Отруєння талієм

Отруєння талієм – це симптомокомплекс, що виникає внаслідок влучення солей важкого металу в організм. У ранньому періоді інтоксикації розвивається диспепсичний синдром, дихальні та серцево-судинні розлади. Потім приєднується неврологічна симптоматика: парестезії у кінцівках, міалгії, судоми, галюцинації. Характерна ознака талієвої інтоксикації – дифузна алопеція. Діагноз підтверджується після визначення концентрації талію у плазмі крові, сечі, волоссі. Медична допомога включає кишковий лаваж, форсований діурез, антидотну терапію, у разі потреби – гемодіаліз, гемосорбцію.

Талієва інтоксикація – гостре, підгостре або хронічне отруєння, що супроводжується ентеротоксичними, кардіотоксичними, нейротоксичними, нефротоксичними та іншими ефектами. Незважаючи на невисоку питому вагу у структурі інтоксикацій важкими металами, отруєння талієм посідають серед них особливе місце у зв’язку з високою токсичністю сполук, труднощами діагностики, лікування, високими ризиками смертельного результату. Нерідко вони набувають форми масового отруєння – останній інцидент із понад 40 постраждалими, стався на авіабудівному підприємстві м. Таганрога у 2017 р.

Отруєння солями талію можуть мати побутовий чи виробничий, випадковий, суїцидальний чи кримінальний характер. Токсичні сполуки можуть проникати в організм ентеральним (з їжею, водою), інгаляційним (з парами, що вдихаються і пилом), перкутанним шляхом (через непошкоджені шкірні покриви). Отруєння талієм можливе у таких випадках:

• Контакт із отрутохімікатами. Солі талію містяться в інсектицидах, що використовуються у сільському господарстві для боротьби зі шкідниками. Також сульфати талію входять до складу родентицидів (щурої отрути), тому отруєння може статися під час обробки культурних рослин, дератизації приміщень без засобів захисту.
• Промисловий контакт із металом. Підвищений ризик отруєння на виробництві мають робітники, які зайняті випуском електротехнічного обладнання, піротехніки, флуоресцентної фарби, термометрів, оптичних лінз, ювелірних виробів та іншої продукції.
• Вживання забрудненої води та їжі. Випадки групових та масових отруєнь описані при вживанні зерна, рослинної їжі, питної води, що містить солі талію. Ці отруєння може бути як ненавмисними, і навмисними (з метою вбивства однієї чи групи осіб, хімічного тероризму). Від підвищеного надходження талію в організм більшою мірою страждають вегетаріанці, що палять люди.
• Використання з лікувально-діагностичною метою. У недавньому минулому солі талію використовувалися для лікування лишаю, що стриг, видалення небажаного волосся у складі кремів-депіляторів. В даний час в медицині застосування талію обмежене його присутністю в радіоактивних ізотопах (199Tl, 201Tl, 204Tl), що використовуються для проведення сцинтиграфії та ОФЕКТ міокарда. Теоретично, інтоксикація може розвинутись при введенні надто високої дози препарату.

Талій (Tl) входить до групи високотоксичних важких металів 1-го класу небезпеки, надає виражену шкідливу дію на органи ШКТ, дихання, кровообігу, нервову систему, нирки. Токсична концентрація Tl становить 0,1-0,5 мкг/мл у плазмі крові та більше 0,2 мкг/мл у сечі. Літальна доза при прийомі токсиканту внутрішньо – 14-20 мг/кг.

Максимальна концентрація у крові досягається вже через 2-3 години після отруєння. В організмі талій нерівномірно накопичується в різних органах: нирках, статевих залозах, селезінці, головному мозку, кістковому мозку, волоссі. Період напіввиведення Tl може тривати від 3-5 до 30 діб. З організму талій виводиться переважно через органи сечовиділення та кишечник, меншою мірою з жовчю, потім, слиною, шкірним салом.

Основні токсичні ефекти пов’язані зі здатністю іонів Tl+ замінювати іони K+ у натрій-калієвій аденозинтрифосфатазі, що призводить до витіснення внутрішньоклітинного калію. Порушуючи функціонування різних ферментів, талій пригнічує синтез багатьох білків. Токсичний елемент утворює нерозчинні комплекси з вітаміном В2, цим викликає розлад обміну рибофлавіну, його недостатність, порушення енергетичного обміну у клітинах. Талієва інтоксикація призводить до посилення процесів перекисного окислення ліпідів, пошкодження мембран та клітинної загибелі.

Нагромаджуючись у волосяних фолікулах, талій пригнічує синтез кератину, викликаючи атрофію волосяних цибулин та випадання волосся. На сьогоднішній день також доведено ентеротоксичну, нейротоксичну, кардіотоксичну, нефротоксичну, мутагенну дію металу. Талій може долати плацентарний бар’єр, викликаючи вроджену алопецію та дистрофію нігтів у плода.

Клінічна картина талієвої інтоксикації залежить від низки факторів: дози, способу потрапляння токсиканту в організм, тривалості контакту. Перші ознаки гострого отруєння з’являються в термін від кількох годин до 1-2 діб. Найперше виникає токсичний гастроентерит, що супроводжується блювотними позивами, болями в епігастрії, діареєю (іноді кривавою) або запорами. Однією з характерних ранніх ознак отруєння талієм є забарвлення сечі в зелений колір.

Симптоми ураження ШКТ зберігаються кілька діб, потім до них приєднуються дихальні та кардіоваскулярні розлади: задишка, кашель, тахікардія, аритмія, підвищення артеріального тиску (рідше – артеріальна гіпотонія), біль у грудях.

Внаслідок отруєння талієм суттєво страждає ЦНС. Неврологічні порушення представлені безсонням, постуральним тремором, м’язовими болями, атаксією, епілептиформними судомами. Типові болючі парестезії в області кінцівок з подальшим формуванням млявих паралічів, пара-або тетрапарезу. Поразка зорового нерва проявляється двоїнням у власних очах, птозом, зниженням зору, косоокістю. Можливі психічні розлади у вигляді дезорієнтації, неадекватної поведінки, галюцинацій.

Через 10-14 днів після контакту з талієм починається випадання волосся, що носить дифузний характер. З’являються зміни шкіри (лущення, тріщини, підошовний та долонний гіперкератоз, гіперпігментація) та нігтьових пластин (ламкість, поперечні білі лінії). При сприятливому результаті тривалий час зберігаються неврологічні порушення, випадання волосся припиняється через 1-2 місяці.

За своїми токсигенними наслідками отруєння талієм можна порівняти з отруєннями миш’яком і свинцем. При талієвій інтоксикації уражається одночасно кілька систем, розвивається токсична енцефалопатія, токсична міокардіодистрофія, дихальна та ниркова недостатність.

При тяжких гострих інтоксикаціях швидко настає коматозний стан, протягом 3-10 діб постраждалий може загинути від паралічу дихальної мускулатури, гострої серцевої недостатності, набряку мозку. Небезпечним, потенційно фатальним ускладненням є кишкова кровотеча.

До нефатальних ускладнень талієвої інтоксикації відносяться атрофія сітківки, імпотенція у чоловіків і безпліддя у жінок, депресія, незворотне зниження когнітивних функцій.

Діагностика отруєння талієм дуже скрутна через відсутність чітких анамнестичних даних, різноманіття та неспецифічність симптомів. Потерпілим потрібний огляд токсиколога, невролога, гастроентеролога, офтальмолога, психіатра, дерматолога. Для прижиттєвої постановки етіологічного діагнозу використовують такі методи:

• Аналіз на тяжкі метали. Вміст талію визначають у сечі, сироватці крові методом мас-спектрометрії. Інтоксикація діагностується при перевищенні референсних значень: >0,72 мкг/л у крові, >1 мкг/л у сечі. У більш пізні терміни для хіміко-токсикологічного аналізу можна використовувати волосся та нігті.
• ЕФІ. Для вивчення стану нервово-м’язової передачі виконується електронейроміографія, при підвищеній судомній активності може знадобитися ЕЕГ. Серцево-судинні порушення реєструються за допомогою електрокардіографії.
• Офтальмологічне обстеження. У разі розвитку оптичної нейропатії проводиться візометрія, офтальмоскопія, біомікроскопія очного дна, електроретинографія.

Диференційна діагностика

У ході диференціальної діагностики вирішується завдання виключення наступних патологій:

Хворих з талієвою інтоксикацією госпіталізують у відділення токсикології або ОРІТ. Основні етапи лікування включають припинення надходження токсиканту, його виведення з організму, корекцію функціональних порушень. З цією метою проводиться:

• Детоксикація. Для видалення отрути в перші години після діагностики отруєння здійснюють промивання шлунка, кишковий лаваж сольовими розчинами, що дають проносні. Призначають прийом активованого вугілля, який добре адсорбує талій. Для посилення ниркової екскреції проводять форсований діурез. При тяжких отруєннях використовують екстракорпоральні методи детоксикації: гемодіаліз, гемодіафільтрацію, гемосорбцію, плазмаферез.
• Антидотна терапія. Як антидот при отруєннях талієм застосовують калій-залізо гексаціаноферрат, унітіол, розчини йодистого калію або натрію. Ці препарати утворюють з талієм малорозчинні сполуки, не дозволяють йому всмоктуватись у кишечнику та прискорюють виведення з організму.
• Підтримка вітальних функцій. При необхідності проводять корекцію серцево-судинних та дихальних розладів. Здійснюють інфузійну волемічну та інотропну підтримку, вводять кардіотропні засоби, гепатопротектори. При дихальній недостатності проводять оксигенотерапію, за показаннями – ШВЛ.
• Нейротропна терапія. З метою усунення неврологічних симптомів призначають вітаміни групи В, a-ліпоєву кислоту, коректори мікроциркуляції, антихолінестеразні препарати. За потреби додають анальгетики, седативні засоби.

Тяжкі отруєння сполуками талію супроводжуються критичним розладом життєво важливих функцій (кровообігу, дихання, нервової регуляції), нерідко закінчуються летально та діагностуються посмертно. Від точності та швидкості діагностики, термінів початку інтенсивної терапії безпосередньо залежить результат події. У пацієнтів, що одужали, довго зберігаються мононейропатії, тремор, астенія, емоційні та когнітивні розлади. Постраждалим потрібне тривале неврологічне лікування та психологічна реабілітація. Профілактика отруєння талієм складається із забезпечення виробничої безпеки, боротьби із забрудненням ґрунтів та водних ресурсів, запобігання кримінальним інцидентам.