Описторгосп у дітей

Описторгосп у дітей – це біогельмінтоз, який викликаний трематодами роду Opisthorchis і протікає з переважним ураженням підшлункової залози та гепатобіліарної системи. Хвороба проявляється тривалою лихоманкою, абдомінальними болями та диспепсичними розладами, нездужанням та ознаками інтоксикації. Глистяну інвазію діагностують за допомогою ІФА крові або мікроскопії дуоденальної рідини; структурні зміни у ШКТ виявляють при УЗД, ендоскопії чи рентгенографії. Лікування включає протигельмінтні засоби, симптоматичні препарати (пробіотики, спазмолітики, антигістамінні ліки).

Описторгосп у дитячій інфектології в основному реєструють у підлітків, але в ендемічних осередках можуть хворіти навіть діти грудного віку. Поширеність патології сягає 900 випадків на 100 тис. населення, а Обь-Иртышском і Красноярському вогнищах зараження гельмінтами реєструється у 50-80% жителів. Описторгосп разом з іншими паразитозами є 4-м за значимістю захворюванням у світі (після діареї, туберкульозу та ІХС), тому його рання діагностика та лікування є пріоритетним завданням у педіатрії.

Інвазія викликається плоскими хробаками роду Opisthorchis, яким людина заражається при поїданні інфікованої риби. На території Росії та країн СНД поширений вид Opisthorchis felineus, який найчастіше зустрічається у басейні Обі та Іртиша. У Південно-Східній Азії живе гельмінт Opisthorchis viverrini. Для Західної Європи та Північної Америки хвороба нетипова, рідкісні випадки захворювання дітей пов’язані із завезенням зараженої риби.

Описторхіси — черв’яки ланцетовидної форми із загостреним переднім кінцем, які мають 2 присоски на тілі. Opisthorchis felineus відрізняється від Opisthorchis viverrini більшими розмірами. Яйця гельмінтів блідо-жовтого кольору, формою нагадують огіркове насіння. Описторхіси мають складний життєвий цикл, для розвитку вони потребують 2-х проміжних господарів (молюски та риби), людина та різні види ссавців є остаточними господарями.

Після вживання зараженої та недостатньо термічно обробленої риби дитина інфікується метацеркаріями збудника, які потрапляють у кишечник, а потім у печінку, жовчні ходи та підшлункову залозу. Там гельмінти досягають статевої зрілості через 12-14 діб, після чого починають відкладати яйця. Час розвитку личинки вважається гострою стадією інвазії, паразитування статевозрілих особин відносять до хронічної форми опісторхозу.

Під час гострої форми у дітей переважають токсико-алергічні механізми захворювання, які спричинені негативними реакціями на продукти метаболізму гельмінтів. На цьому етапі спостерігаються мікроциркуляторні порушення в органах шлунково-кишкового тракту, еозинофільна інфільтрація печінки, кишечника та легень, десквамативні процеси у жовчовивідних шляхах. Чим слабкіший імунний захист, тим важче протікає початкова стадія паразитозу.

Патогенез хронічного опісторхозу складний. Основні фактори: механічне пошкодження гепатопанкреатобіліарної системи присосками та шипами гельмінтів, масивні скупчення паразитів у травних органах, негативні нервово-рефлекторні впливи. Важливу роль механізмі розвитку грають аутоімунні реакції, які у відповідь руйнація власних тканин організму.

Гострий опісторхоз

Інкубаційний період протікає безсимптомно і становить від 2 до 4 тижнів, у поодиноких випадках він подовжується до 1,5 місяців. Слідом за ним настає гостра фаза, що проявляється лихоманкою, ломотою в тілі, червоними висипаннями, що сверблять. У частини дітей з’являються блювання та діарея, болі та тяжкість у ділянці живота, відсутність апетиту. Пацієнти скаржаться на втому, нездатність сконцентруватися на навчанні. Такі симптоми тривають 1-4 тижні, проте гострий період може мати тривалий перебіг – до 2 місяців.

При гострому опісторхозі, що важко протікає, можливі 3 клінічні варіанти. Для тифоподібної форми типова лихоманка з ознобом, збільшення кількох груп лімфовузлів, плямистий висип на шкірі. При гепатохолангітичному варіанті відзначається сильний біль у правому підребер’ї або в епігастрії, що супроводжується підвищенням температури та нездужанням.

Перебіг важкого гастроентероколітичного варіанта опісторхозу нагадує по клініці кишкову інфекцію. Діти зазвичай відчувають сильну болючість в епігастрії, рідше – праворуч у підребер’ї. Апетит знижений. Постійно відчувається нудота, але блювоти напади спостерігаються рідше. Стілець рідкий, прискорений. Однак симптоми лихоманки та інтоксикації виражені менше.

Хронічний опісторхоз

Хронічна форма й у дітей, які у ендемічних районах. Хворих турбують тяжкість та дискомфорт у животі, нудота, блювання. Температура тіла нормальна чи підвищується до субфебрильних значень. При прогресуванні опісторхозу болі в черевній порожнині посилюються, набувають переймоподібного або оперізувального характеру. Поразка нервової системи проявляється безсонням, частими головними болями, безпричинними перепадами настрою.

Хронічний опісторхоз у дітей загрожує відставанням у зростанні та фізичному розвитку. Ускладнення формуються через постійну білково-енергетичну недостатність, обумовлену розладами травлення. Найчастіше виникає залізодефіцитна та В12-дефіцитна анемія, спостерігаються множинні авітамінози. До запальних наслідків хвороби відносять гнійний холангіт, жовчний перитоніт, хронічний панкреатит та холецистит.

Якщо не проводити своєчасне лікування, опісторхоз дає ускладнення на багато органів: у 10 разів підвищує ризик холангіокарциноми, у 5 разів – цукрового діабету, у 4 рази – бронхіальної астми. Згідно з класифікацією ВООЗ, Opisthorchis viverrini належить до 1 класу онкогенів. Зараження паразитами в 13 разів збільшує ймовірність черевнотифозного носія.

При виявленні специфічних клінічних проявів опісторхозу дитячий інфекціоніст цікавиться епідеміологічним анамнезом: дізнається про харчові звички сім’ї, запитує, чи вживала дитина в їжу слабосолону або погано приготовлену рибу. Враховуючи різноманітність симптомів, для діагностики гельмінтозу у дітей використовуються такі інструментальні та лабораторні методи:

• УЗД гепатобіліарної системи. При ультразвуковому дослідженні фахівець діагностує запалення жовчних та панкреатичних проток, місцеві ускладнення опісторхозу. Дітям старшого віку іноді призначаються ендоскопічні методи (ЕФГДС та ЕРХПГ), які дають цінну інформацію при ускладненому опісторхозі.
• Рентгенологічні методи. Оглядова рентгенограма черевної порожнини необхідна швидкої діагностики ускладнень гельмінтозу. КТ печінки та жовчного міхура рекомендована при недостатній інформативності УЗД. На знімках можна побачити ознаки структурних змін органів, що виникли на тлі тривалого перебігу опісторхозу.
• Стандартний комплекс аналізів. У гемограмі звертають увагу на лейкоцитоз та еозинофілію, підвищення ШОЕ, зниження рівня гемоглобіну та кількості еритроцитів. Біохімічне дослідження показує збільшення рівнів АСТ та АЛТ, прямого білірубіну, лужної фосфатази. Результати копрограми вказують на мальабсорбцію та запалення кишечника.
• Ідентифікація збудника. Діагноз підтверджується під час серологічного дослідження крові на наявність специфічних антитіл. “Золотим стандартом” діагностики опісторхозу вважається наявність яєць гельмінта при мікроскопії дуоденального вмісту.

Діти з легкою формою інвазії отримують лікування амбулаторно, а решта потребує госпіталізації для надання комплексної допомоги. Хворого обов’язково ізолюють до повного одужання. Основу терапевтичної схеми складають протипаразитарні засоби (похідні хіноліну), які призначають дітям віком від 4 років, які мають клінічні симптоми гельмінтозу. Патогенетичне та симптоматичне лікування засноване на застосування наступних груп медикаментів:

• Пробіотики. Показані при тривалому діарейному синдромі та диспепсії з метою нормалізації травлення. При порушеннях роботи печінки, підшлункової залози пробіотики доповнюють препаратами панкреатичних ферментів та жовчних кислот.
• Спазмолітики. Рекомендовані дітям із сильним больовим синдромом у гострій фазі хвороби, пацієнтам із загостренням панкреатиту або холециститу, спровокованих опісторхозом.
• Антигістамінні засоби. Лікування цими препаратами ефективне в гострому періоді гельмінтозу для усунення шкірних, травних та респіраторних проявів токсико-алергічного синдрому.
• Сольові розчини. Інфузійні препарати вводяться при тяжкому перебігу захворювання для дезінтоксикації організму та нормалізації водно-електролітного балансу.

Вчасно діагностований опісторхоз успішно подається терапії і не викликає негативних наслідків. Однак у майбутньому не виключено повторне зараження. Якщо лікування відкладається, гельмінти провокують множинні ураження внутрішніх органів, які набувають хронічного характеру. Прогностично несприятливими є важкі форми інвазії, гнійні ускладнення гельмінтозу (холецистит, перитоніт).

Комплексна профілактика опісторхозу у дітей включає 3 напрямки: лікувально-профілактичний (виявлення та лікування заражених, диспансерне спостереження одужалих дітей), санітарно-епідеміологічний (захист води від фекальних забруднень, контроль за промисловими технологіями обробки риби), санітарно-просвіт , висвітлення проблеми у ЗМІ).