Опік борщівником

Опіки борщівником – це ураження шкіри, що виникають в результаті контакту з отруйною рослиною. Після дотику до борщовика під впливом ультрафіолету на шкірі з’являється еритема, що свербить, а через деякий час утворюються опікові пухирі. При інгаляції ефірних олій виникає різка слабкість, запаморочення, непритомність. Опіки діагностуються на підставі анамнезу та яскравої клінічної картини. Допомога при контакті з борщівником полягає у промиванні та укритті шкірного покриву від сонячного світла, прийомі антигістамінних ЛЗ та НПЗЗ. Після розкриття пухирів використовують місцеві антисептики, стероїдні та ранозагоювальні мазі.

Опіки від контакту з борщівником є ​​фотохімічним дерматитом, що розвивається в результаті попадання соку рослини на шкіру і наступного УФ-опромінення. Ареал поширення борщовика біля Росії дуже широкий: рослину можна зустріти у середній смузі, на Уралі, Алтаї, у Сибіру, ​​на Кавказі. Від опіків борщовика щоліта страждають тисячі росіян, десятки людей потрапляють до лікарень з глибокими та широкими ураженнями шкіри, серед них багато дітей. Небезпека контакту з борщівником полягає в ризикі опіків III ступеня, тяжкої алергічної реакції, токсичного отруєння. Зафіксовано випадки летальних наслідків серед людей та тварин, що стикалися з рослиною.

Борщовик Сосновського (Heracleum sosnowskyi) – парасолькова рослина, що досягає 3-х м у висоту. У 1940-1950 р.р. культивувався як кормова культура для великої рогатої худоби. Однак згодом від його використання в якості силосної рослини відмовилися, тому що корм з борщівника погіршував смакові якості молока та м’яса, а також викликав у корів безпліддя та народження телят з потворністю. Після припинення сільськогосподарського культивування борщівник почав розростатися як бур’ян на занедбаних полях та пасовищах, пустирях, узбіччях доріг.

Найбільшу небезпеку борщівник становить період цвітіння, який посідає червень-липень. Сік рослини містить фуранокумарини – хімічні речовини, що активізуються під впливом ультрафіолетового випромінювання, викликаючи фотодерматози та хімічні опіки шкіри. Контакт із цією небезпечною рослиною відбувається під час прогулянки по чагарниках, дитячих ігор, скошування трави без достатнього захисту шкірних покривів, внаслідок випадкового дотику до листя при необізнаності про його токсичні властивості.

Фактори ризику

Найчастіше опіки від борщівника одержують діти, фермери, сільськогосподарські робітники, дачники. Алергічні прояви розвиваються в осіб, які мають гіперчутливість до ефірних олій рослини. Чинниками, що посилюють тяжкість поразки, виступають:

• ясна сонячна погода;
• висока вологість;
• тривалість контакту;
• велика площа зіткнення борщівника зі шкірним покривом;
• інтенсивність УФО;
• світла шкіра (перший фототип);
• алергічна налаштованість організму.

Ключову роль у механізмі розвитку опіків шкіри при контакті з борщівником відіграють фурокумарини (фуранокумарини), що містяться в соку рослини: ксантотоксин, бергаптен, ангеліцин, 5- та 8-метоксипсорален. Їхні молекули приєднуються до піримідинових основ нуклеїнових кислот кератиноцитів та меланоцитів шкіри. Фототоксичність фуранокумаринів проявляється під впливом ультрафіолету, тому бульозний дерматит виникає не відразу після зіткнення з борщівником, а через деякий час після потрапляння на шкіру сонячного світла.

При поглинанні фурокумаринами УФ-випромінювання у клітинах шкіри відбуваються фотохімічні реакції, наслідком яких стає вивільнення активних форм кисню, великої кількості теплової та світлової енергії, що ушкоджує мітохондрії та мембрани клітин, викликає клітинний апоптоз. Ці процеси призводять до появи гіперемії, набряклості та пухирів на шкірі. Надалі на ураженій ділянці збільшується кількість меланоцитів, що зумовлюють виникнення захисної гіперпігментації, яка захищає шкіру від подальшого опромінення.

Залежно від тяжкості клінічних проявів у сучасній дерматології розрізняють 3 клінічні форми фотодерматиту, викликаного борщівником:

1. Ерітематозна. Зустрічається найчастіше, за рівнем поразки відповідає термічного опіку І ступеня. Основні прояви представлені відчуттями печіння, шкірною еритемою у вигляді смуг та плям. Осередок ураження обмежений площею контакту. Приблизно через 2 тижні починається пластинчасте лущення шкіри, на місці якого утворюються пігментовані плями.
2. Ерітематозно-бульозна. Глибина поразки нагадує опік ІІ ступеня. Яскрава гіперемія шкіри поєднується з множинними бульбашками, які зливаються у пухирі діаметром до 10 см. Через тиждень на місці пухирів, що спалися, утворюються кірки, а пізніше – пігментація. Для цієї форми фотодерматиту характерна поміркована інтоксикація.
3. Ерозійно-виразкова. Початкові прояви аналогічні до еритематозно-бульозної форми. Після розтину пухирів утворюються ерозії та глибокі виразки, на місці загоєння яких формуються гіперпігментовані рубці. Інтоксикаційний синдром виражений більшою мірою.

Перші місцеві ознаки ураження шкіри розвиваються за кілька годин, або 1-2 діб після контакту з рослиною. Спочатку виникає чітко окреслена гіперемія, що супроводжується печінням, потім – дрібні множинні везикули, які на тлі набряку набряку навколишніх тканин зливаються у великі пухирі. Пухирі товстостінні, напружені, іноді багатокамерні, містять прозорий серозний ексудат. Найчастіше при контакті борщівником розвиваються опіки І-ІІ, рідше – ІІІ ступеня.

Через кілька діб може статися спонтанне розтин пухирів з утворенням ранової поверхні або хворобливих ерозивно-виразкових дефектів. Їхня епітелізація відбувається повільно з утворенням струпа. На місці кірки, що відійшла, потім утворюється післязапальна гіперпігментація, яка може зберігатися протягом декількох місяців.

Найчастіше уражаються гомілки, передпліччя та кисті рук, які безпосередньо контактують із борщівником та відкриті для сонячних променів. Атипова локалізація опіків спостерігається у дитячому віці. Діти часто використовують стебла рослини для гри, майструючи з них “підзорну трубу”, плювальну трубку для дротиків, “шпагу”, “конячку” і т.д., тому у них часто уражається періорбітальна та періоральна область, тулуб, внутрішня поверхня стегон. Використання листя рослини замість туалетного паперу призводить до важких опіків періанальної області.

Чим сильніше виражені опіки, темніше яскравіше інтоксикаційний синдром: гіпертермія, озноб, головний біль, слабкість, відсутність апетиту. При тривалому вдиханні ефірних олій під час перебування поблизу чагарників борщівника може виникнути сильне запаморочення та непритомність.

Навіть після повного загоєння ділянки шкіри, що постраждали від опіків борщівником, зберігають чутливість до ультрафіолету, тому потребують захисту від сонячних променів. Глибокі опіки, а також ураження періоральної та періанальної області призводять до важких рубцевих змін шкіри. При контакті рослини з очима може бути повна сліпота. Перебіг ранового процесу може ускладнитися нагноєнням та сепсисом. Поразка борщівником понад 80% поверхні тіла викликає летальні наслідки.

Пацієнти, які отримали опіки борщівником, мають бути оглянуті лікарем-дерматологом та комбустіологом (за його відсутності – хірургом, травматологом). Поставити правильний діагноз допомагає збирання анамнезу. Для оцінки загального стану виконуються клінічний та біохімічний аналізи крові. Тяжкість опіків оцінюють за глибиною та площею місцевих поразок.

Диференційна діагностика

При неможливості збору анамнезу через тяжкий загальний стан пацієнта в рамках диференціальної діагностики потрібно виключити інші схожі ураження шкіри, що супроводжуються бульозними висипаннями:

Перша допомога

Відразу після зіткнення з борщівником рекомендується змити сік рослини зі шкіри водою з милом або видалити за допомогою вологого компресу. Щоб уникнути утворення пухирів, слід укрити шкіру від потрапляння сонячних променів одягом або марлевою пов’язкою, протягом 1-2 тижнів намагатися перебувати в тіні. При ураженні очей необхідно негайно промити їх водою, при попаданні соку в ротову порожнину – рясно прополоскати рот. Для зняття набряклості та сверблячки необхідний прийом протиалергічних засобів. З метою купірування больового та запального синдрому допустиме застосування НПЗЗ.

Лікування неускладнених опіків

Лікування локальних неускладнених опіків борщівником може здійснюватись амбулаторно, під контролем лікаря-хірурга. Заходи, що проводяться, залежать від глибини і стадії опіку:

• На стадії еритеми використовують холодні компреси, різні стимулятори регенерації тканин як мазей, аерозолів, рекомендовані при термічних опіках. Для зменшення запалення та набряклості тканин на уражені ділянки наносять топічні глюкокортикоїди.
• При еритематозно-бульозній стадії/формі опіків від борщівника розкривати бульбашки в домашніх умовах категорично забороняється через високий ризик інфікування. Якщо сталося розтин міхура по необережності, на ранову поверхню, що утворилася, можна накласти примочки з антисептиками, а потім – антибактеріальні мазі.
• На стадії епітелізації знову використовують стимулятори регенерації дерми. Для запобігання грубому рубцювання можна вдатися до нанесення мазей з іонами срібла.

Лікування ускладнених опіків

Хворих із тяжкими опіками від борщівника госпіталізують до стаціонару. Виконують ПХО ран, некректомію, перев’язки з використанням атравматичних ранових покриттів. При утворенні ерозій та виразкових дефектів застосовують стероїдні мазі.

Здійснюють десенсибілізуючу терапію (ін’єкції глюконату кальцію, кортикостероїдів), інфузійну терапію, у разі приєднання інфекції – антибактеріальну терапію. Утворення грубих рубців після опіку борщівником може вимагати відстроченого проведення аутодермопластики.

У більшості випадків після дотику до борщовика на шкірі розвиваються опіки 2-ї ст., які при правильному догляді гояться, залишаючи після себе тривалу пігментацію. Тяжкі опіки можуть виникнути у дітей, при ураженні великої площі поверхні шкіри. Серйозну небезпеку становить попадання соку борщівника на слизові оболонки очей, порожнини рота, періанальної області.

З метою безпеки та виключення опіків слід обходити чагарники борщівника, не торкатися рослини. При цілеспрямованому знищенні бур’яну (покосі, прополюванні) необхідно одягати захисний одяг, що закриває всі частини тіла, захисні окуляри, респіратор, головний убір, господарські рукавички, гумові чоботи. Знищенням борщівника краще займатися до його цвітіння, у похмуру погоду. Після закінчення робіт слід прийняти душ із милом, протягом кількох днів уникати попадання променів сонця на шкіру.