “оніхофагія” має грецьке походження, означає “поїдання нігтів”. Відповідно до Міжнародної класифікації захворювань, цей розлад є варіантом нав’язливого впливу, носить характер невротичного чи неврозоподобного обряду. Найбільша поширеність визначається в дітей віком 4-15 років, пік дебюту – 4-5 років. З початком відвідування школи симптоми посилюються, із закінченням підліткового періоду слабшають. Серед школярів на оніхофагію страждають близько 30-35%. Максимальна частота виявляється у дітей 7-9 років, що пояснюється періодом адаптації до школи, пов’язаним із підвищеними психічними навантаженнями. У дорослих обкушування нігтів менш поширене, частково піддається свідомому контролю. Епідеміологічні показники сягають 8-10%.

Нав’язливе обгризання нігтів формується з урахуванням певних психологічних характеристик, запускається впливом стресових чинників. До причин цієї невротичної стереотипії відносять:

• Тривога. Відкушування нігтів дозволяє тимчасово зняти напругу дітям з підвищеною тривожністю, невпевненістю в собі, заниженою самооцінкою.
• Почуття провини. Ритуал супроводжується заподіянням шкоди самому собі, є формою самопокарання.
• Особливості виховання. Розвитку оніхофагії сприяють часті закиди, зауваження, підвищені вимоги дорослих, негативні оцінки поведінки, зовнішності.
• Неблагополучна сімейна обстановка. Спровокувати появу нав’язливостей здатні часті сварки між членами сім’ї, домашнє насильство, розлучення батьків, смерть одного з них.
• Проблеми соціальної взаємодії. Погані стосунки з однокласниками, вчителями, прагнення здобути визнання та схвалення підвищують рівень тривоги, запускають нав’язливі дії.
• Надмірні навантаження. Інтенсивна та тривала фізична, емоційна, розумова напруга може знаходити вихід через обкушування нігтів.
• Копіювання звичок. У сім’ях, де один із батьків має звичку гризти нігті, діти страждають на оніхофагію частіше. Припущення про спадковий фактор не знайшло підтвердження. Найімовірніше, відбувається перенесення досвіду від дорослого до дитини.

В основі оніхофагії лежить невміння, відсутність можливості виявляти негативні емоції – роздратування, агресивність, гнів. Демонстрація таких емоцій засуджується дорослими, тому дитина підсвідомо змінює їхню спрямованість, формується агресія, спрямована на себе. Процес обкушування нігтів як форма аутоагресії знімає напруженість, маскує негативні емоції стосовно оточуючих, супроводжується фізичним болем, що розцінюється як самопокарання. Переключення уваги з емоцій на тілесні відчуття допомагає дитині впоратися зі стресовою ситуацією, послабити її вплив. Оніхофагія, що сформувалася як копіювання дій дорослого без відповідної психологічної бази – пригніченої агресії, тривожності, занепокоєння – не закріплюється у поведінці дитини.

Основна зовнішня ознака – короткі деформовані нігтьові пластини пальців рук. Відрослих нігтів немає, крайова частина нерівна, розшаровується. Розташовані поруч м’які тканини пошкоджені: області задирок та нігтьового валика з гнійними наривами, кутикула запалена, кровоточить, покрита струпами. Тривалий перебіг оніхофагії призводить до потовщення рогових пластин – платоніхії. Деформація нігтів супроводжується утворенням горбків, борозен, поздовжніх та поперечних смуг. Постійне травмування пов’язане з високим ризиком інфікування, що проявляється сильним болем, свербінням, підвищенням місцевої температури. При грибкових ураженнях змінюється колір нігтів.

Поведінка дітей з оніхофагією відрізняється невпевненістю, боязкістю вчинків, орієнтацією на оцінку оточуючих. Намагання відповідати вимогам, очікуванням дорослих проявляється нав’язливим обкушуванням нігтів, задирок, кутикули, ковтанням фрагментів рогових пластинок, м’якої тканини. Емоційна сфера дітей характеризується підвищеною напруженістю, тривожністю, недовірливістю. Найчастіше виявляються вторинні депресивні розлади, порушення засинання, сну, апетиту.

За відсутності грамотного лікування оніхофагія ускладнюється невротичними розладами: посилюються обсесивно-компульсивні прояви, до обкушування нігтів додаються інші ритуали (миття рук, висмикування волосся), акцентуються тривожно-недовірливі риси характеру, розвивається депресія, порушується. Обгризання брудних нігтів стає причиною бактеріальних інфекцій, глистних інвазій. При тривалому перебігу оніхофагії пластини нігтів деформуються назавжди, змінюють колір, перестають рости. Травмуються передні зуби дитини, ясна починають кровоточити, запалюються, прикус стає неправильним.

Оніхофагія розвивається в рамках неврозів, неврозоподібних розладів як окремий діагноз не виділяється. У процесі діагностики задіяно лікарів різних спеціальностей – педіатр, дерматолог, психіатр, психолог. Обстеження дитини складається з низки процедур:

• Огляд. Фізикальний метод застосовується лікарем-педіатром, дерматологом. Фахівець відзначає локалізацію, характер та глибину поразок, оцінює ймовірність наявності бактеріальної, грибкової інфекції.
• Опитування. Лікарі соматичного профілю з’ясовують факт, тривалість та частоту обкушування нігтів. Уточнюють наявність/відсутність скарг на роботу шлунково-кишкового тракту, стан зубів та ясен.
• лабораторні аналізи. За ознак запального процесу проводяться лабораторні тести (шкірні проби, аналіз ексудату), що підтверджують наявність інфекції.
• Клінічна розмова, спостереження. Психолог, психіатр, обстежують дитину з виявлення причин оніхофагії. З’ясовують час початку симптомів, їх зв’язок зі стресовими ситуаціями, психотравмуючими подіями. Оцінюють особливості дитячо-батьківських відносин, поведінкових та емоційних реакцій дитини.
• Психодіагностика. Психолог проводить тести, орієнтовані виявлення особливостей емоційної та особистісної сфери, рівень невротизації. За підсумками визначаються найбільш дисгармонічні властивості, що вимагають корекції (тривожність, низька самооцінка та ін.).

Лікування проводиться у двох напрямках: відновлення цілісності нігтьових пластин та шкіри, усунення причин нав’язливих дій. Процес терапії включає:

• Застосування препаратів. Залежно від величини та глибини ураження тканин, наявності/відсутності інфекції призначаються місцеві засоби (креми, мазі, гелі) із протизапальним, антибактеріальним, антигрибковим ефектом. При виражених емоційних порушеннях – тривожності, напруженості, депресії – показано седативні препарати, транквілізатори, антидепресанти.
• Когнітивно-біхевіоральна психотерапія. Обкушування нігтів є патологічною звичкою, що базується на пригнічених емоціях, напрузі, тревозі. На сеансах психотерапії проводиться робота з емоціями: дитина вчиться висловлювати їх, обговорювати, приймати. Паралельно він навчається навичкам релаксації, самоконтролю. На заключному етапі патологічна стереотипна дія усувається шляхом поділу його з емоційним станом.
• Психологічна консультація батьків. Психолог, психотерапевт розповідають про причини оніхофагії, вплив певних методів виховання на розвиток розладу. Через обговорення розробляються схеми взаємодії з дитиною, наголошується на важливості схвалення, підтримки, правильної критики.

Прогноз оніхофагії при правильному лікуванні сприятливий: відновлення нігтів, верхнього шару шкіри потрібно 2-6 тижнів, усунення психологічної основи – 3-6 місяців. Надалі дотримання рекомендацій психотерапевта дозволяє уникнути рецидивів. Основна умова профілактики оніхофагії – прийняття будь-яких емоційних станів дитини. Гнів, злість, агресія мають бути пережиті, обговорені без придушення та критики. Можливість бути чесною, відкритою, щирою знижує ризик розвитку невротичних розладів, нав’язливостей. Для попередження рецидиву оніхофагії рекомендується виконувати процедури, що знімають емоційну напругу – теплі ванни, масаж, гімнастику перед сном. При виявленні поодиноких випадків обгризання нігтів не варто лаяти дитину, акцентувати увагу на цій дії.