Папіломи повік

Папіломи повік – пухлиноподібні новоутворення на шкірі століття, що виникають внаслідок інфікування вірусом папіломи людини. Зазвичай папіломи виявляються лише косметичним дефектом, при деяких локалізаціях можливі болі, відчуття стороннього тіла та інші симптоми. Для діагностики використовують візіометрію, тонометрію, рефрактометрію, комп’ютерну периметрію, біомікроскопію за допомогою щілинної лампи. З додаткових методів застосовують КТ та біопсію з наступною гістологією матеріалу. Лікування папіломи повік – видалення пухлини за допомогою хімічних чи фізичних методів деструкції. Обов’язкове призначення противірусних препаратів.

Папіломи повік – це пухлини покривного епітелію шкіри придаткового апарату ока з різним ступенем дисплазії, спричинені вірусом папіломи людини. Найчастіше папіломи повік є доброякісними пухлинами, малігнізація спостерігається рідко. Перед таких неоплазий припадає 60–65% від усіх новоутворень століття. Найчастіше (3,5 випадків на 100 000 населення) дана патологія зустрічається в осіб, які мешкають в екваторіально розташованих країнах. У Австралії поширеність становить 1,9 випадків на 100 000 населення. У країнах з помірним та субарктичним кліматом захворювання діагностується рідше. Вікова категорія пацієнтів – старше 30 років, середній вік хворих коливається у діапазоні 45-60 років. Жінки хворіють у півтора рази частіше за чоловіків.

Провідним етіологічним фактором, який провокує розвиток папіломи століття, є інфікування вірусом папіломи людини (ВПЛ). Існує понад 100 різних типів папіломавірусу. Вірус папіломи людини є тропним до епідермісу шкіри, передається при прямому контакті із зараженим епітелієм (найчастіше спостерігається контактно-побутовий, рідше статевий шлях передачі). Крім того, він здатний передаватися від матері до плоду.

До факторів, що сприяють розвитку папіломи повік, відносять генетичну схильність, імунологічні та гормональні порушення (цукровий діабет, гіпер- або гіпотиреоз, менопауза), вагітність, авітаміноз, часте відвідування солярію, онкологічні захворювання, куріння, вживання алкоголю.

Вважається, що в базальному шарі знаходяться чутливі до папіломавірусу клітини і достатньо поодиноких частинок вірусу, щоб стимулювати розвиток папіломи повік. ВПЛ є облігатним внутрішньоклітинним паразитом, який зазвичай є в епісомальній формі, тобто знаходиться в цитоплазмі клітини. Однак при репродукції може мігрувати в ядро ​​(інтеграція).

Настання інтеграції (освіта папіломи повік) можливе навіть через 20 років від початку інфікування, час розвитку захворювання визначається не тільки вірусом, а й наявністю спадкової схильності пацієнта у поєднанні з іншими факторами. Навіть у цитоплазмі, вірус здатний виробляти непошкоджені вірусні частки. На цій стадії інфекція часто безсимптомна, є висококонтагіозною, може легко поширюватися на інші тканини та органи та викликати утворення папілом століття.

Процеси реплікації вірусу, складання вірусних частинок та їх вивільнення з клітини повністю не встановлені. В одній клітині вірус може одночасно існувати і в ядрі, і цитоплазмі. При попаданні вірусу в організм господаря його цитоплазматична реплікація починається після проникнення у клітини базального шару шкіри. У ороговіючий шарі спостерігається активне виділення зрілих вірусних частинок з клітин. Ці ділянки шкіри є небезпечними щодо контактного зараження.

Клінічна картина папіломи повік залежить від локалізації та особливостей зростання освіти. Розмір, колір, форма та характер зростання можуть сильно варіювати. Найчастіше папіломи локалізуються на нижньому столітті та не впливають на гостроту зору. Є характерними екзофітні утворення сірувато-жовтого кольору з сосочковими розростаннями на поверхні. У центрі знаходиться судинна петля.

Зазвичай протікають безсимптомно, пацієнт звертається до офтальмолога у разі виникнення явного косметичного дефекту, зумовленого збільшенням папіломи століття. При появі новоутворення у вії або на кордоні з кон’юнктивою хворий може пред’являти скарги на виражений больовий синдром, почуття стороннього тіла, блефароспазм, гіперемію, зниження зору. При моргані відбувається ураження рогівки нерівною поверхнею папіломи століття, що і призводить до виникнення цих симптомів.

Ускладнення виникають при локалізації папіломи біля вії краю повік, в інтермаргінальному просторі, в області внутрішнього кута ока, а також при поширенні новоутворення на кон’юнктиву. Характеризуються розвитком хронічних уповільнених кон’юнктивітів, блефаритів, помутнінь рогівки. Можуть стати причиною порушення росту вій, що призводить до мікротравм рогівки з розвитком кератиту. Формування ектропіону зумовлює виникнення ерозії та виразки рогівки, порушення зорових функцій, аж до атрофії очного яблука. Крім того, завжди є ризик малігнізації папіломи століття.

Діагностика папіломи повік починається з опитування та візуального огляду пацієнта офтальмологом. Потім лікар використовує стандартні методи обстеження: візіометрію, тонометрію, рефрактометрію, комп’ютерну периметрію, біомікроскопію за допомогою щілинної лампи. З додаткових методів при необхідності застосовується оптична когерентна томографія або комп’ютерна томографія (призначається при багатьох папіломах різних локалізацій), здійснюється взяття матеріалу на біопсію (за допомогою відбитка, зіскрібка або зрізу) з наступним гістологічним дослідженням. У ряді випадків потрібна консультація лікаря-дерматолога.

Для лікування папіломи повік застосовують хімічні чи фізичні методики деструкції новоутворення. Одночасно призначають противірусні препарати з імуномодулюючою активністю. До фізичних деструктивних методів відносять видалення папіломи століття за допомогою електрокоагуляції, лазеротерапії, кріотерапії (руйнування новоутворення за допомогою рідкого азоту). Хімічний метод ґрунтується на застосуванні різних кератолітичних засобів. Вибір варіанта лікування залежить від локалізації та поширеності новоутворення, віку пацієнта. Прогноз найчастіше сприятливий.

Профілактичні заходи спрямовано зниження ризику інфікування вірусом папіломи людини. Рекомендується обов’язкове використання презервативів за випадкових статевих контактів. У разі виявлення ознак ВПЛ-інфекції потрібне обстеження всіх статевих партнерів хворого та призначення адекватного лікування. Для зменшення ризику утворення папіломи повік необхідно проводити заходи щодо підтримки імунітету, не торкатися очей брудними руками, вести здоровий спосіб життя, уникати перевтоми та активно займатися спортом. Відмова від відвідування солярію значно знижує ризик виникнення папіломи повік.