Паліндромний ревматизм

Паліндромний ревматизм – хронічне захворювання, що проявляється повторними короткочасними нападами мігруючого минущого артриту одного або кількох суглобів без порушення загального стану пацієнта. Запальні зміни можуть зазнавати як великих суглобів, так і суглобів стоп і кистей. Діагностика паліндромного ревматизму заснована на типових клінічних ознаках та особливостях перебігу захворювання, а також на відсутності істотних змін у даних лабораторних досліджень, УЗД та рентгенографії суглобів. Лікування паліндромного ревматизму проводиться нестероїдними протизапальними препаратами, колхіцином, пеніциламіном, препаратами золота. Однак у більшості випадків у ході терапії не вдається повністю запобігти появі нових нападів паліндромного ревматизму.

Паліндромний ревматизм був описаний у ревматології у 1944 році. Введений авторами термін «паліндромний» у перекладі з грецької означає «біжить назад», що підкреслює рецидивуючий характер захворювання. Назву «ревматизм» захворювання отримало завдяки подібності його клінічної картини з ревматизмом (підшкірні вузлики, залучення до процесу навколосуглобових тканин). Ціла низка авторів і зараз відносить паліндромний ревматизм до особливого варіанту початку ревматоїдного артриту. Це пов’язано з тим, що згодом приблизно у третини хворих на паліндромний ревматизм виникає ревматоїдний артрит. Можливий розвиток та інших системних захворювань: хвороби Шегрена, системного червоного вовчаку, хвороби Уіппла.

Чинники, які провокують виникнення паліндромного ревматизму, поки що невідомі. Ретельні розпитування пацієнтів та збирання анамнезу не виявляють зв’язку початку захворювання з будь-яким інфекційним, травмуючим або іншим фактором. Відомо лише, що в основі паліндромного ревматизму лежить минущий неспецифічний запальний процес, що розвивається в навколосуглобових тканинах та синовіальній оболонці.

Типово раптовий і гострий початок паліндромного ревматизму, який найчастіше відзначається у другій половині дня. З’являються запальні симптоми, що швидко прогресують: почервоніння, припухлість, підвищення місцевої температури і болючість ураженого суглоба. Ці ознаки протягом кількох годин наростають і досягають своєї максимальної виразності. Больовий синдром у різних пацієнтів з паліндромним ревматизмом варіює від слабо вираженого до інтенсивного та болісного. На висоті нападу можливе деяке обмеження рухливості в суглобі, пов’язане з його набряклістю та хворобливістю.

У період атаки паліндромного ревматизму поряд із симптомами артриту відзначаються запальні зміни періартикулярних тканин: болючість і припухлість сухожиль у місцях їх кріплення до суглоба, щільний набряк у ділянці м’язів, набряклість подушечок пальців і п’ят. У 1/3 випадків паліндромного ревматизму спостерігається поява підшкірних ревматичних вузликів невеликого розміру. Вони розташовуються по ходу сухожиль на кистях і стопах, в області долонного апоневрозу та на розгинальній поверхні передпліч.

Атака паліндромного ревматизму, як правило, протікає із залученням одного, рідше – двох суглобів. Найбільше випадків посідає поразка колінного суглоба. Можливі запальні зміни плечових, променезап’ясткових, гомілковостопних, п’ясткових, проксимальних міжфалангових, скронево-нижньощелепних суглобів, суглобів стопи, а також шийного відділу хребта. Відмінною рисою паліндромного ревматизму є міграція запалення від одного суглоба до іншого при кожному новому нападі.

Приступ паліндромного ревматизму може тривати кілька годин, зазвичай, трохи більше 2-3 днів. Максимальна тривалість атаки, що спостерігається в окремих клінічних випадках, становить 7 днів. Період між атаками паліндромного ревматизму може тривати від кількох днів до 2-3 місяців. Характерна відсутність під час нападу паліндромного ревматизму загальних клінічних проявів, таких як лихоманка, нездужання, озноб і т.п. ревматоїдний артрит.

Встановлюючи діагноз паліндромного ревматизму, ревматолог в першу чергу покладається на типову клінічну картину захворювання з раптовим виникненням та швидким дозволом нападів, міграцією ураження від одного суглоба до іншого та відсутністю будь-яких проявів у період між атаками. Клінічні дослідження крові та синовіальної рідини, обстеження ураженого суглоба не дають специфічних даних. З іншого боку, сама відсутність у них патологічних змін свідчить на користь діагнозу паліндромного ревматизму.

У нападний період паліндромного ревматизму в аналізі крові можливе помірне підвищення ШОЕ, виявлення низького титру РФ. Прискорення ШОЕ, що зберігається в період між нападами, може бути ознакою розвитку ревматоїдного артриту. Біопсія синовіальної оболонки ураженого суглоба під час атаки палиндромного ревматизму виявляє неспецифічні запальні зміни.

При проведенні рентгенографії та УЗД суглобів у пацієнтів із паліндромним ревматизмом не виявляють жодних патологічних відхилень. У деяких випадках на рентгенограмі відзначається збільшення тіні навколосуглобових тканин, зумовлене їхньою вираженою набряклістю в період нападу.

Диференціальний діагноз паліндромного ревматизму слід проводити з ревматоїдним артритом, нападом подагри, гідроксіапатитною артропатією, інтермітуючим гідартрозом, серонегативними спондилоартритами.

Терапія пацієнтів у період атаки паліндромного ревматизму проводиться нестероїдними протизапальними засобами (ібупрофен, диклофенак, німесулід та ін.). Вони ефективно полегшують гостру симптоматику захворювання, але не перешкоджають виникненню нових атак. У лікуванні паліндромного ревматизму також застосовують ін’єкції солей золота, пеніциламін, сульфасалазин, колхіцин, протималярійні засоби.

Лікування паліндромного ревматизму в більшості випадків не призводить до повного одужання пацієнтів. Однак навіть при тривалому перебігу захворювання пацієнти зберігають працездатність. Вона може бути короткочасно порушена лише у період вираженої атаки захворювання. Розвиток суглобових деформацій та інвалідизація хворих на паліндромний ревматизм не настає.