Папіломи

Папілома – доброякісне пухлиноподібне утворення шкіри та слизових вірусної етіології. Має вигляд сосочка на вузькій основі (ніжці), м’якої або щільної консистенції, від світлого до темно-коричневого кольору. Локалізація папілом на шкірі призводить до утворення косметичного дефекту, в гортані – порушення дихання, голосу, на слизовій оболонці внутрішніх органів – виразкам і кровотечам. Можливі рецидиви захворювання, найгрізніше ускладнення – злоякісне переродження. Видалення папілом може проводитись електрокоагуляцією, кріодеструкцією, хірургічним висіченням, радіохвильовим методом або лазерним впливом.

Папіломи – це захворювання, що вражає епітеліальні клітини та шкіру. Причиною папілом є вірус папіломи людини, який відноситься до сімейства Papoviridae, групи Papillomavirus. Серед ВПЛ виділяють віруси з високим та низьким онкогенним ризиком. Онкогенність папілом пояснюється здатністю вірусу інтегрувати свою ДНК у геном клітин людини.

Потрапляючи до організму людини, на початковому етапі ВПЛ вражає базальні клітини епітелію. Мікротравми, потертості, тріщини та інші ушкодження шкіри сприяють проникненню вірусу папіломи в організм. Протягом тривалого часу вірус може первинно розмножуватись, не виявляючись клінічно (хронічне носійство). Якщо вірус розмножується в поверхневих шарах шкіри, то згодом навіть за хронічного носія вірусу папіломи спостерігається гіперплазія клітин.

Оскільки вірус папіломи людини нестійкий у довкіллі, то зараження відбувається при прямих контактах. Безладні сексуальні зв’язки призводять до зараження; куріння, вагітність, ендометріоз, авітаміноз, імунодефіцити є факторами, щоб при взаємодії з вірусом відбулося зараження. Ризик зараження зростає при частих контактах із оголеною шкірою людини, наприклад, при масажі.

Папілома є новоутворенням шкіри або слизових і зовні виглядає як сосочкове розростання, яке виступає над навколишньою тканиною. Локалізуються папіломи на шкірі, слизових оболонках, у пахвинній ділянці та на статевих органах, у деяких випадках папіломи виявляються у ниркових баліях та на слизовій сечоводів.

Оскільки папілома складається із сполучної тканини, покритої шкірою і містить у собі судини, то при її травматизації можливі кровотечі. Новоутворення розростається нагору назовні у вигляді розсіяних сосочків у різних напрямках і зовні нагадує цвітну капусту.

Колір шкіри може змінюватися, але здебільшого папіломи мають колір від білого до брудно-коричневого. Улюблена локалізація – шкіра кистей та рук. У пацієнтів з імунодефіцитами папіломатоз набуває поширеного характеру. Первинні зміни на шкірі починають виявлятися через 1-6 місяців після зараження. Концентрація вірусу в уражених ділянках досягає максимуму до 6 місяця з моменту зараження, саме цей період є найбільш заразним.

Залежно від типу вірусу клінічні прояви папілом варіабельні. Так, вульгарні папіломи виглядають у вигляді твердої шишки діаметром від 1мм з грубою ороговійною поверхнею. Вульгарні папіломи схильні до злиття, тому часто вражають значні ділянки шкіри. Локалізуються прості (вульгарні) папіломи повсюдно, але найчастіше ними уражається шкіра пальців та тильного боку долонь. Діти особливо молодшого віку папіломами уражаються коліна, це з фізіологічними особливостями, оскільки діти повзають без одягу. Зазвичай вульгарні папіломи розташовані групками, проте можливе тривале існування одиничного елемента протягом кількох років. Імунодефіцитні стани та загальні захворювання сприяють поширенню процесу, у поодиноких випадках вульгарна папілома малигнізується.

Збудниками підошовних папілом є ВПЛ 1,2,4. Через кілька місяців після інфікування на шкірі підошви з’являється невелика блискуча шишечка, яка має всі ознаки звичайної папіломи і оточена виступаючим обідком. У деяких випадках навколо однієї папіломи з’являються дочірні новоутворення невеликих розмірів, що зовні нагадують бульбашки. Тоді діагностують мозаїчний папіломатоз.

Папіломи на підошвах часто болючі, особливо під час ходьби. Приблизно у 30% випадках вони самодозволяються, частіше самоодужання спостерігається у дітей молодшого віку. Їх часто плутають із мозолями, які з’являються між пальцями при тривалому стисканні. Однак мозолі, на відміну від папілом, мають гладку поверхню і зберігають шкірний малюнок.

Збудниками плоских папілом є ВПЛ 3,10. Ці папіломи незміненого кольору шкіри і виглядають у вигляді гладких плоских гуль, іноді можуть бути жовтуватого або злегка рожевого відтінку частіше округлих обрисів. Трапляються і багатокутні підошовні папіломи. Новоутворення завдають біль, сверблять, уражена ділянка гіперемована.

Ниткоподібні папіломи діагностують у половини тих, хто звернувся у віці старше 50 років з приводу новоутворень на шкірі, їх ще називають акрохордами. Вони локалізуються на шкірі навколо очей, в області паху, пахвових западин і на шиї. Спочатку з’являються шишечки невеликого розміру жовтуватого відтінку, які надалі збільшуються і поступово перетворюються на щільні еластичні подовжені утворення розміром до 5-6мм. Якщо акрохорди локалізуються у місцях, де можлива травматизація, вони запалюються і завдають біль. Ниткоподібні папіломи не схильні до мимовільного зникнення. У пацієнтів із діагностованими ниткоподібними папіломами досить часто спостерігаються поліпи прямої кишки.

ВПЛ 13, 32 викликають локальну епітеліальну гіперплазію, яка характеризується появою на слизовій оболонці рота та на червоній облямівці губ дрібних сосочкових новоутворень, які злегка піднімаються над шкірою та схильні до злиття.

Одними з рідко зустрічаються папілом є папіломи Левандовського-Лютца (бородавчаста епідермодісплазія). Хворіють переважно діти та підлітки. Іноді бородавчаста епідермодисплазія має сімейний характер. Клінічно виглядає як множинні червоно-коричневі плямисті папіломи на кистях і стопах. Якщо папіломи розташовані на ділянках шкіри, які найбільш схильні до ультрафіолетового випромінювання, то в 30% випадків вони малигнізуються і перероджуються в злоякісні пухлини з проростанням у сусідні тканини.

ВПЛ, які є збудниками гострих кондилом, можуть бути з низьким, середнім і високим ризиком онкологічного переродження, тому при діагностуванні гострих кондилом завжди потрібно проходити ПЛР-обстеження. Інкубаційний період від кількох тижнів до кількох місяців. Оскільки в деяких випадках зміни мінімальні, ці папіломи залишаються непоміченими. Основний шлях передачі – статевий. До групи ризику входять люди з імунодефіцитами, які часто змінюють статевих партнерів. Зовні виглядають як рожеві або блідо-сірі пігментовані гострокінцеві нарости на ніжці.

У більшості випадків відзначається біль, печіння, свербіж, подразнення при дотику та терті спідньою білизною, часто травмуються та кровоточать. Локалізуються напередодні піхви, на малих статевих губах, рідше гострокінцеві кондиломи зустрічаються у піхву та на шийці матки. У чоловіків уражається отвір сечівника. Зона поразки залежить від сексуальної поведінки так, у осіб, які практикують анальні контакти, гострі кондиломи зустрічаються в області промежини та в періанальній зоні. У деяких випадках гострі кондиломи діагностують на слизовій оболонці рота і на червоній облямівці губ, що знову-таки пов’язано з особливостями статевого життя.

Ювенільні папіломи гортані реєструють рідко, їх викликає ВПЛ 6,11; хворіють переважно діти до п’яти років. Інфікування відбувається під час пологів, коли у породіллі є папіломи у піхву і дитина під час проходження по родових шляхах робить передчасний вдих. Захворювання характеризується папилломчастими розростаннями на голосових зв’язках, що веде до утруднення циркуляції повітря та до порушень мови.

Діагностика папілом проводиться дерматологом чи венерологом. Через велику кількість типів вірусу вона має свої особливості. Поставити точний діагноз на підставі візуального огляду можна тільки в класичному випадку гострих кондилом, проте це не дає точної інформації про тип вірусу та його онкогенність. Тому при підозрі на папіломатозну природу новоутворень вдаються до ПЛР-діагностики ДНК вірусу.

ПЛР-діагностика дозволяє не тільки підтвердити наявність вірусу папіломи людини в організмі та визначити його тип, але й діагностувати скільки вірусів є в організмі на момент проведення аналізу. Це має діагностичне значення, оскільки, знаючи відсоток вмісту вірусу та його тип, можна визначити приблизні терміни зараження та виявити контактних осіб з метою обстеження та призначення превентивної терапії. ПЛР-діагностика так само дає інформацію про те, чи мають папіломи хронічний перебіг або вони є наслідком одномоментного зниження імунітету. Завдяки таким даним можна призначити адекватну терапію.

Якщо єдиним методом лікування є видалення папілом, паралельно з оперативним втручанням проводять біопсію для проведення цитологічного дослідження. Гістологічне обстеження тканини папілом дає більш точні результати, тому що обстеженню підлягають як клітини, так правильність розташування їх шарів та особливості будови тканини. Це дає достовірні результати про ступінь змін в організмі та про ймовірність малігнізації, оскільки тривало поточні та неліковані папіломи частіше призводять до онкологічних захворювань, ніж вчасно виявлений ВПЛ з високим ступенем онкориску.

Як правило, ПЛР-діагностика носить скриніговий характер і, якщо аналіз підтверджує наявність вірусу, то проводять додаткове дослідження.

Схема лікування папілом у кожному даному випадку підбирається індивідуально. Якщо під час діагностики виявляється ВПЛ, але клінічних проявів ще немає, призначають превентивну терапію цитостатиками. Вона досить ефективна і дозволяє «приспати» вірус на кілька років. Пацієнтам, які є носіями ВПЛ, рекомендується періодично проводити ПЛР-обстеження і користуватися бар’єрними засобами контрацепції, щоб не наражати на небезпеку зараження вірусом папіломи людини свого партнера.

Інозин пранобекс – препарат для лікування папілом із групи противірусних засобів, який пригнічує розмноження вірусів. Він є одним з найбільш переважних, оскільки має імуномодулюючі властивості. Показаннями для застосування є діагностовані папіломи із поєднанням інших вірусних інфекцій, таких як цитомегаловірусні інфекції, віруси кору та паротиту. Наявність вірусу герпесу, хронічних вірусних гепатитів та імунодефіцитів також вимагає включення Ізопринозину до схеми лікування. Оскільки терапія папілом тривала, інозин пранобекс необхідно приймати лише під контролем лікаря, оскільки потрібний контроль лабораторних показників. Застосування імуномодуляторів та курси вітамінів показані всім пацієнтам із ВПЛ.

Якщо є прояви ВПЛ на шкірі та слизових, то залежно від локалізації та симптоматики вдаються до кріодеструкції папілом, електрокоагуляції або видалення папілом лазером. Можливе застосування ще одного сучасного способу хірургічного лікування – видалення папілом радіохвилями. Якщо ж папілома має ознаки малігнізації, то проводять висічення скальпелем ураженої зони із захопленням здорових тканин.

Слід враховувати, що видалення папілом не веде до повного одужання, оскільки на сьогоднішній день препаратів, які згубно діють на ВПЛ, немає. Тому пацієнтам із раніше діагностованими папіломами необхідно періодично проходити обстеження та проводити курси противірусної терапії.

Оскільки ВПЛ переважно передається статевим шляхом, то єдиною профілактикою папілом є бар’єрний спосіб контрацепції. При плануванні вагітності необхідно проводити діагностику і, якщо потрібно, лікування вірусу, щоб знизити ймовірність зараження дитини під час пологів і в перші роки життя.