Остеохондрому

Остеохондрому – доброякісна пухлиноподібна освіта, що є кістковим виступом, зовні покритий шапочкою з хрящової тканини, а зсередини заповнений кістково-мозковим вмістом. Зазвичай виявляється в області метафізов довгих трубчастих кісток, у міру зростання кістки зміщується ближче до її середньої частини. Пухлиноподібні утворення невеликого розміру не супроводжуються жодними симптомами. Великі остеохондроми можуть викликати болі та порушення функції кінцівки. Патологія діагностується на підставі даних огляду та рентгенологічного дослідження. Лікування лише хірургічне. Прогноз сприятливий.

Остеохондромою (від лат. osteon кістка + chondr-хрящовий + oma пухлина) називається доброякісне утворення, що є дефектом, що виник у процесі розвитку кістки. Зазвичай розташовується на довгих трубчастих кістках поблизу суглобів, але зі зростанням дитини зміщується убік діафіза. Рідше виявляється на ребрах, кістках таза, лопатці, хребцях та суглобових кістках ключиці. Як правило, захворювання протікає безсимптомно, проте при досягненні великого розміру може спричиняти виникнення больового синдрому і викликати ряд ускладнень.

Остеохондрома – найпоширеніша доброякісна поразка кістяка, що становить близько 20% від загальної кількості первинних пухлин кісток. Зазвичай виявляється у віці 10-25 років. Після закінчення зростання скелета зростання освіти частіше також припиняється, проте описані й винятки.

Причини виникнення поодиноких утворень остаточно не з’ясовані. Багато фахівців у галузі травматології та ортопедії вважають, що це – вада розвитку кістки, яка росте паралельно з кістками скелета. Крім того, виділяють пострадіаційні остеохондроми, які утворюються у хворих, які в дитинстві отримували променеву терапію. Такі неоплазії зазвичай є множинними, виявляються у 12% пацієнтів, які зазнавали опромінення в дозі 1000-6000 рад. і можуть утворюватися не тільки у довгих трубчастих кістках, а й у кістках тазу та хребта.

І, нарешті, ще однією причиною утворення множинних остеохондром є остеохондроматоз (інша назва – множинна екзостозна хондродісплазія). Це захворювання має спадковий характер, передається за аутосомно-домінантним типом і виявляється у молодих людей віком до 20 років.

Остеохондрома – щільне пухлиноподібне утворення з блискучою та гладкою поверхнею. За своєю структурою вона одночасно нагадує діафізарну та суглобову частини нормальної кістки. Зверху розташована хрящова шапочка, покрита тонким фіброзним шаром. Товщина шапочки може досягати 1 мм. У дітей ця шапочка товща. У міру зростання вона стоншується, а в дорослому віці може бути відсутнім або являти собою дуже тонку платівку.

Під хрящем знаходиться компактна кісткова тканина, під нею – губчаста кістка. У центрі знаходиться кістково-мозкова речовина, пов’язана з кістково-мозковим каналом «материнської» кістки. У масі губчастої кістки зустрічаються ділянки остеоїду, знезиченого хряща та аморфні маси. У деяких випадках над кістковою пухлиною формується сумка, заповнена знезиченими хрящовими тільцями або рисовими тільцями, а також відкладеннями фібрину. Розмір остеохондроми може значно змінюватись і в більшості випадків коливається від 2 до 12 см. При цьому в літературі описані і утворення більшого діаметру.

Існують типові місця локалізації остеохондрому. Так, у 50% пацієнтів ці пухлиноподібні утворення виявляються в ділянці дистального кінця стегнової кістки, а також проксимальних відділах великогомілкової та плечової кісток. В інших випадках можуть уражатися решта відділів скелета за винятком кісток лицьового черепа – в цій області остеохондрому не виникає ніколи. Порівняно рідко виявляється ураження кісток стоп, кистей рук та хребта.

Пухлини невеликого розміру протікають безсимптомно і стають випадковою знахідкою, коли пацієнт намацує у себе шишку на кістки. Велика остеохондрому може здавлювати м’язи, сухожилля та нерви. У таких випадках хворі звертаються до лікарів через болі або порушення функції кінцівки. Ще однією причиною розвитку больового синдрому може стати сумка, що формується над областю ураження. В окремих випадках причиною звернення за медичною допомогою стає перелом, спонтанний інфаркт у ураженій ділянці або рідкісні ускладнення остеохондроми – помилкова аневризма підколінної артерії та тромбоз підколінної вени.

При пальпації виявляється щільне, нерухоме, безболісне утворення. Шкіра над ним не змінена та має нормальну температуру. При утворенні сумки над твердою пухлиною може промацуватися ще одне, м’якше і рухливе утворення.

Діагноз виставляється на підставі сукупності клінічних та рентгенологічних ознак. У цьому вирішальну роль постановці остаточного діагнозу зазвичай грає рентгенографія. Іноді як додаткові методи дослідження також використовується магнітно-резонансна томографія та комп’ютерна томографія.

На рентгенограмах виявляється зміна контурів кістки, зумовлена ​​наявністю пухлиноподібного утворення, пов’язаного з основною кісткою широкою та товстою ніжкою. Поверхневі відділи освіти мають нерівні контури та за своєю формою можуть нагадувати цвітну капусту. В окремих випадках ніжка відсутня, і остеохондрому прилягає до «материнської» кістки. Контури остеохондроми чіткі, безперервні, що безпосередньо переходять у контури основної кістки.

Хрящова шапочка на рентгенівських знімках зазвичай не визначається за винятком випадків, коли в ній є осередки кальцифікації. Тому не слід забувати, що реальний діаметр остеохондроми може на 1-2 см перевищувати діаметр, який визначається за даними рентгенографії.

При підозрі збільшення розмірів хрящової шапочки необхідно проведення магнітно-резонансної томографії. Постановка діагнозу зазвичай не викликає труднощів, проте в окремих випадках захворювання буває необхідно диференціювати з остеомою, параостальною остеосаркомою, пароостальною кістково-хрящовою проліферацією та хондросаркомою, що виникла внаслідок зловживання остеохондроми.

Лікуванням зазвичай займаються травматологи-ортопеди. Єдина лікувальна методика – хірургічне видалення пухлиноподібної освіти у межах здорових тканин. Показанням до видалення як одиночних, так і множинних утворень є порушення функції кінцівки, деформація скелета, а також швидке зростання пухлини. Якщо показань до оперативного лікування немає, необхідно здійснювати спостереження за пацієнтом і періодично повторювати рентгенологічне дослідження з метою оцінки динаміки процесу (наявність чи відсутність зростання, зміна структури). Операція проводиться під загальним наркозом за умов стаціонару. Лікар робить розріз над ураженою областю і виконує крайову резекцію, видаляючи пухлину разом із основою ніжки. Кісткова пластика не потрібна.

Прогноз сприятливий, особливо у разі одиночних утворень. Після хірургічного лікування настає стійке одужання. Озлокачественіе одиночних остеохондром спостерігається у 1-2% пацієнтів. При множинних утвореннях ризик малігнізації підвищується до 5-10%. Несприятливими в прогностичному плані вважаються збільшення товщини хрящової шапочки більше 1 см, збільшення діаметра остеохондроми більше 5 см і раптове швидке зростання пухлиноподібної освіти, тому в усіх випадках пацієнтам пропонується хірургічне лікування. Профілактичні заходи не розроблено.