Опійна наркоманія

Опійна наркоманія – залежність від психоактивних речовин із групи опіатів: героїну, морфію, метадону, омнопону, фентанілу, промедолу, кодеїну та препаратів, виготовлених кустарним способом із опію-сирцю. Є однією з найнебезпечніших, найважчих і в той же час широко поширених залежностей. При вживанні виникає короткочасна ейфорія, що змінюється покращенням настрою, внутрішнім розслабленням, відчуттям прозріння, легкості та просвітлення. Синдром відміни проявляється тривожністю, дратівливістю, нежиттю, чханням, сльозотечею, диспепсією та болями у м’язах.

Опійна наркоманія – важка, поширена залежність. У минулому вважалася елітною, зустрічалася переважно у представників богеми та аристократів. Згадки про прийом препаратів опію можна зустріти у творах Конана Дойля, Михайла Булгакова та інших письменників. Нині у зв’язку з відносною доступністю засобів «фабричного» виробництва та можливістю кустарного виготовлення втратила свою елітарність. Може розвиватись у представників усіх соціальних груп. Зазвичай виникає у юнацькому віці.

Проблема опійної наркоманії має велике значення із соціальної, медичної та юридичної точки зору. Люди, які страждають на залежність від опію, часто не працюють або «кочують» від однієї тимчасової роботи до іншої. Опійна наркоманія руйнує сім’ї та завдає тяжкої психологічної травми близьким залежних. У спробі роздобути гроші на нову дозу наркомани нерідко вчиняють злочини. Користуючись забрудненими голками, хворі часто заражаються ВІЛ, гепатитом та іншими небезпечними захворюваннями. Лікування опійної наркоманії здійснюють фахівці у галузі наркології.

Існує безліч природних та синтетичних опіоїдних наркотиків. Всі вони виготовляються на основі опію-сирцю – соку з незрілих головок маку. Головки надрізають, сік збирають на шматок тканини, а потім висушують чи готують настоянку. Продукт, що вийшов жують, курять або вживають всередину в рідкому вигляді. Можливе виробництво розчину для ін’єкцій. У деяких випадках при кустарному виготовленні опіоїдних наркотиків використовують не лише сік, а й різні частини рослини (головки, стебла тощо).

Найбільш поширеним кустарно виготовленим ін’єкційним наркотиком є ​​технічний героїн або ацетильований опій (чорняшка, хімшир, ханка). Цей продукт відносно дешевий, у ньому міститься невелика кількість опію та значна частка домішок. При виготовленні в лабораторних умовах виходить більш чистий концентрований продукт – героїн (“білий”, “тема”, “хлопчик”, “герич”, “гера”). Втім, на момент реалізації чистота героїну нерідко знижується, оскільки наркодилери розбавляють психоактивну речовину інертними добавками.

Поруч із технічним і очищеним героїном пацієнти, які страждають на опійну наркоманію, вживають опійвмісні лікарські препарати, викрадені з медичних закладів, а також метадон – опіоїдний наркотик тривалої дії. У кустарних умовах з деяких знеболювальних та протикашльових засобів виготовляють кодеїн, який через свою доступність і низьку вартість користується популярністю у наймолодших наркоманів і тому на сленгу називається «школяр».

Всі синтетичні та натуральні речовини з групи опіатів при попаданні в організм перетворюються на проміжні сполуки, які взаємодіють із мю-опіоїдними рецепторами головного мозку. Ця взаємодія супроводжується яскравими гедоністичними переживаннями, які виглядають «чистішими», «наповненими», «просвітленими» та «одухотворюючими» порівняно із звичайними людськими почуттями та враженнями. При постійному вживанні нормальна робота опіоїдних рецепторів порушується, єдиним способом набути стан внутрішнього задоволення стає прийом нової дози.

Вживання наркотиків опіоїдного ряду супроводжується швидким розвитком психічної та фізичної залежності. На початковому етапі пацієнтів підштовхує повторного прийому переважно психічна залежність, проте цей період дуже швидко закінчується. Психологічний дискомфорт, потреба в ейфорії та туга за наркотиком доповнюються яскраво вираженими фізичними стражданнями. Без чергової дози хворої на опійну наркоманію перетворюється на руїну, нездатну до елементарних дій і звичайного самообслуговування. Спочатку він страждає від нудоти, проносу, блювоти, нежиті, сльозотечі та безперервного чхання. Потім з’являються болі в м’язах, через які абстинентний синдром при опійній наркоманії отримав назву “ломки”.

Швидкість появи перших ознак, тривалість ейфорії та вираженість різних стадій сп’яніння визначаються видом та якістю психоактивної речовини, способом введення, тяжкістю та тривалістю наркоманії. Виділяють три стадії сп’яніння: короткочасна первісна ейфорія («прихід»), більш тривале плато задоволення («волокуша», «тяга») та поступовий вихід із стану сп’яніння («кумар»). Початкова ейфорія виникає «на голці» і триває лише кілька секунд. Ознаки другої стадії повністю виявляються через 5-10 хвилин при ін’єкційному способі введення та через 30-40 хвилин при пероральному вживанні. Третя стадія починається за кілька годин після прийому психоактивного речовини.

На першій стадії виникають незвичайні відчуття – тепла хвиля, розбухання тіла, поколювання шкіри тощо. буд. Змінюється сприйняття часу, секунди суб’єктивно сприймаються вічністю. М’язи розслабляються, голова спочатку стає порожньою, а потім заповнюється безліччю думок. Ці ефекти супроводжуються відчуттям приємної знемоги, повного і всеосяжного задоволення, гармонії між собою та світом. Потім час знову «запускається», настає коротка мить відносного протверезіння. Підвищується рівень занепокоєння.

На другій стадії на зміну занепокоєнню знову приходить безтурботність. Знову змінюється суб’єктивне сприйняття часу, яке тепер начебто прискорює свій перебіг. Підйом настрою досягає стадії гіпоманії. Змінюється сприйняття себе, зникають сумніви та невпевненість, все здається можливим, легко досяжним. Підвищується розумова та рухова активність. Пацієнти легко будують нереалістичні плани та дають будь-які обіцянки. Тонус м’язів підвищується, больова чутливість знижується.

На третій стадії підйом настрою змінюється втомою та байдужістю. Психологічний стан пацієнта поступово посилюється, з’являється туга, тривога та незадоволеність. Світ ніби стає безбарвним. Повсякденність пригнічує та розчаровує. Крізь лінь і небажання рухатися проступає бажання повернути яскравість фарб і переживань, прийнявши нову дозу (наздогнатися). Якщо наркотик відсутній, хворий на якийсь час засинає і прокидається вже в депресії, що не відпочив, відчуває ще більш виражену незадоволеність неживим і порожнечею того, що відбувається.

За відсутності фізичної залежності цей стан зберігається протягом кількох днів. Якщо фізична залежність вже сформована, то розвивається абстинентний синдром. Через 8-12 годин після останнього прийому наркотику виникають тахікардія, нежить, озноб, пітливість та перепади артеріального тиску. Наростає тривожність, прогресує чхання та диспепсичні явища. Через деякий час з’являється м’язовий дискомфорт, який поступово переходить у болі в м’язах. Болять кістки, суглоби, спина та окремі лицьові м’язи. Можливе підвищення температури.

Фізичні симптоми зберігаються протягом 5-7 днів. Весь цей час хворий на опійну наркоманію страждає від туги і озлобленості. Тяга до наркотику періодично загострюється і стає нестерпною. Починаючи з третього дня, фізичні прояви абстиненції поступово зменшуються, а потім зникають, проте психічний потяг до препаратів опію зберігається приблизно протягом півроку. Незважаючи на тяжко переносиму «ломку», іноді наркомани припиняють прийом наркотику, але роблять це не для позбавлення залежності. Після ломки необхідна для досягнення ейфорії доза різко знижується, а виразність наркотичних ефектів підвищується, що дозволяє знизити витрати на наркотик і знову пережити початкові відчуття у всій їхній яскравості та повноті.

При передозуванні виникають порушення свідомості до коми. Виявляється спочатку звуження, та був розширення зіниць. Реакція світ відсутня чи знижена. Відзначаються порушення дихання, зниження артеріального тиску та урідження пульсу (брадикардія). Смерть настає від прогресуючих дихальних порушень, серцевої недостатності, набряку легень або респіраторного дистрес-синдрому. На виході можливий розвиток судом та опійних психозів.

При передозуванні пацієнта, який страждає на опійну наркоманію, госпіталізують у наркологічне відділення, проводять промивання шлунка, призначають ентеросорбенти, здійснюють пероральне та внутрішньовенне введення сольових розчинів. Застосовують блокатори опіоїдних рецепторів (налоксон). Для усунення абстиненції проводять класичну або ультрашвидку опіоїдну детоксикацію. Надалі використовують різні методики для ослаблення потягу до препарату та усунення психічної залежності.

Лікування у нарколога в звичайних умовах часто не дає результатів, оскільки пацієнти звертаються до лікаря не для позбавлення залежності, а для полегшення ломки, після якої планують повернутися до вживання наркотику. Оптимальним варіантом є тривала терапія в спеціалізованому реабілітаційному центрі, де хворий на опійну наркоманію отримує симптоматичне лікування, психологічну допомогу та підтримку людей, яким вже вдалося позбутися опійної залежності. Поряд із класичними методами застосовується медикаментозне та немедикаментозне кодування, замісна терапія та інші методики.

Прогноз при опійній наркоманії визначається мотивацією хворого, тривалістю вживання, а також рівнем психологічної, інтелектуальної та соціальної деградації. Прогностично несприятливими є тяжка тривала наркоманія, полінаркоманія, а також залежність, обтяжена вираженими особистісними змінами, СНІДом, психічними та соматичними захворюваннями. Одужання можливе лише під час проведення тривалого комплексного лікування наркоманії. Після закінчення терапії пацієнтам рекомендують повністю змінити коло спілкування (наприклад, переїхавши до іншого міста).