Ознаки атипового загрозливого розриву матки

Ознаки атипового загрозливого розриву матки нечисленні і яскраво виражені, багато в чому відрізняються від клініки типового загрозливого розриву. Для правильної постановки діагнозу у випадках необхідний ретельний збір анамнестичних даних. При цьому може бути обтяжений гінекологічний та акушерський анамнез: операції на тілі матки – консервативна міомектомія, тубектомія з висіченням кута матки, перев’язування маткових труб; запальні захворювання – метроендометрит після аборту або будь-яких інших внутрішньоматкових втручань, аднексит; порушення менструального циклу; аномалії розвитку матки; рубці на матці після кесаревого розтину, перфорації матки, розриви матки, ускладнені вагітності та пологи в минулому (слабкість або дискоординація родової діяльності, інфекція під час пологів та післяпологовий період).
Принципове значення за наявності рубця на матці має вирішення питання про його спроможність. Про неповноцінність рубця свідчать такі ознаки як нагноєння післяопераційного шва передньої черевної стінки після оперативного втручання, наявність метроендометриту після кесаревого розтину або інших оперативних втручань на матці. Неповноцінність рубця на матці може бути встановлена ​​поза вагітністю за даними гістерографії. Ми широко застосовуємо УЗД рубця на матці під час вагітності за 3-4 тижні до передбачуваного терміну пологів, а при необхідності і раніше. При підтвердженні його неспроможності проводимо розродження за допомогою операції кесаревого розтину в плановому порядку.
При обстеженні вагітної з наявністю рубця на матці має значення встановлення його поєднання з такою патологією, як анатомічно вузький таз, клінічно вузький таз, неправильне положення плода або неправильне вставлення головки. Збільшує загрозу розриву матки по рубцю невеликий проміжок часу (до 2 років) між перенесеною операцією та справжньою вагітністю.
До ознак загрози атипового розриву матки відносяться: біль у животі в ділянці рубця в останні тижні вагітності або поява прелімінарного болю. Біль посилюється з початком пологів і не зникає поза сутичками, іноді припиняється або слабшає родова діяльність (що іноді трактують як слабкість пологових сил), і передлежача частина плода не просувається. Пальпація рубця на матці болюча. З’являються нудота, блювання, запаморочення, іноді вимушене становище, почастішання пульсу. Змінюється серцебиття плода, може настати його загибель.
Варіювання клініки значно, і правильній постановці діагнозу сприяє ретельний аналіз усіх клінічних даних.
Вагітній або породіллі з ознаками загрозливого розриву матки повинна бути негайна допомога на місці, де встановлено діагноз, оскільки пацієнтка не транспортабельна. Слід негайно припинити родову діяльність за допомогою глибокого наркозу, при цьому необхідний не знеболюючий ефект, а релаксуючий вплив на скорочену мускулатуру матки. Найкращим видом наркозу є трахейльний з міорелаксантами та апаратною ШВЛ. Тільки в стані глибокого наркозу і з повністю розслабленою маткою породіллю переводять в операційну.
Аналіз історій пологів у випадках розривів матки показує, що на цьому етапі нерідко загрозливий розрив матки стає доконаним.
Вибір методу розродження при загрозливому розриві матки залежить від низки клінічних даних. При живому плоді породіллі виробляють тільки кесарів розтин. Якщо безводний період тривав більше 8 годин, роблять кесарів розтин з герметичною ізоляцією черевної порожнини, подальшим дренуванням черевної порожнини та малого тазу для введення антибіотиків. При мертвому плоді роблять плодоруйнівну операцію: краніотомію з ексцеребрацією та краніоклазією при головному вставленні, декапітацію або ембріотомію – при поперечних та косих положеннях.
Інші розроджувальні операції (накладання акушерських щипців, вакуум-екстракція плода, поворот плода на ніжку з подальшим вилученням) протипоказані.
Після проведення плодоруйнуючої операції обов’язково виробляють ручне відділення плаценти та виділення посліду з подальшою ревізією цілості стінок матки.