Органічний маячний шизофреноподібний розлад

Органічний маячний шизофреноподібний розлад – психотичний розлад, який проявляється симптомами, характерними для шизофренії, але має неендогенне походження та не призводить до формування шизофренічного дефекту. У клінічній картині домінують нав’язливі маячні ідеї – інтерпретаційне, релігійне, химерне марення. Вдруге можуть з’явитися галюцинації, емоційні порушення у вигляді депресивно-дисфоричного або екстатичного афекту. Діагностикою займається психіатр, використовуються клінічні, інструментальні та патопсихологічні методи. Лікування проводиться медикаментозно.

У Міжнародній класифікації хвороб 10 перегляду шизофреноподібний розлад органічного походження віднесено до окремої рубрики, що включає десять підрубрик, що відображають причину хвороби. Для даного типу розлади характерне поєднання окремих симптомів шизофренії та органічного ураження мозку. Епідеміологічний показник не перевищує 0,3%. Найбільша поширеність визначається серед хворих на епілепсію. Розвиток марення синдрому частіше супроводжує складні парціальні судомні напади у жінок. Ризик у кілька разів вищий у пацієнтів із катамнестичним стажем понад 6 років та високою частотою нападів.

У етіології розладів цієї групи виділяють генетичні чинники – схильність до появи маячних симптомів передається від батьків дітей; біологічні фактори – симптоматика розвивається на основі дисбалансу нейромедіаторів у головному мозку; фактори довкілля – пусковим механізмом може бути травма, стрес, інтоксикація. Конкретними причинами шизофреноподібного розладу є:

До кінця не з’ясовано, чим саме обумовлена ​​органічна маячна симптоматика. Певний внесок вносить двостороння спадкова обтяженість (по шизофренії, епілепсії) та ураження специфічних мозкових структур. Патогенетичною основою органічного шизофреноподібного розладу найчастіше є вогнищеві порушення скроневих, тім’яних та лобових зон мозку. Для епілепсії характерна скронева локалізація, для енцефалітів та інших нейроінфекцій – скронева та тім’яна. Поразка скронево-лобних областей проявляється маренням у поєднанні з галюцинаціями (маячня перша, не залежить від обманів сприйняття), порушенням контролю поведінки.

Розвиток абсурду відбувається поетапно. Спочатку у пацієнта формується маячний настрій – впевненість, що в оточенні відбуваються зміни, передчуття біди, що насувається, невизначена тривога. Потім виникає маячне сприйняття – явища, справжні причини яких невідомі хворому, трактуються з власних висновків, які пов’язані з реальністю. Неадекватне трактування поширюється на дедалі ширше коло ситуацій. На піку відбувається кристалізація марення – утворюються стійкі, некориговані надцінні ідеї. Заключний етап – згасання – характеризується відновленням критики хворого, редукцією основної симптоматики.

При епілепсії маячні симптоми виявляються гостро чи хронічно. Гостра форма розладу характеризується малосистематизованим маренням переслідування, отруєння, іпохондричними та релігійними ідеями. Для хронічної течії властива резидуальна (залишкова) маячня, що виникає після періодів похмурої свідомості. Пацієнтами висловлюються теорії релігійного та містичного змісту, ідеї величі. Виявляються психічні автоматизми, галюцинації. При нейроінфекціях маячня виникає в гострому періоді, іноді випереджає неврологічну осередкову симптоматику. У ВІЛ-інфікованих формуються окремі фрагментарні маячні ідеї різного змісту.

При пухлини мозку шизофреноподібні розлади виникають нечасто, марення формується в контексті галюцинаторно-параноїдних феноменів. Ідеї ​​найчастіше пов’язані з впливом, загрозою з боку оточуючих. При ЧМТ, судинних, ендокринних захворюваннях маячний розлад дуже рідко. Маячня несистематизована, висловлюються думки про невиліковне захворювання, шкоду (злодійство, підпал). При органічних шизофреноподібних розладах наростають негативні особистісні деформації та когнітивні зміни, подібні до епілептичних. Формується брадифренія, торпідність та ґрунтовність мислення, ригідність афекту, дисфоричність (озлобленість, гнівливість), яка змінюється екстатичним афектом при експансивно-параноїдних станах.

Органічне шизофреноподібне розлад при тривалому перебігу ускладнюється емоційними та поведінковими порушеннями. Домінують депресивно-дисфоричні, тривожні, екстатичні розлади. Кристалізація маячних ідей та посилення супутніх симптомів перешкоджають нормальному соціальному функціонуванню. Пацієнти підозріло ставляться до оточуючих, будь-яких змін ситуації. Поведінка стає неадекватною: розробляються ритуали, фізичні засоби захисту від уявного негативного впливу. В окремих випадках марення формує агресію та аутоагресію, хворі стають небезпечними для себе та оточуючих: наносять самоперешкоди, роблять спроби суїциду, нападають на інших людей, провокують бійки.

Основне обстеження проводить лікар-психіатр, додаткові – невролог, клінічний психолог. Зусилля фахівців спрямовані на марення, первинного по відношенню до інших психопатологічних симптомів, а також захворювання, що зумовлює шизофреноподібні феномени. Застосовується комплекс діагностичних процедур, що включає:

• Клініко-анамнестичне обстеження. На первинному прийомі психіатр збирає анамнез, розпитує про симптоми маячного розладу, основне захворювання, фактори, що провокують загострення. За даними бесіди та спостереження встановлюється, що марення займає центральне місце в клінічних проявах, вторинний характер носять галюцинації, кататонія, розлади мислення.
• Патопсихологічне обстеження. Психолог вивчає безпеку когнітивних функцій, критичних здібностей, мотиваційно-вольової сфери. Використовуються спроби вивчення уваги, пам’яті, мислення, інтелекту. Оцінюється здатність підтримувати продуктивний контакт, самостійно організовувати діяльність, виконувати завдання з інструкції. Результати дозволяють диференціювати розлад із шизофренією, виявити органічне зниження пізнавальної сфери.
• Обстеження вузьких спеціалістів. Ці процедури необхідні, якщо не встановлено основний діагноз, що спричинив шизофреноподібну симптоматику. Проводиться неврологічний огляд та інструментальні дослідження головного мозку (ЕЕГ, КТ, МРТ), що виявляють епілепсію, пухлину, наслідки ЧМТ. При підозрі на нейроінфекцію виконується люмбальна пункція та лабораторний аналіз спинномозкової рідини. Залежно від соматичних симптомів може бути призначено консультацію ендокринолога, кардіолога, онколога.

При диференціальній діагностиці необхідне розрізнення шизофреноподібного розладу органічної природи з аналогічним розладом на фоні прийому психоактивних речовин, з параноїдною шизофренією, органічним галюцинозом, хронічним розладом. У першому випадку основним критерієм є анамнестичне підтвердження вживання ПАР (амфетамінів, канабісу). При параноїдної шизофренії переважають слухові галюцинації, патопсихологічне тестування виявляє якісні зміни мислення, дефіцитарність та більш виражену неадекватність емоцій. При органічному галюциноз первинні галюцинації, а маячня з’являється на їх основі вдруге. Хронічна органічна маячня характеризується монотематическим маренням, що виникає на органічно незміненій основі, найчастіше він є єдиним стійким симптомом.

Основна терапія проводиться відповідно до соматичного захворювання, що спричинило маячні феномени. Симптоматичне лікування шизофреноподібного розладу включає підходи, що використовуються при шизофренії з маренням. Для усунення маячної та галюцинаторної симптоматики застосовуються нейролептичні препарати (галоперидол, аміназин), що блокують мозкові рецептори і відновлюють адекватне сприйняття реальності, критичне ставлення до ідей, що формуються. Додатково призначаються протиблювотні засоби.

При пароксизмальних феноменах підбираються протиепілептичні препарати (карбамазепін, вальпроєва кислота). Усі нейролептики сприяють зниженню протисудомного бар’єру, тому пацієнтам з епілепсією потрібне коригування основного лікування. Для підтримуючої терапії використовуються нижчі дозування та прості комбінації ліків. У більшості випадків госпіталізація не потрібна, стаціонарне лікування пацієнта виконується у термін від 2-х тижнів до 2-х місяців. При поліпшенні самопочуття неприпустиме самостійне скасування ліків, оскільки симптоми розлади повертаються і стають більш вираженими.

Органічне маячний шизофреноподібний розлад добре піддається лікуванню, при дотриманні призначень лікаря прогноз сприятливий: у 50% хворих маячня повністю проходить, у 22% можливі поодинокі маячні феномени в редукованій формі. В інших розлад стає стійким та хронічним. Профілактика заснована на своєчасному та адекватному лікуванні основної хвороби: суворому дотриманні призначених схем прийому АЕП, противірусних препаратів та інших ліків. За відсутності прогресування захворювання ризик розвитку шизофреноподібних порушень знижується.