Пізнішим проявом порушення транспортної функції плаценти є гіпоксія плода. Ознаками гіпоксії плода є зниження рухової активності та частоти дихальних рухів плода.
УЗД дозволяє визначити кілька біофізичних параметрів внутрішньоутробного стану плода, так званий біофізичний профіль. Він включає тести, що відображають поведінкові реакції плода (дихальні рухи, м’язовий тонус, рухи тіла, реактивність ЧСС при нестресовій кардіотокографії) в комплексі з показниками обсягу навколоплідних вод і ступеня зрілості плаценти. Для оцінки стану плода використовують шкалу, запропоновану AMVintzileos (1987), – табл. 11.
Таблиця 11
Оцінка біофізичного профілю плода (AMVintzileos та співавт., 1987)
Параметри Оцінка (бали)
2 1 0
Нестресовий тест 5 і більше акцелерацій з амплітудою не менше 15 ударів і тривалістю 15 с, пов’язаних з рухами плода протягом 20 хв. протягом 20 хв. 1 акцелерація або їх відсутність протягом 20 хв.
Двигуна активність Не менше 3 великих (тулуб, кінцівки) епізодів рухової активності плода протягом 30 хв. Одночасні рухи кінцівок і тулуба приймаються за один рух 1 або 2 рухи плода протягом 30 хв. Відсутність рухів плода протягом 30 хв.
Частота дихальних рухів плода Не менше 1 епізоду дихальних рухів тривалістю не менше 60 с протягом 30 хв. Не менше 1 епізоду дихальних рухів тривалістю 30 – 60 с протягом 30 хв.
М’язовий тонус плоду Не менше 1 епізоду повернення кінцівки плода з розігнутого положення в зігнуте або 1 епізод повернення в кінці зігнутого Кінцівки у розігнутому положенні. Рухи плода не супроводжуються згинанням. Розкрито пензель
Об’єм навколоплідних вод Рідина чітко визначається порожнини матки. Вертикальний діаметр вільної ділянки вод 2 см і більше. Вертикальний діаметр вільної ділянки вод менше 2 см, але більше 1 см. Тісне розташування дрібних частин плода. Вертикальний діаметр найбільшої вільної ділянки вод менше 1 см
Ступінь 0, I або II На задній стінці плацента виявляється важко III
Для діагностики хронічної гіпоксії плода проводять оцінку серцевої діяльності плода за допомогою кардіомоніторного спостереження під час використання функціональних тестів.
Кардіотокографія – найпоширеніший метод оцінки стану плода. Проводять моніторну реєстрацію ЧСС плода одночасно із скорочувальною діяльністю матки та рухами плода. Під час пологів і під час проведення стресового тесту з окситоцином використовують шкалу W.Fischer (1976), під час проведення нестресового тесту — шкалу H.Rrebs (1978). За останні роки розроблено системи комп’ютерного аналізу кардіотокограм із автоматизованою оцінкою отриманих даних. Особливо важливе значення при виборі тактики ведення пологів має моніторний кардіотокографічний нагляд у процесі пологів.
Використання М-методу УЗД в акушерстві дозволило у другій половині вагітності проводити ехокардіографію плода. Визначають такі показники, як систолічний та діастолічний обсяги шлуночків серця плода, УОС та масу міокарда. Це один з найбільш інформативних методів діагностики вад серцево-судинної системи плода та функціонального стану системи фетального кровообігу.
Такі методи, як пряма та непряма електрокардіографія плода, фоноелектрокардіографія, рН-метрія крові з передлежачої частини плода, фетоскопія, використовують у сучасних умовах значно рідше через меншу інформативність та технічні складнощі.