Отруєння блідою поганкою

Отруєння блідою поганкою – це смертельно небезпечна інтоксикація грибами, яка обумовлена ​​дією фалотоксинів та аманітотоксинів. Стан виникає при вживанні отруйних грибів, помилково ідентифікованих постраждалим як їстівні. Отруєння починається з гострого гастроентериту, який через кілька днів змінюється печінковою та нирковою недостатністю, токсичною енцефалопатією. Для діагностики захворювання використовують епідеміологічний анамнез, дані хіміко-токсикологічних досліджень та аналізів крові. Основні складові лікування: інфузійна терапія, застосування гепатопротекторів та метаболічних препаратів.

Бліда поганка (Amanita Phalloides) – поширений гриб на території Росії, який переважно зустрічається на вологих ґрунтах у помірних широтах. Її відмітні зовнішні ознаки: блідо-зелена або блідо-жовта шапочка, луската ніжка з булавоподібним потовщенням в основі. Гриб збирають у серпні-жовтні, коли і відбувається основна кількість отруєнь. Бліда поганка визнана найотруйнішим у світі грибом, тому інтенсивна терапія інтоксикацій та комплексні заходи профілактики – пріоритетне завдання практичної токсикології.

Більшість випадків отруєння блідою поганкою відбувається у любителів збирати гриби для їхнього подальшого вживання в їжу. Багато людей, які займаються «тихим полюванням», недостатньо обізнані про особливості зовнішнього вигляду отруйних грибів, тому можуть прийняти їх за сироїжки або печериці. Найчастіше з такою проблемою стикаються грибники-початківці, але навіть досвідчені люди не застраховані від помилок, якщо гриб має нетипову форму або розмір.

Отруйними властивостями володіють токсини, які містяться у всіх представниках виду «бліда поганка», тому ризик розвитку інтоксикації не залежить від місця збирання грибів та екологічної ситуації в регіоні. Тривалість зберігання та спосіб кулінарної обробки не впливають на ймовірність отруєння, оскільки токсичні речовини не руйнуються при нагріванні та висушуванні. Такі властивості токсинів зумовлюють високу небезпеку блідої поганки для людини.

Аманітотоксин – основна група токсинів блідої поганки, яка викликає важкі ураження внутрішніх органів. Існує 5 видів аманітотоксинів, найнебезпечніші з яких – альфа та бета. Речовини порушують внутрішньоклітинний синтез білка, внаслідок чого уражені клітини гинуть. Найбільш уразливі до дії грибних токсинів клітини, які активно діляться та відповідають за вироблення різних видів протеїнів: гепатоцити, ентероцити, лімфоцити.

Аманітотоксин мають специфічний шлях метаболізму в організмі. Близько 60% поглинених у кишечнику токсинів проходять через печінку, звідки потрапляють у жовч та знову надходять у просвіт кишки. Потім токсини можуть повторно всмоктуватись через кишкову стінку та проникати в гепатоцити по системі ворітної вени. Тривала кишково-печінкова циркуляція викликає важку інтоксикацію, яка важко піддається лікуванню.

Друга група токсичних речовин – фалотоксини. Вони руйнуються під впливом травних ферментів, тому діють лише стінку кишечника і потрапляють у системний кровотік. Фалотоксини викликають некротичні зміни епітелію кишечника, порушують бар’єрну функцію ШКТ і сприяють розвитку бактеріальної токсемії за рахунок умовно-патогенних представників мікрофлори, що проникають в кров.

Перші ознаки отруєння блідою поганкою розвиваються після латентного періоду тривалістю 6-12 годин (іноді до 24-30 годин). Чим менша маса тіла людини і чим більша з’їдена порція грибів, тим важчі клінічні прояви. У постраждалих виникають класичні симптоми гастроентериту: багаторазове блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Багато хворих скаржаться на печію, болючі помилкові позиви на дефекацію, сильну спрагу.

При тяжкому перебігу періоду гострого гастроентериту виникає діарея з кров’ю, астенічний синдром, тахікардія та артеріальна гіпотонія. Можливі ранні ознаки неврологічних порушень, що виявляються у вигляді атаксії, сплутаності свідомості, нездатності виконувати цілеспрямовані рухи. У поодиноких випадках у постраждалих виникають тоніко-клонічні судоми, посмикування окремих м’язових груп.

Інтенсивні гастроентерологічні симптоми продовжуються протягом 3-6 діб. Після гострої стадії клінічні прояви вщухають кілька днів, що створює оманливе враження повного одужання. Це вкрай небезпечна ситуація, оскільки людина може прийняти гастроентерит за типове харчове отруєння та не звернутися до лікаря вчасно.

Після «уявного добробуту» стан різко погіршується, розвивається печінкова недостатність. Вона проявляється жовтяницею, відсутністю апетиту, збільшенням кола живота внаслідок асциту. При наростанні інтоксикації з’являється «печінковий» запах з рота, тяжкість та біль у правому підребер’ї, порушення сну. Токсичне ураження мозку викликає патологічну сонливість, дезорієнтацію, галюцинації і ейфорію.

Ще один небезпечний симптом розгорнутої стадії отруєння – порушення згортання крові, які маніфестують важким геморагічним синдромом. У хворих спостерігається кровоточивість ясен, петехіальні крововиливи на шкірі та слизових оболонках. Можливі кровотечі з внутрішніх органів, які проявляються кривавим блюванням, дьогтеподібним стільцем (мелена), гематурією, кривавим мокротинням.

Отруєння блідою поганкою характеризується поліорганним ураженням. Вже на ранніх етапах приєднуються порушення функції нирок, які обумовлені водно-електролітними та гемодинамічними змінами в організмі, прямим негативним впливом альфа-аманітину. Токсичне ураження міокарда, кори надниркових залоз, підшлункової залози спровоковано наростаючим системним ендотоксикозом.

Отрута блідої поганки вважається однією з найнебезпечніших біологічних токсинів. Отруєння цією речовиною – причина 90-95% всіх випадків смерті, пов’язаних із вживанням грибів. Смертельна доза становить лише 0,1 мг аманітотоксину на 1 кг ваги людини, тому вживання навіть чверті капелюшка поганки має трагічні наслідки, якщо людина вчасно не отримала невідкладної лікарської допомоги.

Будь-яке нездужання після вживання грибів – показання для консультації терапевта, інфекціоніста або лікаря-токсиколога. При різкому погіршенні стану необхідно викликати швидку допомогу. На першому етапі діагностики проводиться клінічний огляд та детальний збір анамнезу: з’ясування характеру харчування у попередні дні, наявність контактів з інфекційними хворими та інших факторів ризику. Програма комплексного обстеження складається з таких методів:

• Інструментальна діагностика. Для оцінки функції внутрішніх органів, які зазнали токсичного ушкодження, виконують ЕКГ, УЗД черевної порожнини. Пацієнтам у відділенні інтенсивної терапії призначається постійний кардіореспіраторний моніторинг. Неврологічна симптоматика вимагає проведення КТ чи МРТ мозку.
• Хіміко-токсикологічні аналізи. Імуноферментний аналіз ELISA призначають для визначення альфа-аманітину та гамма-аманітину в сечі, щоб підтвердити діагноз отруєння блідою поганкою. Токсичні речовини виявляються протягом 6-60 годин після вживання грибів. Для діагностики токсинів також використовують високоефективну хроматографію рідини.
• Аналізи крові. На ранньому етапі отруєння виявляють гіпокаліємію, гіпоглікемію, ознаки метаболічного ацидозу. На етапі поліорганної патології у біохімічному аналізі крові виявляють гіпербілірубінемію, азотемію, синдром цитолізу (високі рівні ферментів АСТ та АЛТ). За результатами коагулограми визначають ознаки ДВЗ-синдрому.

Диференційна діагностика

На етапі гострого гастроентериту диференціальну діагностику проводять із харчовою токсикоінфекцією, початковою стадією вірусних гепатитів А та Е, холерою, апендицитом. Необхідно виключити нейроінфекції, отруєння ліками та токсичними металами. На стадії поліорганної патології потрібно диференціювати отруєння з широким спектром ендокринних, гепатобіліарних та інших хвороб, які можуть викликати печінкову та уремічну кому.

Враховуючи тяжкість перебігу та можливі ускладнення інтоксикації, медичну допомогу надають лише у стаціонарі, за показаннями переводять пацієнта у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Специфічних антидотів проти аманітотоксинів немає. Пацієнтам призначається патогенетичне лікування для виведення токсинів та відновлення порушених функцій організму. Основні групи препаратів при отруєнні блідою поганкою:

• Інфузійні розчини. Введення рідини та солей необхідне для нормалізації водно-електролітного балансу, прискорення детоксикації, відновлення оптимальних показників кислотно-основної рівноваги.
• Гепатопротектори. Для зменшення ушкодження печінки використовують препарати розторопші, амінокислот, фосфоліпідів. Також застосовують вітаміни групи В, які нормалізують обмін речовин у гепатоцитах, захищають клітини від ушкоджень вільними радикалами.
• Метаболіки. Використовують янтарну кислоту, що нормалізує енергетичний обмін у клітинах, підвищує стійкість гепатоцитів до процесів перекисного окиснення. За показаннями лікування доповнюють нейрометаболічними препаратами та ноотропами.
• Антибіотики. Препарати призначають для пригнічення патогенної мікрофлори кишечника, що активізується на фоні токсичного ураження стінки ШКТ. Для посилення терапевтичного ефекту та профілактики побічних реакцій протимікробні засоби комбінують із пробіотиками.
• Кровоспинні препарати. Ліки призначають при коагулопатії та підвищеній кровоточивості. Якщо пацієнт втратив великий обсяг крові, додатково проводять трансфузію плазми, клітинних компонентів крові.

Результат захворювання визначається прийнятою дозою токсину та своєчасністю початку терапії. Якщо протягом 48-72 годин вдалося стабілізувати стан пацієнта та досягти позитивної динаміки, прогноз щодо сприятливий. До прогностично несприятливих факторів відносять низький протромбіновий індекс, високу гіперферментемію, метаболічний ацидоз, що не купується, набряк головного мозку.

З огляду на смертельну небезпеку отруєнь блідою поганкою заходи профілактики мають вирішальне значення. Найнадійніший спосіб уникнути несприятливих наслідків – відмовитися від самостійного збирання грибів, особливо якщо людина не має досвіду та знань у цій галузі. Для приготування грибних страв рекомендується купувати продукти в магазинах і супермаркетах, які мають сертифікати якості на товар, що реалізується, і гарантують його безпеку.