ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ДИНАМІКИ НАСЕЛЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

На початку 1990-х років. у Росії закінчилася епоха повоєнного зростання чисельності населення, в якому провідну
роль відігравав приріст (рис. 2-1). У перше повоєнне десятиліття він був дуже високим, а у 2-му повоєнному
десятиліття відзначали його швидке скорочення («відлига» 60-х років, сексуальна революція в розвинених країнах,
переоцінка відносин до шлюбу, інституту сім’ї, дітонародження, урбанізація та асиміляція населення до міської
культуру). Далі були 2 десятиліття стабільності («період застою»). Наприкінці 1980-х років. почалося різке
зниження народжуваності та, відповідно, природного приросту, який в останні місяці 1991 р. став
негативним і, мабуть, залишиться таким у найближчому майбутньому. Перетин графіків, що відбувся
народжуваності та смертності в Росії отримало серед демографів образну назву «російський хрест».

Мал. 2-1. Основні показники природного руху населення.
Масштабність демографічної кризи, що розвинулася в останнє десятиліття ХХ століття, обумовлена ​​тим, що вона
охопив усі сторони демографічних процесів: народжуваність, смертність, міграцію. Сучасна
демографічна обстановка склалася на тлі тривалих несприятливих демографічних тенденцій
розвитку, що зберігалися протягом 30 років (починаючи з 1960-х рр.). Водночас тенденції постійного погіршення
демографічних процесів у країні були різко посилені негативним впливом соціально-економічної кризи та
падінням рівня життя значної частини населення. Чисельність населення за 10 років скоротилася понад 5 млн людина. Смертність у Росії перевищує народжуваність у 1,7 раза. Скорочення населення відбувається
найбільшими темпами серед дітей до 14 років (щорічно на 5–7%).
За чисельністю населення Росію поки що відносять до найбільших країн світу. Однак поступово нашу країну по
чисельності населення обганяють країни, що розвиваються. У 2000 р. Росія посідала 6-е місце у світі за чисельністю
населення (145,6 млн осіб, що становило 2,4% від загальної чисельності населення планети); за прогнозами
Організації Об’єднаних Націй, 2050 р. Росія опуститься на 18-е місце з чисельністю населення 101,5 млн
(1,1% загального населення планети).
Однак така складна демографічна ситуація характерна не тільки для Росії, але і для більш ніж 20 країн
Східної та Центральної Європи, більшості колишніх республік СРСР, Японії, Німеччини, Фінляндії та деяких
інших розвинених країн, а також деяких країн, що розвиваються з високим рівнем смертності та захворюваності.
У випадку, якщо Росія прийматиме іммігрантів стільки, скільки потрібно для підтримки існуючої
чисельності населення, до 2100 р. іммігранти та їхні нащадки становитимуть близько 60% сьогоднішнього населення
країни. У цьому випадку частка етнічних росіян у світовому співтоваристві знизиться до 1% до 2050 р., а до кінця XXI
століття – до 0,6%.
Інша причина демографічної кризи полягає в тому, що в ході реформ, поряд із погіршенням
економічного благополуччя, на здоров’я населення надають негативний вплив та інші не менш значущі
фактори (зловживання алкоголем, нещасні випадки, отруєння, травми), що зумовлюють смертність
населення, переважно чоловіків середнього репродуктивного віку.
Якщо зниження смертності – типова проблема РФ, то збільшення народжуваності рівня простого
відтворення поки що не вдалося досягти в жодній з розвинених країн. В даний час приріст населення в
світі відбувається насамперед завдяки країнам, що розвиваються. Згідно з прогнозами Всесвітньої Організації
Охорони здоров’я (ВООЗ), до 2050 р. на нашій планеті на 1 жителя розвинених країн припадатиме 7–8 жителів
країн, що розвиваються, що неодмінно призведе до їх міграції (контрольованої та неконтрольованої) і
асиміляції в країнах з розвиненою економікою, з наслідками, що випливають звідси.
До 2005 р. в Росії кількість народжень стабілізувалася на рівні 9-10 на 1000 населення, але не можна стверджувати, що
це поворотний момент кризи. Певною мірою деякому зростанню числа народжень сприяє збільшення
абсолютної кількості жінок дітородного віку, однак, згідно з розрахунками, вплив цього фактора на збільшення
народжуваності несуттєво. З цієї причини, незважаючи на деяке зростання коефіцієнта сумарної народжуваності
(До 1,2-1,3), за його нинішнім рівнем Росія залишається серед країн з найнижчим його значенням.
Як свідчать соціологічні опитування, головними причинами відмови від народження дітей молоді люди вважають
неможливість утримання та виховання дітей на належному рівні, відсутність необхідних соціальних гарантій з
держави, а також розпад інституту сім’ї. Відповідно до соціологічного опитування учнів середньої школи
Москви 96% дівчат-підлітків вважають, що нормальна сім’я повинна мати 2 і більше дітей, проте у
одружених відсутні матеріально-побутові умови для народження та виховання дітей.
Всі перелічені факти підтверджують наявність масштабної демографічної кризи в Росії, яка без
вжиття відповідних заходів, може набути рис незворотності та перерости в демографічну
катастрофу.
Згідно з офіційним прогнозом Відділу населення Департаменту економіки та соціального розвитку ООН,
опублікованому в 1999 р., найімовірнішими є 3 варіанти розвитку демографічної ситуації в Росії:
• Відповідно до «оптимістичного» варіанта відбудеться деяке зростання чисельності населення до 151,8 млн.
осіб до 2050 р.
• За середнього варіанта чисельність населення країни до 2050 р. скоротиться до 121,3 млн осіб, а в найгіршій
ситуації – до 102,5 млн осіб.
Найбільш близький до довгострокових прогнозів більшості дослідників середній варіант. Якщо населення країни
буде змінюватися відповідно до цього сценарію, вікова структура російського населення зазнає
суттєві зміни: частка працездатного населення зменшиться до 47% (замість 63% у 2005 р.), практично у
2 рази збільшиться частка літнього населення. Чисельність населення скоротиться, швидше за все, більш ніж на 20 млн.
людина, внаслідок чого 35% майбутніх мешканців складуть літні та менш ніж 20% — діти та підлітки.
За яким сценарієм розвиватиметься демографічна ситуація в РФ, залежить насамперед від економічного
становища держави та соціальної політики держави. Проголошені керівництвом держави державними
пріоритетами та здійснені в рамках національних проектів «Здоров’я» та «Освіта» корінні заходи
соціального та організаційного плану покликані насамперед вплинути на основні демографічні
показники РФ — народжуваність та смертність, оскільки наслідки демографічної кризи стали загрожувати
національної безпеки Росії на найближчі десятиліття.