Остеохондропатії

Хвороба Пертеса

Повна назва – хвороба Легга-Кальве-Пертеса. Остеохондропатія кульшового суглоба. Вражає головку кульшової кістки. Найчастіше розвивається у хлопчиків віком 4-9 років. Виникненню остеохондропатії може передувати (не обов’язково) травма області тазостегнового суглоба.

Хвороба Пертеса починається з легкої кульгавості, до якої пізніше приєднуються болі в ділянці пошкодження, що нерідко віддають в ділянку колінного суглоба. Поступово симптоми остеохондропатії посилюються, рухи у суглобі стають обмеженими. При огляді виявляється нерізко виражена атрофія м’язів стегна та гомілки, обмеження внутрішньої ротації та відведення стегна. Можлива болючість при навантаженні на великий рожен. Нерідко визначається скорочення ураженої кінцівки на 1-2 см, обумовлене підвивихом стегна догори.

Остеохондропатія триває 4-4,5 року та завершується відновленням структури головки стегна. Без лікування голівка набуває грибоподібної форми. Оскільки форма головки відповідає формі вертлужної западини, згодом розвивається деформуючий артроз. З діагностичною метою проводять УЗД та МРТ тазостегнового суглоба.

Для того щоб забезпечити відновлення форми головки, необхідно повністю розвантажити уражений суглоб. Лікування остеохондропатії проводиться у стаціонарі з дотриманням постільного режиму протягом 2-3 років. Можливе накладення скелетного витягу. Пацієнту призначають фізіо-вітаміно- та кліматолікування. Величезне значення мають постійні заняття лікувальної гімнастикою, дозволяють зберегти обсяг рухів у суглобі. За порушення форми головки стегна виконуються кістково-пластичні операції.

Хвороба Остгуд-Шлаттера

Остеохондропатія бугристості великогомілкової кістки. Хвороба розвивається у віці 12-15 років, частіше хворіють на хлопчики. Поступово виникає припухлість у сфері ураження. Пацієнти скаржаться на болі, що посилюються при стоянні на колінах та ходьбі сходами. Функція суглоба не порушується чи порушується незначно.

Лікування остеохондропатії консервативне, проводиться у амбулаторних умовах. Пацієнту призначають обмеження навантаження на кінцівку (при сильному болі накладають гіпсову шину на 6-8 тижнів), фізіолікування (електрофорез із фосфором та кальцієм, парафінові аплікації), вітамінотерапію. Остеохондропатія протікає сприятливо та закінчується одужанням протягом 1-1,5 років.

Хвороба Келера-II

Остеохондропатія головок ІІ або ІІІ плюсневих кісток. Найчастіше вражає дівчаток, що розвивається у віці 10-15 років. Хвороба Келера починається поступово. В області ураження виникають періодичні болі, розвивається кульгавість, що проходить при зникненні болю. При огляді виявляється незначний набряк, іноді гіперемія шкіри на тилі стопи. Надалі розвивається укорочення II або III пальця, що супроводжується різким обмеженням рухів. Пальпація та осьове навантаження різко болючі.

У порівнянні з попередньою формою дана остеохондропатія не становить значної загрози для подальшого порушення функції кінцівки та розвитку інвалідності. Показано амбулаторне лікування з максимальним розвантаженням ураженого відділу стопи. Пацієнтам накладають спеціальний гіпсовий чобіток, призначають вітаміни та фізіотерапію.

Хвороба Келлера-I

Остеохондропатія човноподібної кістки стопи. Розвивається рідше за попередні форми. Найчастіше вражає хлопчиків віком 3-7 років. Спочатку без видимих ​​причин з’являються болі в стопі, розвивається кульгавість. Потім шкіра тилу стопи червоніє та набрякає.

Лікування остехондропатії амбулаторне. Пацієнту обмежують навантаження на кінцівку, при сильних болях накладають спеціальний гіпсовий чобіток, призначають фізіолікування. Після одужання рекомендують носити взуття із супінатором.

Хвороба Шинця

Остеохондропатія бугра кістки п’яти. Хвороба Шинця розвивається рідко, як правило, вражає дітей віком 7-14 років. Супроводжується появою болю та припухлості. Лікування остеохондропатії амбулаторне, включає обмеження навантаження, електрофорез з кальцієм і теплові процедури.

Хвороба Шермана-Мау

Остеохондропатія апофізів хребців. Поширена патологія. Хвороба Шейєрмана-Мау виникає у підлітковому віці, частіше у хлопчиків. Супроводжується кіфозом середньо- та нижньогрудного відділу хребта (кругла спина). Болі можуть бути слабкими або зовсім відсутніми. Іноді єдиним приводом для звернення до ортопеда стає косметичний дефект. Діагностика цього виду остеохондропатії здійснюється за допомогою рентгенографії та КТ хребта. Додатково для дослідження стану спинного мозку та зв’язкового апарату хребетного стовпа проводять МРТ хребта.

Остеохондропатія вражає кілька хребців і супроводжується їхньою вираженою деформацією, що залишається на все життя. Для збереження нормальної форми хребців хворому необхідно забезпечити спокій. Більшу частину дня пацієнт повинен перебувати в ліжку в положенні на спині (при вираженому больовому синдромі проводиться іммобілізація з використанням заднього ліжка гіпсового). Хворим призначають масаж м’язів живота та спини, лікувальну гімнастику. За своєчасного, правильного лікування прогноз сприятливий.

Хвороба Кальве

Остеохондропатія тіла хребця. Розвивається хвороба Кальве у віці 4-7 років. Дитина без видимих ​​причин починає скаржитися на біль та почуття втоми у спині. Під час огляду виявляється локальна болючість та вистояння остистого відростка ураженого хребця. На рентгенограмах визначається значне (до від норми) зниження висоти хребця. Зазвичай уражається один хребець у грудному відділі. Лікування цієї остеохондропатії проводиться тільки в стаціонарі. Показано спокій, лікувальну гімнастику, фізіопроцедури. Структура та форма хребця відновлюється протягом 2-3 років.

Часткові остеохондропатії

Зазвичай розвиваються віком від 10 до 25 років, частіше зустрічаються у чоловіків. Близько 85% часткових остеохондропатій розвивається у сфері колінного суглоба. Як правило, ділянка некрозу утворюється на опуклій суглобовій поверхні. У подальшому пошкоджена область може відокремитися від суглобової поверхні і перетворитися на «суглобову мишу» (вільне внутрішньосуглобове тіло). Діагностика проводиться шляхом УЗД чи МРТ колінного суглоба. На перших стадіях розвитку остеохондропатії проводиться консервативне лікування: спокій, фізіотерапія, іммобілізація і т. д. При утворенні «суглобової миші» та частих блокад суглоба показано оперативне видалення вільного внутрішньосуглобового тіла.