Люди у паніці, адже це страшна хвороба та її наслідки лякають. Навіть лікарі не на шутку сполошилися, адже багато хто все ще пам’ятає епідемію 90-х років. Тоді в Україні захворіло близько 20 тисяч людей, з яких 700 померли, повідомляє sutura.org.ua

Багато лікарів згадують ті години із сумом та болем, адже втратили людські життя. Серед цих лікарів і Андрій Сніцар – інфекціоніст, чиєю точкою зору ми хочемо поділитися з вами. Трохи спогадів, пара слів про сучасну медицину, нову епідемію та прищіплення. Це корисно прочитати кожному!

Давай для початку з’ясуємо, що таке дифтерія і чому це навіть страшніше, ніж її малюють. Дифтерія – інфекційна хвороба, що спричиняється дифтерійною паличкою. Болезнь може протікати у різних формах, багато чого залежить від віку, а також від того, чи була людина прищеплена. Болезня у прищеплених людей зустрічається дуже рідко і проходить у легкій формі, а у неприщеплених закінчується серйозними ускладненнями.

Найбільш поширені ускладнення спостерігаються зі сторони серцево-судинної та нервної системи. Андрій Сніцар розповідає: «Перші можливі причини смерті дифтерійного хворого – від токсичного шоку, задухи чи гострої ниркової недостатності. Це у перші дні, а іноді й години хвороби. Якщо витягуємо – можуть померти від раннього міокардиту (першу тиждень).

Якщо і тут пронесло — від пізнього міокардиту, раннього паралічу і знову від ниркової недостатності — це вже через місяць від початку хвороби. І найприкріше: смерть через місяці два-три — від пізнього паралічу діафрагми і зупинки дихання, коли ти їх щодня неподвижних через зонд годував (ні казати, ні рухатися такі хворі не можуть) і стали вони тобі зовсім рідні… смерті через рік (так звана слідова летальність) від тяжких ушкоджень серця, які таки наздогнали. І тих, хто добив».

Робити щеплення від дифтерії

Це одвічна суперечка: одні кажуть робити, інші вважають, що щеплення-це все брехня і містифікація, а треті взагалі кажуть, що це небезпечно. Що я можу сказати… Знаєш, дорогий читачу, всі мої сумніви розвіяла наступна історія, яку розповів лікар Андрій Сніцар. Якщо у тебе все ще залишилися сумніви, обов’язково прочитай її!

Сніцар розповідає: «Не всіх померлих пам’ятаю, але п’ять найбільших, яких, ось уже здавалося, витягну — пам’ятаю. І Мітьку. Найзвичайніший ромський хлопчина. Пустотливі очі, буйна чорна шевелюра, смагляве личко. 5 років. Єдиний дитина, до речі, решта — дорослі. Тому, певно, так пам’ятаю — з дітьми складніше…

Вчинивши пізно від початку хвороби, як, втім, більшість загиблих. Токсин устигає зв’язатися з тканинами і вже його звідти не вирвеш навіть сироваткою. Тому чим раніше сироватка, тим краще. Вона токсин тільки тієї, що у крові циркулює, пов’язує. Якщо він уже потрапив у серце, нірки, нерви — марно, почнуться ті самі ускладнення.

Звичайно, ми на будь-якому терміні вводимо сироватку, адже паличка сидить у мигдалинах і продовжує виділяти нові порції токсину в дах. Хоч ці зв’яжемо, щоби не додавалося. Ввели і Митькові, хоч і чудово знаємо, сьомий день хвороби, всім ускладненням — бути. Від шоку та ніркової недостатності ми Митьку вберегли. І почався міокардит…

Як він невблаганно, грізно розвивався: щодня на ЕКГ новий знак, нова хвиля, збільшення інтервалу, аритмія. Капаємо, вводимо, кардіологи поруч постійно, реаніматологи. Три дні. Повна блокада. П’ять днів, тиску немає, сечі немає, титруємо дофамін, зупинка, непрямий масаж, слухаємо… Стукає? Стукає! Не стукає… Стукає!

Тричі Митькові серце заводили за дві суцільні нескінченні доби. Такого в мене не було. Живучи вони, ромські діти. Воля до життя звірина. Чіплявся за життя, за нас, за бога цього байдужого…

Повільно, протяжно, невідворотно вислизав — як з пальців, коли над прірвою тримаєш і не можеш утримати… На четвертий день не застукало…»

А коли б вчасно зробили щеплення від дифтерії, то й не було б усього цього. І прожила б дитина довгу життя, і був би у нього шанс вирости і стати щасливим, але ні… Багато хто зараз скаже, що і привиті хворіють, що якість вакцини погана, але ж ця вакцина рятує. Щеплені діти хворіють, але ризик ускладнень у рази менший.

Та й поміркуйте самі, 40 років, коли вакцинація проводилася безперечно, дифтерії не було. Сам лікар каже: «40 років наша країна жила без дифтерії — спіткало вирости два покоління лікарів, які її не побачили. Відразу після впровадження масової вакцинації тими, старими радянськими вакцинами, реактогенними та недосконалими, з поганим рівнем очищення. Але була система, і люди прищеплювалися».

Чи є ймовірність того, що епідемія дифтерії повернеться чи це всі порожні чутки? На жаль, не порожні. Рівень вакцинації в Україні сьогодні найнижчий у Європі і один із найнижчих за всю історію країни. Від дифтерії вакциновано лише 47 % дітей та ще менше дорослих. Така картина спостерігається вже кілька років.

Колективний імунітет зараз знизився до критичного рівня, а тому спалах дифтерії просто неминучий. І багато хто вважає, що цей спалах буде ще страшнішим, ніж той, що у 90-х. І на це є кілька резонних причин.

Здавалося б, що тут складного — дайте хворому ліки і все буде гаразд. Тільки в цьому й загартування. У країні немає сіруватки (не плутати з вакциною). Сироватка використовується безпосередньо для лікування вже хворого. По суті, це готові чужі антитіла, які борються з інфекцією. Є між сироваткою та вакциною ще одна відмінність — першої вже 4 роки як немає, а друга все ще є.

Залишається сподіватися на ранню госпіталізацію, тільки від надії мало. Дифтерію дуже просто попутати з ангіною чи ГРВІ, а це найчастіше лікують удома. А золоті часи пропустити просто. Навіть якщо ти одразу в лікарню звернешся, то не факт, що дифтерію розпізнають відразу. Адже, знов-таки, майже 40 років не було цієї хвороби і виросло ціле покоління лікарів, які про неї тільки в книжках читали.

Через весь цей епідемія набуде набагато більших масштабів, ніж попередня. Але все ще не пізно сходити до лікаря і зробити прищіплення, убезпечити собі. І не треба зараз про змову злих фармацевтів, яким потрібно продати свої ліки безкоштовні вони для людей. Треба просто піти і зробити. Згадай розповідь про Митьку, глянь на свою дитину і ще раз подумай про те, що ти можеш врятувати її. Зваж все ще раз і прийми правильне рішення.