Остеосклероз

Остеосклероз – патологічний стан, що супроводжується ущільненням кістки, збільшенням та потовщенням компактної речовини та кісткових трабекул. Розвивається при запальних захворюваннях кісток, деяких пухлинах, інтоксикаціях, артрозах, ряді генетично обумовлених хвороб та в періоді відновлення після скелетної травми. Виділяють також фізіологічний остеосклероз, що виникає в області паросткових зон у процесі росту кісток у дітей та підлітків. Діагноз виставляється на підставі клінічних ознак та даних рентгенографії. Лікування остеосклерозу може бути як консервативним, і оперативним.

Остеосклероз (від лат. osteon кістка + sclerosis затвердіння) – збільшення щільності кістки, що супроводжується зменшенням міжбалкового кістковомозкового простору, потовщенням та збільшенням кісткових балок. При цьому розмір кістки не зростає. Причиною розвитку остеосклерозу є дисбаланс між діяльністю остеокластів та остеобластів. Остеосклероз призводить до зменшення пружності кісток і може стати причиною виникнення патологічних переломів. Є другим за поширеністю патологічним процесом, що супроводжується порушенням структури кісток після остеопорозу. Лікуванням остеосклерозу займаються ортопеди та травматологи.

Найчастіше ця патологія виявляється при хронічних запальних захворюваннях та інтоксикаціях. Крім того, остеосклероз виникає при деяких генетично зумовлених захворюваннях, отруєннях свинцем і стронцієм, хронічних запальних процесах у кістках (кістковий туберкульоз, третинний сифіліс, абсцес Броді, остеомієліт Гарре), метастазування раку бронхів, раку простати та раку молочної залози. Остеосклероз субхондральних зон є одним із рентгенологічних ознак артрозу.

У практичній ортопедії та травматології виділяють патологічний та фізіологічний, вроджений та набутий остеосклероз. Патологічний остеосклероз виникає при всіх вище перерахованих захворюваннях, фізіологічний остеосклероз утворюється в паросткових зонах при зростанні кісток у дитячому віці. З урахуванням рентгенологічної картини розрізняють плямистий та рівномірний остеосклероз. Плямистий остеосклероз може бути велико-і дрібноочаговим, з множинними або рідкісними фокусами.

З урахуванням локалізації та обсягу ураження виділяють місцевий, обмежений, поширений та системний остеосклероз.

• Обмежений остеосклероз має реактивно-запальний характер і виникає на межі між запальним вогнищем та здоровою кістковою тканиною. Іноді ця форма остеосклерозу виявляється за відсутності запальних процесів і буває зумовлена ​​значними статичними чи механічними навантаженнями кістку.
• Поширений остеосклероз характеризується поразкою однієї чи кількох кінцівок, виявляється при мелореостозі Лері, хвороби Педжета та метастазах злоякісних пухлин.
• Системний остеосклероз розвивається за цілого ряду різних захворювань.

Остеопетроз

Остеопетроз (мармурова хвороба, хвороба Альберс-Шенберга) має два варіанти перебігу: з ранньою та пізньою маніфестацією. Ранній сімейний остеопетроз успадковується за аутосомно-домінантним типом. У момент народження виявляються макроцефалія та гідроцефалія. Хворі відстають у зростанні, печінка та селезінка збільшені. Згодом через здавлення черепно-мозкових нервів виникають порушення зору та приглухуватість. Через порушення кровотворення розвивається анемія. Можливі патологічні переломи.

На рентгенівських знімках виявляється генералізований остеосклероз. Кістки мають гомогенну структуру, кістковомозковий канал відсутній. Метафізи довгих трубчастих кісток булавовидно розширені. На рентгенограмах черепа визначається склероз та зменшення пневматизації синусів. Пізній остеопетроз успадковується за аутосомно-рецесивним типом і проявляється тими ж симптомами, проте захворювання маніфестує у віці 10 років або пізніше і відрізняється меншою поширеністю остеосклерозу.

Дизостеосклероз

Успадковується за аутосомно-рецесивним типом. Перші ознаки проявляються у ранньому дитинстві. Виявляється відставання у зростанні, системний остеосклероз, порушення розвитку зубів, обумовлене гіпоплазією емалі, а також атрофія зорового нерва та бульбарний параліч унаслідок здавлення черепно-мозкових нервів. На рентгенограмах довгих трубчастих кісток визначається остеосклероз епіфізів та діафізів при розширених метафізах із незміненою кістковою структурою. Рентгенографія хребта свідчить про сплощення та склерозування тіл хребців. Остеосклероз також виявляється у кістках таза, кістках черепа, ребрах та ключицях.

Пікнодізостоз

Пікнодізостоз успадковується за аутосомно-рецесивним типом, зазвичай маніфестує у ранньому віці. Виявляється значне відставання у зростанні. Обличчя пацієнта має характерний вигляд: кут нижньої щелепи розширений, лобові бугри збільшені, ніс клювоподібної форми визначається гіпертелоризм. Розвиток зубів порушено. Зазначається виражене скорочення кистей разом із гіпоплазією дистальних фаланг пальців. Часто спостерігаються патологічні переломи. На рентгенограмах виявляється поширений остеосклероз, найяскравіше виражений у дистальних відділах кінцівок.

Склеростеоз

Наслідує аутосомно-рецесивний тип, маніфестує в ранньому дитинстві. Характерними симптомами є сплощення обличчя, гіпертелоризм, прогнання та сплощення перенісся. Часто спостерігається шкірна синдактилія у поєднанні з дисплазією нігтів. На рентгенограмах нижньої щелепи, при рентгенографії ключиць та основи черепа виявляється остеосклероз. Довгі трубчасті кістки змінені незначно: кістково-мозковий канал збережений, зона остеосклерозу добре помітна тільки в області кортикального шару.

Мелореостоз (ризомономелореостоз чи хвороба Лері) – вроджена аномалія розвитку скелета, описана 1922 року французьким неврологом Лері. Основним проявом захворювання є остеосклероз, зазвичай вражає кістки одного сегмента кінцівки чи кілька сегментів однієї кінцівки. В окремих випадках ознаки остеосклерозу виявляються в ділянці хребців або нижньої щелепи. Виявляється болями, швидкою стомлюваністю та іноді слабкістю м’язів ураженої кінцівки. Можливі трофічні розлади. Згодом у навколосуглобових м’яких тканинах виникає фіброз і з’являються ділянки звапніння, що стає причиною розвитку контрактур.

На рентгенограмах визначається остеосклероз та гіперостоз. Ущільнення кісткової тканини мають вигляд поздовжніх уривчастих або суцільних смуг, що створює характерну картину напливів воску на свічці. У сусідніх відділах кінцівки іноді виявляється нерезко виражений остеопороз. Лікування симптоматичне. Проводиться профілактика контрактур, за значних деформацій виконується хірургічна корекція. Прогноз сприятливий.

Хвороба Педжета чи деформуюча остеодистрофія – захворювання, що супроводжується порушенням структури та патологічним зростанням окремих кісток скелета. Найчастіше розвивається у чоловіків віком понад 40 років. Нерідко протікає безсимптомно. Можливе повільне, поступове формування тугорухливості суглобів, у частини пацієнтів спостерігаються болі та деформація кісток. Інші симптоми залежить від локалізації патологічних змін. При ураженні черепа збільшується чоло і надбрівні дуги, виникають головні болі, іноді спостерігаються ушкодження внутрішнього вуха. При ураженні хребців їхня висота знижується, що веде до зменшення зростання. Можлива компресія нервових корінців, що виявляється слабкістю, поколюваннями та онімінням кінцівок. Зрідка розвиваються паралічі. При ураженні кісток нижніх кінцівок спостерігається нестійкість ходи, деформація ураженого сегмента та патологічні переломи.

Під час вивчення рентгенограм виявляється певна стадійність процесу. В остеолітичній фазі переважають процеси резорбції кістки, у змішаній фазі резорбція поєднується з кістковим остеобластічним формуванням. Остеосклероз розвивається у остеобластической фазі. Можуть виявлятися деформації, неповні та повні патологічні переломи. На рентгенограмах черепа визначається потовщення склепіння та неоднорідні осередки остеосклерозу. Для уточнення діагнозу та оцінки ступеня дистрофічних процесів визначають рівень лужної фосфатази, фосфору, магнію та кальцію в крові. Також призначають сцинтиграфію.

Лікування зазвичай консервативне – прийом біфосфатів та НПЗП. При необхідності виконують ендопротезування суглобів. У разі зниження слуху застосовують слухові апарати.

Хронічний остеомієліт, що склерозує, Гарре викликається стафілококом і частіше виявляється у чоловіків 20-30 років. Зазвичай уражаються стегно, плече або променева кістка. Патологічне вогнище виникає в середній третині діафізу або в діафізарній зоні ближче до метафізу. Можливий гострий, підгострий і первинно хронічний початок. В оточуючих тканинах виникає виражений щільний набряк, що часто відзначається розширення підшкірної венозної мережі. Гіперемія та інші ознаки запалення можуть бути відсутніми. Надалі, на відміну від інших форм остеомієліту, розм’якшення не настає, нориці не утворюється. Навпаки, інфільтрат ще більше ущільнюється і пальпується у вигляді щільного, пов’язаного з кісткою пухлиноподібного утворення. Болі стають все різкішими, посилюються в нічний час, часто іррадіюють, симулюючи радикуліт, неврити та ішіалгію.

Клінічна картина при хронічному остеомієліті Гаррі нерідко нагадує саркому. Однак при рентгенографії стегна, гомілки або рентгенографії передпліччя виявляється, що кісткова пухлина насправді складається з м’яких тканин. При цьому на рентгенограмі виявляються характерні патологічні зміни: правильне веретеноподібне потовщення діафізу, рідше – потовщення у вигляді напівверетену, звуження або зарощення кістково-мозкового каналу, виражений остеосклероз, посилення кісткової тіні до ступеня ебурнеації. Порожнини, секвестри та осередки деструкції зазвичай відсутні. Остаточно підтвердити діагноз часто дозволяє посів, у якому виявляється культура стафілокока.

Лікування включає антибіотикотерапію в поєднанні з рентгенотерапією. За потреби проводяться оперативні втручання. Прогноз сприятливий для життя, однак у результаті у хворих часто спостерігаються порушення працездатності.

Абсцес Броді – запальне захворювання, яке викликається золотистим стафілококом. Найчастіше виникає у молодих чоловіків. Локалізується в навколосуглобовій ділянці довгої трубчастої кістки (частіше – великогомілкової). Протікає хронічно, з нечастими загостреннями. Можлива практично безсимптомна течія. Абсцес Броді є кістковою порожниною, виконаною грануляціями і заповненою серозною або гнійною рідиною. Навколо порожнини розташовується осередок остеосклерозу.

Виявляється неясними болями, іноді – незначним набряком та гіперемією. Через близькість до суглоба можливий розвиток синовіту. Свищі відсутні. При проведенні рентгенографії гомілки виявляється округле вогнище розрідження з гладким контурами, оточене зоною помірного остеосклерозу. Абсцес Броді диференціюють з первинно-хронічним остеомієлітом, позасуглобовим туберкульозним осередком та ізольованою сифілітичною гуммою. При остеомієліті контури вогнища нерівні та нечіткі, виявляються більш виражені періостальні накладання. При сифілісі в області гуми виявляється більш широке вогнище остеосклерозу. Лікування консервативне – антибіотикотерапія у поєднанні з рентгенотерапією.

Обмежений остеосклероз також може спостерігатися при ранньому вродженому сифілісі, пізньому вродженому та третинному сифілісі. При осифікуючому оститі та періоститі осередок остеосклерозу виникає після закінчення запальної інфільтрації. Надалі розвивається гіперостоз, кістка потовщується, кістковомозковий канал закривається. Особливо яскраво явища остеосклерозу виражені при сифілітичних гумах. Гуми локалізуються интракортикально, поднадкостнично чи кістковому мозку і є вогнище запалення з розпадом у центрі. Навколо гумозного вузла з’являється широка зона реактивного остеосклерозу, добре помітна на рентгенівських знімках. В окремих випадках гуми нагноюються з утворенням секвестрів, також оточених осередками остеосклерозу.