Отіт

Одне з найпоширеніших захворювань ЛОР-органів. Кожен четвертий пацієнт отоларинголога – хворий на гострий або хронічний середній отит. Хворіти можуть люди будь-якого віку, проте середній отит набагато частіше зустрічається у дітей до 5 років.

Причини середнього отиту

Середній отит може бути викликаний різними патогенними мікроорганізмами: бактеріями, вірусами, грибами (отомікоз) та різними мікробними асоціаціями. Найчастіше як інфекційний агент при середньому отиті виступають віруси грипу та ГРВІ, пневмокок і гемофільна паличка. Останнім часом спостерігається збільшення числа випадків грибкового середнього отиту.

Механізм розвитку середнього отиту

У нормі тиск у порожнині середнього вуха дорівнює атмосферному. Вирівнювання тиску та вентиляція барабанної порожнини здійснюється за допомогою євстахієвої труби, що з’єднує барабанну порожнину з глоткою.

Деякі стани (посилене утворення слизу в носоглотці, «шмигання» носом, перепад тиску при спуску на глибину у водолазів тощо) призводять до того, що прохідність євстахієвої труби порушується. Зміна тиску барабанної порожнини призводить до того, що клітини слизової оболонки порожнини середнього вуха починають активно виробляти запальну рідину. Збільшення кількості рідини викликає біль та порушення слуху.

Інфекція проникає в середнє вухо тубарно (через євстахієву трубу), трансметаально (через барабанну перетинку при її травматичному пошкодженні), гематогенним шляхом (зі током крові при скарлатині, кору, грипі або тифі) або ретроградно (з порожнини черепа або соскоподібного відростка) .

Мікроби швидко розмножуються у запальній рідині, після чого середній отит стає гнійним. Тиск у порожнині середнього вуха різко підвищується, барабанна перетинка розривається і гній починає виділятися назовні по слуховому проходу.

Фактори ризику

Середній отит рідко розвивається як самостійне захворювання. У переважній більшості випадків є ускладненням захворювань інших ЛОР-органів запального характеру. Виділяють загальні та місцеві фактори, що збільшують ризик розвитку отиту.

• Місцеві фактори ризику розвитку середнього отиту

Запальні та алергічні захворювання носа та носоглотки викликають набряк слизової оболонки, призводячи до погіршення прохідності євстахієвих труб. Мікроби, що потрапляють із осередку запалення в середнє вухо, збільшують ризик розвитку гнійного отиту. До групи місцевих факторів ризику відносяться і стани після хірургічних втручань у носоглотці та носовій порожнині, що супроводжуються погіршенням прохідності євстахієвих труб.

Отит частіше розвивається в дітей віком, що з особливостями анатомічного будови дитячого середнього вуха. Євстахієва труба в дітей віком вже, ніж в дорослих, тому збільшується ймовірність порушень її прохідності. У дітей часто збільшуються аденоїди, що стискають євстахієву трубу. Діти часто хворіють на ГРВІ та інші застудні захворювання, часто плачуть і при цьому активно шморгають носом.

• Загальні фактори ризику розвитку отиту

Імовірність розвитку отиту збільшується при вроджених та набутих імунодефіцитних станах.

Симптоми середнього отиту

Для гострого середнього отиту характерна виражена гіпертермія, що супроводжується стріляючим болем у вусі. Діти, які ще не вміють говорити, плачуть при посиленні болю та заспокоюються під час її стихання.

Через 1-3 діб з початку захворювання утворюється розрив у барабанній перетинці, починається гноетечение. Стан пацієнта у своїй поліпшується. Температура тіла нормалізується, біль у вусі зменшується або зникає. У подальшому розрив у барабанній перетинці гоїться і не викликає погіршення слуху.

При несприятливому розвитку захворювання гній може прорватися не назовні, а всередину, поширюючись на порожнину черепа і призводячи до розвитку абсцесу мозку чи менінгіту. Оскільки захворювання загрожує виникненням небезпечних ускладнень, за перших ознак гострого отиту слід звертатися до лікаря.

• Хронічний середній отит

Як правило, є результатом гострого гнійного отиту. Виділяють дві форми хронічного гнійного середнього отиту, які розрізняються як за тяжкістю, так і клінічною течією.

У 55% випадків хронічний середній отит протікає у формі мезотимпаніту, при якому запальний процес охоплює слизову оболонку області слухової труби, нижнього та середнього відділів барабанної порожнини. Барабанна перетинка має перфоративний отвір у нижній частині. Частина перетинки залишається натягнутою.

При мезотимпаните пацієнти пред’являють скарги зниження слуху, постійне чи періодичне закінчення гною з вуха, дуже рідко – запаморочення і шум у вусі. Болі з’являються лише в період загострення отиту, у ряді випадків супроводжуються гіпертермією. Мезотимпаніт тече досить сприятливо та відносно рідко стає причиною розвитку тяжких ускладнень. Ступінь зниження слуху визначається збереженням функції слухових кісточок та активністю запального процесу.

Хронічний середній отит, що протікає у формі гнійного епітимпаніту, переважно вражає надбарабанний простір. Перфоративний отвір розташований у верхній частині барабанної перетинки, тому природне дренування порожнини часто буває недостатнім. Тяжкість течії обумовлюють також особливості анатомічної будови даної галузі, яка рясніє звивистими вузькими кишенями.

У запальний процес нерідко залучається скронева кістка, у своїй гній стає смердючим. Пацієнти скаржаться на почуття тиску у вусі, періодичні болі у скроневій ділянці, іноді – на запаморочення. Ця форма хронічного отиту, зазвичай, супроводжується різким зниженням слуху.

Обидві форми середнього хронічного отиту можуть протікати з переважанням тих чи інших патологічних процесів.

Хронічний катаральний середній отит може розвиватися при хронічному євстахіїті, після перенесеної скарлатини або гострого перенесеного отиту. Іноді має алергічну природу. За відсутності нагноєння протікає досить сприятливо.

Хронічний гнійний середній отит зазвичай є результатом гострого процесу, що затягнувся, і розвивається на тлі зниження імунітету. При хорошому дренуванні барабанної порожнини гноетечение з вуха іноді супроводжується іншими симптомами. Стерта клінічна симптоматика призводить до того, що пацієнти рідко звертаються за допомогою. Гнійний процес має тенденцію до поступового поширення, може вражати слухові кісточки, окістя, навколишні кісткові структури та лабіринт.

Гострий та хронічний гнійний отит може ускладнитися розвитком хронічного адгезивного середнього отиту. При адгезивному отіті в барабанній порожнині активно утворюються спайки, що призводять до зниження слуху. Адгезивний отит нерідко протікає малосимптомно, і пацієнти не пов’язують проливні поти, озноби і гіпертермію, що з’являються в період загострення, із захворюванням вуха. При адгезивному отиті можливий розвиток ускладнень.

Ускладнення середнього отиту

Гострий середній отит може ускладнюватися мастоїдитом (запаленням соскоподібного відростка скроневої кістки), абсцесом мозку, лабіринтитом (запаленням внутрішнього вуха), менінгітом, тромбозом синусів головного мозку та сепсисом. При гнійному епітимпаніті часто виникає холестетома – пухлинна освіта, що складається з продуктів розпаду епідермісу. Холестетоми руйнують скроневу кістку, утворюють грануляції та поліпи.

Хронічний середній отит може стати причиною пошкодження лицевого нерва, що проходить в барабанній порожнині. Неврит лицьового нерва супроводжується згладженістю носогубної складки, опущенням кута рота та лагофтальмом (очі на стороні поразки не закривається). При хронічному середньому отиті (гнійному епітимпаніті), як і при гострому отиті, може розвинутись лабіринтит, менінгіт або менінгоенцефаліт, абсцес мозку, синус тромбоз та епідуральний абсцес.

Діагностика середнього отиту

Діагноз гострого середнього отиту ґрунтується на даних анамнезу, результатах отоскопії та характерних симптомах (загальна інтоксикація, біль у вусі, гнійна течія). Для визначення чутливості мікрофлори виконують бакпосів, що відокремлюється з вуха.

При хронічному середньому отіті для оцінки стану кісткових структур на додаток до перелічених досліджень проводиться рентгенографія скроневої кістки. На отоскопії при хронічному отиті виявляється помутніння та різке втягнення барабанної перетинки. Рукоятка молоточка здається укороченою. Локалізація перфоративного отвору визначається формою отиту.

Лікування середнього отиту

• Терапія гострого середнього отиту

Пацієнтам із гострим середнім отитом рекомендують постільний режим, проводять антибактеріальну терапію, при гіпертермії призначають жарознижувальні. Місцево застосовують фізіотерапію (УВЧ, солюкс) та зігрівальні компреси. Для зменшення больового синдрому у вухо закопують теплий 96% спирт (тільки до появи гною). Якщо барабанна порожнина не дренується самостійно протягом перших трьох діб, показано розтин барабанної перетинки. У разі коли після рубцювання барабанної перетинки зберігається зниження слуху, призначають продування, УВЧ і пневматичний масаж.

• Терапія хронічного середнього отиту

Першорядне завдання – забезпечити достатнє дренування барабанної порожнини. Для цього із порожнини середнього вуха видаляють поліпи та грануляції. Порожнину промивають, до неї вводять протеолітичні ферменти. Пацієнту призначають сульфаніламіди та антибіотики, проводять корекцію імунітету, санюють вогнища інфекції в ділянці ЛОР-органів. При підозрі на алергічний отит використовують антигістамінні засоби. Місце застосовують електрофорез, мікрохвильову терапію.

За відсутності ефекту виконують антродренаж (формують отвір в ділянці соскоподібного відростка скроневої кістки та з подальшим дренуванням). При холестеатомах, поширенні процесу на кістку та внутрішні структури показано хірургічне видалення вогнища запалення. Якщо є можливість, звукопровідні структури зберігають, якщо ні виконують тимпанопластику. При збереженому барабанному кільці можливе відновлення барабанної перетинки (мірінгопластика).

Профілактика середнього отиту

Профілактичні заходи включають нормалізацію імунного статусу, попередження ГРВІ та інших інфекційних хвороб ЛОР-органів. Хворі з хронічним отитом повинні захищати слуховий прохід від переохолодження та попадання води.