Отруєння деконгестантами у дітей

Отруєння деконгестантами у дітей – це комплекс кардіологічних та загальнотоксичних реакцій, які формуються при надмірному надходженні судинозвужувальних препаратів у системний кровотік. Патологія виникає при неправильному доборі ліків, їх передозуванні, випадковому ковтанні вмісту флакона-крапельниці. Інтоксикація проявляється порушеннями серцевого ритму та дихання, блідістю шкіри, сплутаністю свідомості. Діагностика включає докладний збір анамнезу, ЕКГ та УЗД серця, лабораторні дослідження. Лікування полягає у відміні препарату, введенні ліків для нормалізації гемодинаміки, комплексної інфузійної терапії.

Інстиляції назальних деконгестантів (судинозвужувальних крапель та спреїв) – один з основних способів лікування риніту згідно з російськими клінічними рекомендаціями. Вони забезпечують швидкий клінічний ефект, покращують дихання через ніс та полегшують стан дитини. Однак препарати мають системну резорбтивну дію і здатні викликати важкі отруєння. Інтоксикація деконгестантами переважно зустрічається у дітей віком до 4-5 років, становлячи близько 23% усіх випадків медикаментозних отруєнь у практичній педіатрії.

Всі назальні деконгестанти здатні викликати місцеву та системну негативну дію. Типові побічні реакції – медикаментозний риніт, тахіфілаксія, свербіж і печіння в носі – викликані місцевими ефектами засобів. Отруєння деконгестантами в дітей віком обумовлено резорбтивним впливом, що виникає при поширенні препарату по кровоносному руслу. Основні причини розвитку інтоксикації:

• Порушення схеми лікування. Небезпека представляє як занадто часте застосування ліків протягом дня, так і недотримання тривалості терапії – максимум 7 днів без перерви.
• Неправильний вибір препарату. Здатність деконгестанту викликати отруєння у дітей залежить від ступеня його проникнення в кров після закапування – цей показник є максимальним для нафазоліну (50%) і мінімальним для ксилометазоліну (4%).
• Передозування засобу. Така ситуація найчастіше буває при використанні пластикових флаконів-крапельниць, коли складно точно визначити кількість крапель, і є ризик одномоментного влучення в ніс великого об’єму розчину.
• Прийом деконгестантів внутрішньо. Випадкове випивання крапель для носа в основному спостерігається у віковій групі 1-3 роки, якщо упаковка легко відкривається та знаходиться у вільному доступі для дитини.
• Застосування пероральних деконгестантів. Ліки на основі фенілефрину для прийому внутрішньо у таблетках та порошках більш токсичні, тому дозволені лише з 12 років. Вони входять до складу багатьох популярних засобів проти грипу та застуди, які категорично заборонено давати дітям дошкільного та молодшого шкільного віку.

У групі ризику перебувають пацієнти раннього та дошкільного віку, що зумовлено фізіологічними особливостями. Вага дитини та відносна площа слизової оболонки носа набагато менша, порівняно з дорослими, тому при стандартному дозуванні судинозвужувальних крапель доза в перерахунку на 1 кг маси тіла буде набагато вищою. До того ж, до 6-8 років зберігається незрілість механізмів інактивації адреноміметиків – основних діючих речовин назальних деконгестантів.

Токсичний ефект препаратів обумовлений їхньою адренергічною активністю. Деконгестанти всмоктуються з поверхні слизової оболонки та проникають у системний кровотік, де взаємодіють з альфа1- та альфа2-адренорецепторами. Вони спричиняють звуження кровоносних судин по всьому тілу, провокують бронхоспазм, підвищують скорочувальну здатність міокарда. Такі зміни активізують каротидні рефлекси, внаслідок чого посилюються вагусні впливи.

При отруєнні деконгестантами у дітей віком до 3 років найчастіше виникають негативні неврологічні реакції. Це зумовлено високою проникністю гематоенцефалічного бар’єру, внаслідок чого адреноміметики безперешкодно проникають у головний мозок та стимулюють рецептори судинно-рухового центру. Під їхньою дією зменшується потік симпатичних імпульсів, виникають порушення свідомості аж до коми.

Інтоксикація деконгестантами у дітей має двофазний перебіг. На першому етапі виникає блідість шкірних покривів внаслідок звуження периферичних судин та прискорене серцебиття, оскільки адреноміметики надають стимулюючу дію на рецептори. Отруєння супроводжується загальною слабкістю, нудотою та блюванням, запамороченням. Дитина стає неспокійною або, навпаки, занадто млявою, у неї часто виникає незрозуміле почуття страху.

Другий етап отруєння деконгестантами розвивається через 1-2 години за відсутності своєчасної допомоги та наростання концентрації ліків у крові. Всі симптоми інтоксикації посилюються, прискорене серцебиття та змінюється брадикардією, що вказує на тяжке функціональне ураження серцево-судинної системи. У дітей раннього віку визначається виражена м’язова гіпотонія, зниження температури тіла до субнормальної.

Тяжкі варіанти отруєння деконгестантами у дітей становлять 2-3% від усіх випадків інтоксикації. Захворювання може ускладнюватися порушеннями ритму та частоти дихання, критичним урідженням серцебиття, колапсом та гострою серцево-судинною недостатністю. Можливе ураження центральної нервової системи, що характеризується пригніченням свідомості, тоніко-клонічними судомами.

При погіршенні стану здоров’я на фоні лікування судинозвужувальними краплями потрібна негайна консультація педіатра. Спочатку проводиться збирання анамнезу, фізикальне обстеження. У лікарській практиці відсутні специфічні методи діагностики, що підтверджують отруєння деконгестантами, тому попередній діагноз ставлять на підставі клінічних даних. Для оцінки тяжкості інтоксикації призначається:

• Електрокардіографія. За результатами дослідження визначають синусовий нерегулярний ритм та брадикардію, можливі ознаки неповної блокади ніжки пучка Гіса. Для уточнення кардіоваскулярної патології проводиться ехокардіографія, яка при отруєнні адреноміметиками не показує значних відхилень від вікової норми.
• Електроенцефалографія. Пацієнтам з тяжкою формою отруєння та судомним синдромом виконують оцінку електричної активності мозку. При пригніченні свідомості діагностичну програму доповнюють нейросонографією або КТ головного мозку, щоб унеможливити органічні захворювання, що мають подібну симптоматику.
• Лабораторні дослідження. Усім дітям проводять клінічний та біохімічний аналізи крові, дослідження електролітного спектру, оцінку рівня острофазових показників. Додатково призначають коагулограму. У типових випадках показники перебувають у межах норми або відповідають основному захворюванню, на лікування якого було призначено деконгестанти.

Диференційна діагностика

Відомості про недавнє використання назальних деконгестантів та характерна клінічна картина отруєння дозволяють швидко поставити правильний діагноз. При тяжкому стані пацієнта або неповних анамнестичних даних диференціальну діагностику проводять з отруєннями іншими хімічними речовинами, метаболічними порушеннями (гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіперкаліємія), нейроінфекціями та новоутвореннями головного мозку.

Терапевтична тактика залежить від рівня тяжкості інтоксикації. При легкій формі отруєння необхідно заспокоїти та зігріти дитину, виконувати динамічний нагляд за показниками пульсу та артеріального тиску. Якщо точно відомо, що пацієнт випив розчин із деконгестантами, призначають промивання шлунка та прийом сорбентів. Інші напрями фармакотерапії не потрібні, через кілька годин стан нормалізується.

При середньому та тяжкому ступені отруєння деконгестантами показана госпіталізація до стаціонару. Для відновлення гемодинаміки використовують М-холінолітики та глюкокортикостероїди у вікових дозах. За показаннями лікування доповнюють інфузійною терапією з індивідуально розрахованим обсягом та концентрацією електролітів. Порушення дихання потребують респіраторної підтримки зволоженим киснем. При судомах використовують бензодіазепінові транквілізатори.

Більшість отруєнь деконгестантами у дітей протікають у легкій чи середньоважкій формі, яка успішно лікується при своєчасному зверненні до лікаря. Завдяки розвитку медицини та удосконаленню схеми терапії важких варіантів інтоксикації летальні наслідки в останні роки не зафіксовані. Захворювання не викликає негативних віддалених наслідків організму.

Для профілактики отруєнь необхідно правильно підбирати вид препарату, його концентрацію та дозування. Педіатричним пацієнтам частіше призначають судинозвужувальні засоби у формі спрею, який забезпечує рівномірний розподіл ліків по назальній слизовій оболонці та виключають випадкове передозування. Підбір медикаментів перебуває у компетенції педіатра, батькам не слід самостійно набувати та використовувати деконгестанти для дитини.