ОСТАННІ КРОВОТЕЧІ

Особливу групу кровотеч складають геморагії, які настають через кілька хвилин або кілька годин після виведення хворого з будь-якого виду шоку чи колапсу. Їх прийнято позначати терміном «післяшокові кровотечі». Серед усіх масивних акушерських кровотеч їх частка становить 2% (Сєров Ст Н., Стрижаков А. Н., Маркін С. А., 1989).
Патогенез. Своєчасно неусунені (або непереборні) порушення макро- та мікроциркуляції, що виникли під час шоку або колапсу, викликають наступні складні зміни метаболізму та гемостазу. Незгортання крові є найбільш помітною ознакою післяшокової кровотечі, що кидається в очі. Однак у патогенезі даного ускладнення таке ж велике значення мають тяжкі ураження м’язи матки, що виявляються у втраті здатності до скорочення. Все це відбувається на тлі поліорганної та полісистемної недостатності, тому для позначення такої матки цілком підходить термін «шокова матка» (Сєров В. Н., Стрижаков А. Н„ Маркін С. А., 1989).
клініка. Післяшокові кровотечі виникають через кілька хвилин або годин після розродження. Їхня клінічна картина характеризується раптовим початком, масивною крововтратою і нездатністю крові згортатися. Особливістю цих кровотеч є поява через деякий проміжок часу після екстремальних станів, що супроводжувалися колапсом, гіпоксією або шоком. Такими станами можуть бути:
емболія навколоплідними водами;
кислотно-аспіраційний синдром Мендельсон;
анафілактичний шок будь-якого походження;
інфекційно-токсичний (септичний) шок;
травматичний (больовий) шок;
пологи мертвим плодом, особливо після тривалого перебування його в матці;
– Проведення будь-яких акушерських операцій без достатнього
знеболювання, корекції функцій серцево-судинної системи та
гемостазу;
142
синдром здавлення нижньої порожнистої вени;
гострий жировий гепатоз.
Лікування. Післяшокові кровотечі є місцевим проявом тяжкої поліорганної недостатності. З цього положення необхідно виходити, розпочинаючи проведення лікувальних заходів. Основна роль надання інтенсивної, по суті реанімаційної, терапії належить реаніматологу-анестезіологу. Завдання акушера полягає у видаленні джерела кровотечі, бо інших можливостей зупинити кровотечу немає. Обсяг операції – екстирпація матки і, при необхідності, лігування магістральних судин – перев’язування внутрішніх клубових артерій.