Парасомнії у дітей

Парасомнії у дітей – різнорідна група вегетативних, поведінкових та рухових симптомокомплексів, що виникають при засинанні, сні та пробудженні. Включають пробудження зі сплутаною свідомістю, сомнамбулізм, нічні страхи, нічні кошмари, бруксизм, енурез, первинне хропіння, сонне апное. Базові методи діагностики – спостереження із веденням щоденника, полісомнографія, відеомоніторинг. Лікування засноване на поведінкових методах – програмованому пробудженні, дотриманні ритуалів підготовки до сну, виключення факторів, що провокують. Додатково призначається прийом ноотропів, седативних засобів, фізіотерапія.

Термін «парасомнія» походить з грецької та латинської мов, позначає стани, що супроводжують сон. Нерідко використовується назва “порушення сну”. Група розладів включає близько 23 нозологічних одиниць. У дітей найчастіше зустрічаються пробудження у поєднанні зі сплутаністю свідомості – 17%, сомнамбулізм – 14%, бруксизм – 5-10%, нічні страхи – 6%, енурез у нічний час – 6-12%, нічні кошмари – до 30%. Для кожного виду парасомнії існує вік найбільшої поширеності, нічні страхи виявляються у 6% дітей віком від 2 до 10 років та у 1-2% підлітків. Гендерні відмінності у більшості розладів цієї групи незначні, окремі види патології частіше діагностуються у хлопчиків (нічні страхи, сомнамбулізм, енурез).

Фахівці у галузі педіатрії, дитячої неврології та психіатрії продовжують досліджувати причини порушень сну у дитячому віці. Встановлено, що фізіологічною основою патології є незрілість центральної нервової системи, дисбаланс процесів гальмування та збудження. Розлади поширені в дітей віком, набагато рідше визначаються в дорослих. До факторів ризику розвитку парасомній відносяться:

• Гострі захворювання. Тяжкі інфекції, запальні процеси, ендокринні порушення провокують дисбаланс функцій НС. Виникнення парасомній найімовірніше при хворобах, що супроводжуються лихоманкою, затьмаренням свідомості.
• Емоційний стрес. Інтенсивні переживання протягом дня зумовлюють переважання процесів порушення ЦНС. Після засинання у вразливих дітей зберігається моторна активність (м’язові посмикування, сноходіння), легко виникають візуальні образи (яскраві сни, кошмари).
• Спадкова схильність. Виявлено генетичну передпозицію до розладів сну. 60% батьків хворих дітей мають в анамнезі аналогічний діагноз. У загальній популяції цей показник становить 30%.
• Неправильне харчування. Спровокувати порушення сну може зміна раціону харчування, вживання гострих, важких страв увечері. Ускладнений процес перетравлення їжі ускладнює перехід ЦНС на стадію гальмування.
• Особливості режиму. До групи ризику входять діти, схильні до депривації сну. Парасомнії виникають через зміну часового поясу, пізнього засипання, раннього вимушеного (по будильнику) пробудження.
• Прийом лікарських засобів. Застосування медикаментів здатне змінити співвідношення різних фаз у циклі сну. Переважна більшість повільно-хвильової фази провокує часткові пробудження дитини.

Патогенез парасомній в дітей віком пояснюється теорією дисоціативних розладів. Протягом доби людина перебуває у трьох функціональних станах: неспання, повільний сон, швидкий сон. Для цих періодів характерні певні нейрофізіологічні та біохімічні процеси, що проявляються різним рівнем активності, особливостями поведінки. Нервова система дітей недосконала – не завершено становлення структур хронобіологічного управління, не налагоджено систему регуляції гальмування-збудження.

У період сну ці особливості призводять до дисбалансу фаз повільних та швидких хвиль. Виникають ситуації «змішування» феноменів, властивих різним функціональним станам. Так, при лунатизм у фазі глибокого повільного сну активізується характерна для неспання електрофізіологічна та поведінкова картина (дитина ходить по кімнаті). Нічні страхи є наслідком вегетативної, емоційної активації денного типу. Синдром сонного сп’яніння вважається наслідком «включення» у період неспання фази повільнохвильового сну.

За походженням парасомнії у дітей поділяються на первинні (спадкові) та вторинні (викликані захворюваннями, стресом, прийомом ліків). Залежно від часу появи симптомів їх класифікують на розлади пробудження, парасомнії, пов’язані зі сном, та розлади переходу сон-неспання. Найбільш поширені порушення дитячого віку включають:

• Поплутані пробудження. Дитина прокидається, але свідомість залишається поплутаною, спостерігається просторова дезорієнтація.
• Сомнамбулізм. Виявляється вночі у періоді сну. Активізуються складні рухові акти – вставання, сідання, ходьба.
• Нічні страхи. Епізоди збігаються з реакцією пробудження. Супроводжуються криком, збудженням, плачем.
• Нічні кошмари. Спостерігаються вночі на фоні швидкого сну. Сюжет містить сцени нападу, насильства, гонитви, смерті.
• Нічний бруксизм. Зазначається у другій фазі сну. Дитина міцно стискає щелепи, чути скрегіт зубів.
• Нічний енурез. Як форма парасомнії розлад виявляється після 5 років. Діти не прокидаються для відвідування туалету, мочать у ліжко.

Прояви визначаються видом парасомнії. Клінічна картина сомнамбулізму (лунатизму, сноходіння) включає встання з ліжка, присаджування, сидіння, ходіння уві сні. Існує ймовірність забитих місць, падінь, оскільки пацієнт не враховує особливості простору. Вранці дитина не пам’ятає події, прокидається насилу, виглядає стривоженим, розгубленим. Симптоми сплутаних пробуджень – уповільнене нецілеспрямоване мислення, дезорієнтація у часі, просторі. Дитина млява, розгублена, мова безладна.

Нічні страхи виникають за кілька годин після настання сну. Виявляються плачем, криком, тремтінням. Вегетативна симптоматика доповнюється блюванням, тахікардією, гіпертонусом м’язів, підвищеним потовиділенням. Спроби втіхи малоефективні. Поступово стан нормалізується, неприємні спогади зберігаються. Нічні кошмари відвідують дітей до кінця сонного циклу, часто – пізно ввечері. Бачення містять образи, що провокують тривогу, страх. Можливі скрикування, але при пробудженні дитина швидко орієнтується в тому, що відбувається, заспокоюється. Згодом спогади про жах можуть викликати страх, сльози, смуток.

Єдиний симптом нічного бруксизму – скрегіт зубів у різні періоди сну. Вранці пацієнт може скаржитися на біль у зубах та щелепах. При нічному енурезі спостерігається нетримання сечі, дитина нездатна прокинутися для походу в туалет, мочиться у ліжку. Інші види парасомній у дітей зустрічаються рідше, проявляються судомами, посмикуваннями м’язів, почуттям оніміння, заціпеніння (сонний параліч), хропінням, апное, короткочасними епілептичними нападами, сноговорінням.

Найбільш небезпечним, але дуже рідкісним ускладненням парасомнії вважається раптова смерть уві сні внаслідок апное (зупинки дихання) та з невстановлених причин. Найбільш поширеними є травми різної тяжкості при сомнамбулізмі – пересуваючись по квартирі, дитина продовжує спати, тому існує ризик забитих місць, переломів, падінь з висоти. Нічні кошмари негативно позначаються на емоційному стані пацієнта: підвищується тривожність, з’являються страхи, небажання укладатись у ліжко. Бруксизм при тривалому тяжкому перебігу призводить до стирання зубної емалі, запалення ясен.

Діагностика парасомній у дітей проводиться лікарем-педіатром, психіатром, неврологом, сомнологом. На первинній консультації порушується питання розрізнення розлади з одиничними феноменами як варіантами норми, використовується клінічний метод дослідження. Надалі застосовується інструментальна діагностика, що дозволяє диференціювати парасомнію та церебральні органічні патології. Комплексне обстеження дитини включає:

• Опитування батьків. Лікар збирає дані анамнезу, уточнює спадкову схильність до парасомній, супутні захворювання. З’ясовує частоту симптомів, вираженість, тривалість.
• Спостереження. Для точного визначення порушень циклу сну-неспання батькам рекомендують вести спеціальний щоденник зі звітами про поведінку дитини вдень та вночі. Відзначаються епізоди сноходіння, пробудження з плачем і панікою, сну з вегетативними симптомами (посмикування, потовиділення, прискорене дихання).
• Полісомнографія з відеомоніторингом. Інструментальне обстеження дозволяє виявити фази сну, оцінити особливості їхнього перебігу, визначити дисбаланс. Реєструються дані біоелектричної активності головного мозку, функцій серцево-судинної, дихальної систем. Відеозапис надає інформацію про рухові, поведінкові феномени.

Парасомнію необхідно диференціювати з епілепсією. Для цього проводяться додаткові обстеження: ЕЕГ-моніторинг, ЕЕГ із провокаційними пробами, консультація епілептолога. Для розрізнення розладів сну та церебральної органічної патології призначається МРТ, доплерографічне дослідження мозкових судин.

Парасомнії нерідко зникають самостійно в міру дорослішання дитини та дозрівання ЦНС. Якщо симптоми розладів не впливають на якість життя, терапія не потрібна. При вираженій клінічній картині лікування проводиться неврологом, психіатром, психологом. Використовувані методи:

• Нормалізація режиму дня. Для попередження наступних епізодів порушеного сну необхідно виключити провокуючі фактори: суворо дотримуватись режиму, виділяти на сон 9-10 годин вночі та 1-3 години вдень, після полудня вживати легку їжу, уникати впливу стресових факторів.
• Поведінкова терапія. Застосовується метод програмованого пробудження. Батьки, використовуючи дані щоденника спостереження, будять дитину за 15 хвилин до епізоду парасомнії, а потім знову укладають. До цього методу також відносяться вечірні ритуали, що допомагають дитині розслабитися, процеси гальмування ЦНС, що запускають: трав’яні чаї, спеціальна гімнастика, тепла ванна.
• Медикаментозне лікування. Фармакотерапія спрямована на прискорення процесів дозрівання механізмів, що регулюють цикли сну, а також посилення гальмування. Призначаються ноотропи, седативні рослинні препарати, рідше – транквілізатори.
• Фізіотерапія. Методи лікування підбираються індивідуально. Може застосовуватися масаж, електросон, фітовані, ЛФК, плавання.

Прогноз парасомній у дітей сприятливий, симптоми зникають самостійно до початку підліткового віку. Випадки затяжної хронічної течії характерні для розладів, спричинених неврологічними, невротичними захворюваннями. Своєчасне звернення до лікаря та адекватне лікування дозволяють уникнути незворотних наслідків (травм при сноходінні, синдрому раптової смерті). Базові профілактичні заходи при парасомній – дотримання режиму, правильне харчування, попередження емоційного стресу. Необхідно створити у дитини позитивне ставлення до процесу сну – говорити про його користь, хороше самопочуття після пробудження, можливість побачити добрі сни. Перед укладанням важливо заспокоїти дитину, відмовитися від рухливих ігор та веселощів, допомогти прийняти ванну, дати теплого молока.