Параоваріальна кіста

Параоваріальна кіста – Пухлиноподібна порожнинна освіта, що формується з придатка яєчника. Параоваріальна кіста може протікати безсимптомно або викликати періодичні болі в животі та попереку; іноді кіста супроводжується порушенням менструального циклу та безпліддям. Ускладненнями можуть бути нагноєння парооваріальної кісти, перекрут ніжки, розрив капсули. Діагностується параоваріальна кіста за допомогою піхвового дослідження та УЗД. Лікування полягає у вилущуванні кісти зі збереженням яєчника та маткової труби.

Параоваріальна кіста розташовується інтралігаментарно, у просторі, обмеженому листками широкого маткового зв’язування, між яєчником і фалопієвою трубою. Це однокамерна порожнинна освіта, що виникає при порушенні ембріогенезу з канальців рудиментарного утворення – придатка яєчників (параоварію). Параоваріальна кіста зазвичай виявляється в період статевої зрілості, віком від 20 до 40 років, рідше – у пубертаті. У гінекології параоваріальні кісти зустрічаються в 8-16% серед усіх додаткових утворень яєчників, що виявляються.

Параоваріальна кіста являє собою гладкостенне утворення овальної або округлої форми, тугоеластичної консистенції, розташоване збоку або над маткою. Стінки параоваріальної кісти тонкі (1-2 мм) і прозорі, усередині мають вистилку з однорядного плоского, кубічного та циліндричного епітелію. Пароваріальна кіста містить у собі однорідну за характером, прозору рідку рідину з великою кількістю білка та малим вмістом муцину.

Уздовж верхнього полюса параоваріальної кісти проходить розширена маткова труба; біля задньо-нижньої поверхні розташовується яєчник. Кровопостачання порожнинного утворення здійснюється судинами брижі, фалопієвої труби та власними судинами стінки кісти. Ніжка параоваріальної кісти утворена листком широкого зв’язування, іноді – власною зв’язкою яєчника і матковою трубою.

Параоваріальна кіста малорухлива, росте повільно і довго може мати незначні розміри. Збільшення кісти відбувається внаслідок накопичення вмісту та розтягування її стінок. Середні розміри симптомних параоваріальних кіст – 8-10 см; у поодиноких випадках величина кісти може досягати голівки новонародженого. Параоваріальні кісти ніколи не малигнізуються.

Збільшенню та росту параоваріальної кісти можуть сприяти запалення яєчника та придатку матки (оофорити, аднексити), ендокринні захворювання (в т. ч., гіпотиреоз), ранній статевий розвиток, неодноразове хірургічне переривання вагітності, ІПСШ, безконтрольна гормональна контрацепція, ін або під сонцем), локальна гіпертермія (гарячі загальні ванни, прогрівання). Тенденція до збільшення параоваріальної кісти спостерігається під час вагітності.

Параоваріальні кісти невеликих розмірів (діаметром 0,5-2,5 см) не мають клінічної симптоматики. Симптоми зазвичай з’являються, коли параоваріальна кіста досягає розмірів 5 і більше см. При зростанні кісти спостерігаються періодичні ниючі або розпираючі болі в боці і крижах, не пов’язані з менструацією та овуляцією, що посилюються при активності та навантаженні і спонтанно купуються.

Здавлювання сечового міхура чи кишечника викликає дизуричні розлади, запори чи часті позиви до дефекації; може відзначатися диспауренія та збільшення живота. У деяких випадках на тлі параоваріальних кіст розвиваються порушення менструального циклу та безплідність. При ускладнених варіантах параоваріальної кісти (перекрут ножки, розриві капсули) розвивається симптоматика гострого живота.

На відміну від функціональних ретенційних утворень яєчника (кісти жовтого тіла, фолікулярної кісти) параоваріальні кісти самостійно не зникають. Безсимптомна параоваріальна кіста малих розмірів може бути залишена під динамічний нагляд. Однак у зв’язку з тим, що параоваріальні кісти діагностуються у пацієнток репродуктивного віку, нерідко ускладнюються і не завжди правильно диференціюються, щодо них переважна хірургічна тактика – енуклеація кісти. Також планове видалення параоваріальної кісти потрібно перед плануванням вагітності або ЕКЗ.

Видалення параоваріальної кісти, як правило, проводиться в ході оперативної лапароскопії, рідше – лапаротомії. При неускладненому перебігу параоваріальної кісти в ході операції розсікається передній листок широкого зв’язування матки, і кіста вилущується з інтралігаментарного простору. Яєчник та маткову трубу при енуклеації параоваріальної кісти зберігають. Після видалення параоваріальної кісти завдяки ретракційним властивостям деформована маткова труба скорочується і набуває попередньої форми. У виняткових випадках можливе проведення прицільної пункції параоваріальної кісти з аспірацією серозного вмісту та одномоментним введенням у неї спирту, що сприяє облітерації порожнини.

При інтенсивному фізичному навантаженні, різких змінах положення тіла, надмірній інсоляції або локальному гіпертермічному впливі параоваріальна кіста може ускладнюватися перекрутом ніжки, нагноєнням вмісту, розривом капсули.

При перекруті ніжки кісти відбувається перетискання маткової зв’язки, нервових та судинних стволів, нерідко – маткової труби. У цьому випадку розвивається некроз параоваріальної кісти, який супроводжується різким погіршенням самопочуття: переймоподібними болями по всьому животу, які не знімаються прийомом анальгетиків; напругою передньої черевної стінки, затримкою газів, тахікардією, падінням АТ, блідістю шкіри, липким холодним потом.

Нагноєння параоваріальної кісти буває викликане лімфогенним або гематогенним занесенням хвороботворної мікрофлори. Дане ускладнення проявляється лихоманкою з t ° до 38-39 º С, інтоксикацією, різкою хворобливістю в животі, блюванням. При розриві параоваріальної кісти відзначаються загальні явища шоку, різкі болі, ознаки внутрішньої кровотечі. Усі ускладнення параоваріальної кісти вимагають екстреного оперативного втручання в обсягах, що диктуються клінічною ситуацією (наприклад, оофоректомія, аднексектомія).

Зачаття і натомість параоваріальної кісти цілком ймовірно, проте, зі збільшенням матки та її виходом межі малого таза зростають ризики перекрута ніжки кісти. Ведення вагітності у пацієнток з параоваріальною кістою потребує постійного динамічного відстеження стану освіти.

Після хірургічного лікування параоваріальної кісти рецидивів не відзначається, оскільки рудиментні тканини, з елементів яких формується утворення, повністю видаляються. Сучасна гінекологія рекомендує планувати вагітність не раніше, ніж через 3-4 менструальні цикли після проведеної операції.