Органічна деменція у дітей

Органічна деменція у дітей – набута форма недоумства, що характеризується зниженням пізнавальної діяльності, втратою набутих практичних навичок, засвоєних знань. Захворювання проявляється зниженням запам’ятовування, розумових функцій, тимчасовою та просторовою дезорієнтацією, порушеннями мови та письма, неможливістю самообслуговування. Діагностика включає інструментальні методи дослідження головного мозку (МРТ, КТ), клінічне опитування, огляд невролога, психіатра, психодіагностичні методики оцінки когнітивної сфери, емоційних та особистісних особливостей. Лікування передбачає застосування психостимуляторів, ноотропних препаратів, психокорекцію.

Назва захворювання “резидуальна органічна деменція” має латинське походження. “Резидуальний” означає “залишився”, “зберігся”, підкреслює стан, що не піддається зміні, корекції. Слово «органічний» свідчить про наявність уражень тканин мозку. “Деменція” перекладається як “зниження”, “втрата розуму”. Поширеною синонімічною назвою є «недоумство», «органічне недоумство». Епідеміологія захворювання добре вивчена у пацієнтів віком від 65 років, даних про поширеність патології серед дітей недостатньо. Частково це пов’язано із складністю діагностичного процесу: симптоми перекриваються проявами основного захворювання.

Дитяче недоумство розвивається після на організм дитини чинників, порушують роботу структур мозку. Причинами хвороби є:

• Нейроінфекції. Органічна деменція виникає як ускладнення менінгітів, енцефалітів, церебрального арахноїдиту.
• Черепно-мозкові травми. Захворювання може стати наслідком забиття головного мозку, відкритих ушкоджень.
• Зараження ВІЛ. ВІЛ-інфекція, що протікає з клінічними проявами (СНІД), здатна вражати центральну нервову систему. Поразка мозку призводить до розвитку енцефалопатії, що виявляється недоумством.
• Токсичне ураження ЦНС. У дітей ушкодження структур головного мозку спостерігається при інтоксикації лікарськими препаратами (блокаторами ДНК-гірази, антихолінергічними речовинами, кортизоном), важкими металами (свинцем, алюмінієм). У підлітків виявляються випадки алкогольної та наркотичної деменції.

В основі патогенезу органічної деменції дитячого віку лежить ушкодження тканин головного мозку. Інтоксикація, інфекційно-запальні та травматичні екзогенні дії провокують дегенеративні зміни мозкового субстрату. Розвивається дефектний стан, що проявляється деградацією психічної діяльності: пізнавальних функцій, практичних умінь, емоційних реакцій, особистісних характеристик. З патогенетичної погляду органічна форма деменції сприймається як залишкові явища уражень мозку. Вона характеризується стабільним зниженням розумових функцій без подальшого посилення.

Органічна деменція у дітей підрозділяється за етіологічним фактором: інтоксикаційна, інфекційна і т.д.

• Легка. Симптоми згладжені, у дошкільнят часто не виявляються, побутові навички залишаються збереженими. У школярів наростає навчальна неуспішність, знижується соціальна активність.
• Помірна. Дитина потребує догляду, підтримки з боку дорослого.
• Тяжка. Потрібен постійний нагляд, порушується мова, навички самообслуговування.

Клінічна картина органічного недоумства у дітей визначається віком. Церебральні поразки, перенесені у шкільному віці, характеризуються контрастом між ерудованістю, рівнем розвитку навичок та актуальними пізнавальними можливостями. Мова фонетично повноцінна, граматично та синтаксично правильна, словниковий запас достатній, побутові та шкільні навички сформовані. При спілкуванні з дитиною виявляється переважання конкретно-ситуаційного мислення: детально описуються пережиті події, судження спрямовані на практичні дії та результати.

Здатність до абстракції проявляється у поодиноких випадках або відсутня: недоступне переносне значення прислів’їв, приказок, незрозумілий гумор, утруднений перенесення досвіду з однієї ситуації до іншої. Засвоєні насамперед знання зберігаються, але їх використання обмежене, актуальна продуктивність мислення знижена. Увага нестійке, що швидко виснажується, запам’ятовування дається важко. Визначаються афективні та особистісні порушення. Дитина нестійка емоційно, відзначаються часті перепади настрою. Зникають нюанси емоцій, наростає збіднення, ущільнення. Тяжкі форми характеризуються переважанням полярних станів задоволення-невдоволення. Деградація особистості проявляється звуженням інтересів, прагненням задоволення елементарних потреб.

У дітей дошкільного та раннього віку симптоматика органічної деменції інша. Центральне місце займає виражене психомоторне збудження. Дитина емоційно нестійка – реакції радості швидко змінюються гнівом, плачем. Емоційна сфера вкрай збіднена: не формується почуття прихильності, відсутня туга по матері, немає реакцій на похвалу, осуд. Посилено елементарні потяги, розвивається ненажерливість, сексуальність. Інстинкт самозбереження ослаблений: пацієнт не боїться незнайомців, не турбується у новій обстановці, не боїться ситуацій, пов’язаних із висотою, вогнем. Зовні неохайний, неохайний.

Пізнавальні функції порушені тотально. Сприйняття розпливчасте, судження поверхневі, носять випадковий характер, будуються з урахуванням спонтанного освіти асоціацій, повторення без осмислення. Аналіз ситуації та перенесення досвіду недоступні – навчання знижено, засвоєння нового матеріалу утруднено. Абстрактне мислення відсутнє. Визначаються грубі розлади уваги. Інтелектуальний дефект, внутрішня дезорганізованість виявляються спрощенням гри: переважає безцільна біганина, катання по підлозі, кидання та руйнування іграшок, предметів. Ухвалення правил, освоєння ігрових ролей недоступне.

Поразка галузей мозку впливає психічний розвиток дитини. Онтогенетичний процес не зупиняється, але спотворюється, що призводить до ускладнень. Недостатність регуляторних механізмів ЦНС знижує адаптацію організму до умов зовнішнього і внутрішнього середовища, що змінюються. Кризові етапи онтогенезу нерідко супроводжуються церебрастенічними, психопатоподібними станами, судомними нападами, психотичними епізодами. Наприклад, статеве дозрівання може спровокувати патологічну зміну характеру (агресивність, зневагу до соціальних норм), дати старт епілепсії. У період легких інфекційних захворювань травм спостерігаються неадекватно інтенсивні реакції.

Органічна деменція у дітей виявляється за допомогою клінічних, інструментальних та патопсихологічних методів. Процес діагностики включає такі етапи:

• Консультація невролога Фахівець проводить опитування, збирає анамнез, оцінює загальний стан дитини, збереження рефлексів. Для визначення характеру ушкодження, виявлення атрофічних процесів спрямовує на інструментальні обстеження мозку: ЭхоЭГ, МРТ, ЭЭГ, КТ. За результатами даних клінічного та інструментального обстеження лікар встановлює основний діагноз, що передбачає наявність деменції.
• Консультація психіатра. Дослідження спрямоване на виявлення емоційно-особистісних та когнітивних порушень. Дитячий психіатр проводить діагностичну розмову: оцінює розумові здібності, особливості емоційного реагування, поведінки дитини. Для уточнення глибини дефекту призначає патопсихологічне обстеження.
• Консультація клінічного психолога Після розмови з пацієнтом патопсихолог підбирає комплекс діагностичних методів, вкладених у дослідження рівня пам’яті, інтелекту, уваги, мислення. У результатах описується актуальний стан когнітивних функцій, тотальність або парціальність зниження, здатність до навчання. При супутніх порушеннях емоційно-особистісної сфери застосовуються проективні методики (малювальні, інтерпретаційні з образним матеріалом), опитувальники (опитувальник Личко, патохарактерологічний діагностичний опитувальник). За підсумками визначається патохарактерологічний розвиток, переважання емоційного радикала, оцінюється ризик особистісної та соціальної дезадаптації.

Органічна деменція у дітей потребує диференціальної діагностики з розумовою відсталістю та прогресуючою деменцією. У першому випадку основна відмінність полягає в характері зниження когнітивних функцій та перебігу хвороби: при розумовій відсталості першому плані виходить зниження інтелекту, абстрактного мислення, відносна норма пам’яті, уваги. Зниження визначається недостатньою розвиненістю, а чи не розпадом функцій (як за деменції). Розрізнення прогресуючої та органічної форм деменції виконується з урахуванням етіологічного чинника, оцінки інтелектуальних функцій у поступовій динаміці.

Лікування дитячого органічного недоумства – тривалий процес, що вимагає системності та організованості від дітей, батьків, лікарів. Основна терапія спрямовано усунення неврологічного захворювання. Корекція когнітивних, емоційних порушень виконується такими методами:

• Фармакотерапія. Призначаються засоби, що покращують обмін речовин мозкових нервових клітин, мозковий кровотік. Підвищенню розумових здібностей, витривалості при психічних та фізичних навантаженнях сприяє застосування ноотропних засобів, психостимуляторів.
• Психолого-педагогічна допомога. Психокорекційні заняття проводить психолог-педагог, клінічний психолог. Вони спрямовані на розвиток розумових здібностей, уваги, пам’яті. Організуються з урахуванням церебрастенічних/енцефалопатичних порушень ЦНС пацієнта. Залежно від рівня деменції визначається рівень навчальної навантаження.

При постійному лікарському контролі прогноз деменції здебільшого сприятливий: спостерігається повільний прогрес, окремих випадках досягається стійка ремісія – хворий відвідує звичайну школу, справляється з навантаженнями. Варто пам’ятати, що відновлення дуже тривалий, вимагає щоденного догляду, лікування. Профілактика органічної деменції в дітей віком складна, оскільки порушення є наслідком іншого захворювання. Підтримуючими заходами є уважне ставлення до самопочуття дитини, своєчасне лікування інфекційних та інших хвороб, створення умов мінімізації ризику травм. Розвиток психоемоційних розладів попереджається шляхом створення сприятливого, доброзичливого сімейного стану, активного спільного проведення часу.