Панофтальміт

Панофтальміт – тотальне гнійне запалення та розплавлення всіх структур та оболонок очного яблука. При панофтальміті виникає різкий біль у очниці та в голові на стороні поразки, сльозотеча, світлобоязнь, набряк та хемоз кон’юнктиви, блефароспазм, озноб, лихоманка, падіння зору. Діагностика панофтальміту заснована на даних діафаноскопії, біомікроскопії, офтальмоскопії, УЗД ока, бактеріологічного посіву. Лікування панофтальміту вимагає проведення активної місцевої та системної антибіотикотерапії; у деяких випадках – евісцерації чи енуклеації очного яблука.

Панофтальміт є крайньою і найважчою формою запалення органу зору, при якій у гнійний процес залучаються всі оболонки ока та навколишні м’які тканини (століття, клітковина, м’язи). Серйозність проблеми полягає в тому, що панофтальміт нерідко призводить до загибелі та подальшої атрофії ока. Захисні механізми концентруються в підрядному апараті ока (століттях, слізних залозах), тому проникнення інфекції всередину очного яблука супроводжується бурхливим та безперешкодним розмноженням мікроорганізмів. У результаті, при панофтальміті гнійного запалення та розплавлення піддаються всі шари очного яблука.

Панофтальміт може бути обумовлений екзогенним або ендогенним проникненням інфекції всередину очного яблука. При цьому збудниками зазвичай виступають стрептококи, стафілококи, пневмококи, синьогнійна та кишкова палички, мікобактерії туберкульозу.

В офтальмології до панофтальміту найчастіше призводять проникаючі поранення ока (механічні ушкодження, сторонні тіла, опіки). І тут гнійна інфекція проникає вглиб очного яблука через раневой канал. Також панофтальміт може бути наслідком бактеріального кератиту, проходження гнійної виразки рогівки, тяжкого перебігу увеїту, бленореї, трахоми, абсцесу повік, флегмони очної ямки, ендофтальміту.

Ендогенне інфікування структур ока зустрічається рідше і може бути пов’язане з метастатичною заносом бактеріальної інфекції з віддалених гнійних вогнищ. Виникнення панофтальміту можливе внаслідок пневмонії, туберкульозу, фурункульозу, післяопераційного чи післяпологового сепсису, менінгіту, тифу, синуситів.

При проникаючих пораненнях очного яблука панофтальміт розвивається швидко, протягом 2-3 днів. Гнійне ураження структур ока супроводжується сильними болями в очному яблуці, сльозотечею, світлобоязню, рефлекторним блефароспазмом, швидким та значним зниженням зору. Об’єктивні зміни характеризуються різкою гіперемією, набряком кон’юнктиви та повік, який може призводити до хемозу – утиску віками слизової ока. Рогівка стає каламутною та набрякою; райдужка розплавляється; у передній камері очі накопичується гній; гнійний ексудат також виявляється у склоподібному тілі. При панофтальміті відбувається швидке та суттєве зниження зору аж до світловідчуття чи сліпоти.

При подальшому прогресуванні панофтальміту гній проникає під кон’юнктиву, інфільтрує перибульбарні тканини, поширюється в тенонову капсулу, посилюючи набряк тканин та призводячи до розвитку запального екзофтальму. Рухливість очного яблука різко обмежується. Може відбутися перфорація склери із виділенням гною назовні. Надалі, через 6-8 тижнів, око зморщується та атрофується.

При анаеробному панофтальміті гнійний процес розвивається бурхливо: з передньої камери з’являється кавового кольору, що відокремлюється, з бульбашками газу, сліпота настає вже в день поранення ока.

Крім місцевих змін панофтальміт супроводжується загальними симптомами: явищами інтоксикації, головним болем, гарячковим станом з ознобом, блюванням. Гнійний процес може перейти на мозкові оболонки з розвитком менінгіту, формуванням абсцесу головного мозку.

Для діагностики панфотальміту першорядне значення має наявність в анамнезі проникаючих поранень ока та інфекційних вогнищ в організмі.

Об’єктивні ознаки панофтальміту (зміни кон’юнктиви, райдужної оболонки, скупчення гнійного ексудату в передній камері ока та склоподібному тілі) виявляються офтальмологом при огляді структур ока (діафаноскопії, біомікроскопії). За можливості огляду очного дна за допомогою офтальмоскопії визначаються розширені вени сітківки. УЗД-сканування дозволяє виявити осередки деструкції глибоких структур ока.

Для визначення мікробної флори, що спричинила розвиток панофтальміту, проводиться парацентез рогівки для отримання гнійного ексудату та його бактеріологічного посіву.

Диференціальна діагностика панофтальміту проводиться з ендофтальмітом, який протікає негаразд бурхливо.

Панофтальміт потребує раннього та інтенсивного лікування. Основу патогенетичної терапії панофтальміту становить призначення масивних доз антибіотиків (бензилпеніциліну, стрептоміцину, мономіцину, гентаміцину та ін.). Антибіотики вводяться внутрішньом’язово, внутрішньовенно, у вигляді ретробульбарних, субкон’юнктивальних ін’єкцій. У ряді випадків вдаються до вітректомії та інтравітреального введення протимікробних засобів. Показані інстиляції та ванни з розчином трипсину. Для усунення явищ загальної інтоксикації проводять внутрішньовенні інфузії сольових розчинів.

Консервативне лікування панофтальміту не завжди буває успішним, тому нерідко доводиться вдаватися до евісцерації або енуклеації очного яблука з подальшим опротезуванням.

При своєчасному комплексному лікуванні панофтальміту в ряді випадків вдається зберегти очне яблуко і залишковий зір. Найчастіше результатом панофтальміт служить загибель ока з його подальшою атрофією. Прогноз для зорової функції та життя при панофтальміті завжди дуже серйозний.

Основна роль у профілактиці панофтальміту належить запобіганню травм ока, санації інфекційних вогнищ в організмі, лікуванню запалень структур ока та його придаткового апарату. У разі поранень ока необхідне проведення превентивної місцевої та загальної антибіотикотерапії вже у перші години після травми.