Отруєння мухомором

Отруєння мухомором – Це комплекс токсичних реакцій, які виникають при попаданні в організм отруйних речовин, що містяться в грибах. Причиною тяжких порушень здоров’я виступає мускарин, аманітотоксіни та фалотоксини. Захворювання проявляється гострим гастроентеритом, порушеннями функцій дихальної та серцево-судинної системи, ейфорією та іншими психічними симптомами. Діагностика ґрунтується на даних анамнезу, токсикологічних аналізів, інструментального обстеження уражених органів. Лікування включає специфічний антидот атропін, інфузійну терапію, препарати та апаратні методи для підтримки вітальних функцій.

Отруєння грибами – важлива проблема в медичній токсикології та інтенсивній терапії, яка набуває найбільшої актуальності в період із серпня по жовтень, коли настає час «аматорського» збирання грибів. Інтоксикацію викликають істинно отруйні види, помилково розпізнані грибниками як їстівні та умовно небезпечні екземпляри, які були неправильно приготовлені. Рід Мухомори – типові представники небезпечних для людини грибів, які містять сильнодіючі токсини та провокують отруєння у всіх випадках вживання.

В основному отруєння викликають такі види мухоморів: смердючий (Amanita virosa), пантерний (Amanita pantherna), весняний (Amanita verna), червоний (Amanita muscaria). Інтоксикації мухомором пантерним і червоним частіше відбуваються у дітей – гриби мають специфічне забарвлення капелюшка та привертають увагу, а дорослі легко відрізняють такі екземпляри від їстівних видів. Поїдання інших представників роду можливе помилково, оскільки вони схожі на сироїжки та печериці.

В останні роки набирає популярності ще одна причина отруєнь – вкрай небезпечне захоплення під назвою «мікродозинг мухоморів». Покупці стають жертвами неправдивих маркетингових обіцянок і набувають грибних БАДів для покращення настрою, підвищення життєвих сил. Вживання біодобавок невідомого хімічного складу загрожує інтоксикаціями різного ступеня тяжкості аж до гострого психозу, коми та летального результату.

Існують відмінності у механізмі отруєння мухоморами, оскільки представники роду відрізняються за складом токсинів. Amanita muscaria і Amanita pantherna містять похідні ізоксазолу (ботенову кислоту, мусцимол), мускарин, похідні холіну та ацетилхоліну. Вони взаємодіють з нейромедіатором ГАМК в головному мозку, викликають холінергічний ефект, мають сильну психотропну дію.

Отруєння мухомором весняним та смердючим стає причиною фаллоідинового синдрому, що виникає внаслідок інтоксикації організму аманітотоксинами та фаллотоксинами. Речовини порушують утворення білка в клітинах тіла, причому першими уражаються клітини епітелію кишечника, що активно діляться, лімфоцити, гепатоцити і нефроцити. За патогенезу захворювання подібне до отруєння блідою поганкою, яка містить такі ж токсини.

Для інтоксикації грибами, що містять мускарин, характерний короткий латентний період – 20-90 хвилин після вживання отруйного продукту. Чим більше з’їдена порція і що менше вага тіла пацієнта, то швидше виникають порушення здоров’я. Отруєння мухоморами починається з гастроентериту: сильної нудоти, багаторазового блювання, інтенсивного ріжучого болю в животі. Також починається рясна водяниста діарея, посилене слиновиділення (гіперсалівація).

Незабаром приєднуються інші симптоми активації мускаринових рецепторів: стійке звуження зіниць (міоз), підвищене потовиділення, бронхоспазм та утруднене хрипке дихання. Поразка кардіоваскулярної системи представлена ​​урідженням серцебиття (брадикардією), артеріальною гіпотензією. Неврологічні ознаки отруєння мухоморами включають головний біль, ейфорію, ажитацію та занепокоєння.

При отруєнні мухомором смердючим або весняним захворювання має двофазний перебіг. Період гастроентериту тривалістю 3-6 діб змінюється «уявним благополуччям», після чого виникають ознаки печінкової недостатності. З’являється жовтяничність шкіри та слизових оболонок, порожнинні та периферичні набряки, геморагічний синдром. На цьому етапі посилюються психічні розлади, можливі тоніко-клонічні судоми.

Тяжкий гастроентерит загрожує дегідратацією організму з розвитком гіповолемічного шоку, гемодинамічних порушень, гострої ниркової недостатності. Через кілька днів від початку захворювання виникає наростаюча м’язова слабкість, спричинена дією токсинів на холінергічні рецептори. Особливу небезпеку становить ураження дихальної мускулатури, погіршення вентиляції легень, парез гладких м’язів ШКТ та порушення перистальтики кишківника.

При вживанні великої кількості грибів можливі смертельні випадки. При отруєнні мускарином у пацієнтів виникає гіпертермія, судомний синдром та кома, які без своєчасної допомоги завершуються летальним кінцем. Основна причина смерті – параліч дихального центру. Ще небезпечніше отруєння мухоморами, які містять аманітотоксин, оскільки ці речовини смертельні навіть у невисоких концентраціях.

При погіршенні стану після вживання будь-яких грибів потрібна невідкладна допомога лікаря-токсиколога. При неважких симптомах допустиме первинне звернення до терапевта, в ускладнених випадках необхідно відразу викликати швидку допомогу. Оскільки отруєння мухоморами має поліморфну ​​клінічну картину, для правильної постановки діагнозу проводять такі методи дослідження:

• Збір анамнезу. Необхідно з’ясувати, яку їжу вживав пацієнт у цей день і напередодні, що їли члени його сім’ї та як вони почуваються в даний час. Якщо людина повідомляє про вживання грибних страв, важливо уточнити джерело походження грибів, наскільки можна взяти залишки їжі на аналіз.
• Інструментальна діагностика. Розширене обстеження призначається з метою оцінки стану внутрішніх органів, куди вплинули грибні токсини. Стандартна програма діагностики включає УЗД серця та органів черевної порожнини, ЕКГ, рентгенографію легень, КТ або МРТ головного мозку.
• Хіміко-токсикологічні методи. Специфічні дослідження можливі за підозри на фаллоідиновий синдром. У цьому випадку проводять імуноферментний аналіз ELISA та рідинну хроматографію для визначення аманітину у сечі. Для уточнення ступеня тяжкості мускаринового синдрому вимірюють рівень холінестерази в еритроцитах.
• Базові аналізи. Пацієнтам призначають розширений біохімічний аналіз крові з оцінкою печінкових проб, кількість продуктів азотистого обміну. За показаннями досліджують рівні кардіоспецифічних ферментів. Ознаки геморагічного синдрому вимагають проведення коагулограми.

Диференційна діагностика

Необхідно виключити інші причини мускариноподібного синдрому: інтоксикацію фосфороорганічними сполуками (ФОС) та карбаматами, отруєння іншими видами грибів: говорушками, волоконницею, свинушками, гебеломою. Диференціальна діагностика також проводиться з передозуванням наркотичних та лікарських психотропних засобів. На етапі гострого гастроентериту хворобу диференціюють із кишковими інфекціями, хірургічними хворобами органів живота.

Невідкладна допомога

Симптоми захворювання виникають раніше, ніж їжа встигає переміститися в тонку кишку, тому першому етапі доцільно промивання шлунка. Якщо пацієнт свідомий і здатний адекватно реагувати на вказівки оточуючих, промивання за допомогою теплої підсоленої води проводиться в домашніх умовах ще до приїзду лікарів. Після очищення шлунка можна дати постраждалому активоване вугілля чи будь-які інші сорбенти.

При порушеннях свідомості, неприборканому блюванні, появі крові або жовчі у блювотних масах самостійне промивання заборонено. У такому разі потрібно дочекатися лікарів, які проведуть очищення шлунка у стандартний спосіб або через зонд. Подальше лікування пацієнтів з отруєнням мухоморами проходить лише в умовах стаціонару, часто потрібний переведення у відділення інтенсивної терапії.

Медикаментозне лікування

Схема фармакотерапії визначається клінічними проявами отруєння мухоморами. При переважанні ознак мускаринового синдрому показано негайне введення антидоту – атропіну, який відноситься до групи М-холіноблокаторів та нейтралізує токсичні ефекти мускарину. При фаллоідиновому синдромі специфічні антидоти відсутні. Далі всім пацієнтам проводять комплексну патогенетичну терапію, яка включає такі напрямки:

• Інфузійна терапія. Склад і обсяг розчинів, що вводяться внутрішньовенно крапельно, розраховується індивідуально з урахуванням біохімічних параметрів крові, загального стану здоров’я, наявності супутніх патологій.
• Медикаментозна підтримка. Для профілактики ускладнень та швидкого відновлення порушених функцій внутрішніх органів призначаються гепатопротектори, кардіопротектори, метаболічні препарати та ноотропи.
• Респіраторна підтримка. При тяжкому отруєнні мухоморами та розвитку дихальних розладів потрібна киснедотерапія, неінвазивна вентиляція легень. У ускладнених випадках можливе переведення пацієнта на ШВЛ.

Отруєння мухоморами – вкрай несприятлива ситуація із високим ризиком смертельного результату. Повне одужання можливе лише за раннього звернення до лікаря та проведення комплексу інтенсивної терапії. Для профілактики необхідно ретельно вивчати та ідентифікувати кожен самостійно зібраний гриб, відмовитися від вживання будь-яких екземплярів, які викликають підозри. Не слід купувати свіжі та сушені гриби з рук у знайомих чи стихійних ринках.