Паратрахома

Паратрахома – Форма кон’юнктивіту у дорослих, що характеризується ураженням слизової оболонки ока при хламідійній інфекції. Основні симптоми захворювання: підвищена сльозогінність, світлобоязнь, гіперемія, відчуття печіння та різі в очах. Для постановки діагнозу застосовується методика флюоресціюючих антитіл, імуноферментний аналіз, полімеразна ланцюгова реакція, біомікроскопія, УЗД, офтальмоскопія, візометрія, периметрія, тонометрія. Консервативна терапія базується на використанні антибактеріальних засобів, НПЗЗ, глюкокортикостероїдів, зволожуючих та гіпотензивних препаратів, вітамінів групи А, С, Р.

Паратрахома, або хламідійний кон’юнктивіт дорослих – набуте захворювання, поширеність якого в офтальмології з кожним роком неухильно зростає. Частка патології у загальній структурі кон’юнктивітів коливається від 10 до 30%. Первинне інфікування найчастіше відбувається у віці 20-30 років. У 2/3 випадків для хвороби характерно одностороннє ураження. Гостра форма зустрічається у 65%, хронічна – у 35% хворих. Персистенція вірусу в організмі проявляється періодичними рецидивами захворювання. Співвідношення захворюваності серед чоловіків та жінок становить 1/3. Географічні особливості поширення не вивчені.

Розвиток патології обумовлено інфікуванням Chlamydia trachomatis, що є головним представником урогенітального штаму. Часто паратрахома – це один із проявів урогенітальної хламідійної інфекції, яка може мати безсимптомний перебіг. До розвитку клінічних проявів призводить вплив несприятливих екзогенних чи ендогенних факторів (переохолодження, безконтрольний прийом антибактеріальних засобів, імунодефіцит). Зараження відбувається при перенесенні інфекції із статевих органів. Можливість інфікування висока при відвідуванні громадських саун, басейнів, лазень. Описано випадки зараження медичного персоналу під час обстеження хворих на хламідіоз.

Інфікування Ch. trachomatis призводить до ураження урогенітального тракту, кон’юнктиви очей, рідше суглобів. Інкубаційний період триває 10-14 днів. Через здатність до утворення специфічних L форм мікроорганізми можуть тривалий час персистувати в клітинах очного яблука в неактивному стані. Несприятлива дія призводить до реверсії бактерій з L-форм в активні штами та їх інтенсивному розмноженню. Виникнення хламідійного кон’юнктивіту викликає серотип DK, який також відіграє провідну роль в етіології паратрахоми у новонароджених.

Поразка кон’юнктиви може реалізуватися побутовим шляхом. Бактерії потрапляють на слизову оболонку очного яблука через руки, предмети особистої гігієни після прямого контакту з інфікованими виділеннями статевих органів. Доведено, що хламідії тривалий час зберігають життєздатність у воді. Навіть безсимптомний носій сечостатевого хламідіозу може призвести до інфікування очей здорової людини. Ризик зараження значно підвищується при оральної формі статевого акта. Патологія виникає ізольовано або на тлі синдрому Рейтера, що розвивається за аутоімунним механізмом.

Паратрахома – це набуте захворювання, проте серотипи DK здатні потенціювати розвиток хвороби у неонатальному періоді. Відповідно до клінічної класифікації виділяють такі форми патології:

• Гостра. При цьому варіанті різко наростає набряк, що веде до звуження очної щілини. Гіперемія пальпебральної кон’юнктиви поширюється перехідні складки. Через 2-3 дні утворюються пухкі фолікули, які розглядають як специфічні для паратрахоми включення.
• Хронічна. Симптоми виникають лише після впливу несприятливих факторів. Характерна рецидивна течія, що призводить до вторинних ускладнень з боку органу зору.

Захворювання може довго протікати безсимптомно. При гострій формі перші ознаки хвороби виникають через 1-2 тижні після інфікування. При паратрахомі частіше уражається лише одне око. Пацієнти пред’являють скарги на виділення невеликої кількості слизово-гнійних мас, які надалі змінюється рясним гнійним секретом. Хворі відзначають набряк та гіперемію кон’юнктиви, фотофобію, почуття різі та печіння в очах. На 3-5 день з розвитку перших симптомів за ураження збільшуються регіонарні лімфатичні вузли. Пальпація лімфовузлів безболісна, шкірні покриви з них не змінені.

Хронічна форма захворювання схильна до повільного прогресування. Регулярно виникають загострення, що виявляються підвищеною сльозотечею, світлобоязню, почервонінням орбітальної кон’юнктиви. Розвиток рецидивів пов’язаний із впливом зовнішніх факторів – носінням контактних лінз, переохолодженням, безконтрольним прийомом антибактеріальних або противірусних засобів. Встановити зв’язок хронічного варіанта захворювання з хламідіоз дуже складно. Інстиляції НПЗЗ або антибактеріальних засобів дозволяють усунути клінічні прояви на короткий проміжок часу. Рубцеві зміни кон’юнктиви у місці появи специфічних включень не розвиваються.

Гостра форма патології ускладнюється лімфоаденопатією, при якій найчастіше уражаються лимфатичні вузли. Поява шуму та болю у вусі у поєднанні зі зниженням слуху свідчить про розвиток тубоотиту. Рідше спостерігається клініка ізольованого євстахіїту. У 52% випадків після перенесеної трахоми виникає сухий кератокон’юнктивіт. Поширення інфекції на пальпебральну кон’юнктиву при хронічному варіанті призводить до блефариту. У хворих на паратрахому є висока ймовірність розвитку інфекційних та запальних захворювань переднього відділу очей (кератит, ретиніт). Залучення до патологічного процесу увеального тракту призводить до іридоцикліту, хоріоїдиту.

На підтвердження діагнозу проводиться фізикальний огляд пацієнта, призначаються спеціальні методи обстеження. Візуально визначається виражена набряклість повік, звуження очної щілини. З метою виявлення збудника паратрахоми застосовують:

• Зішкріб з кон’юнктиви. При специфічному фарбуванні по Романівському-Гімзі виявляється ураження слизової оболонки збудником захворювання. Методика неінформативна щодо L-форм.
• Метод флюоресціюючих антитіл (МФА). Має найвищу інформативність, оскільки дає можливість якісно і кількісно визначати поверхневі та внутрішньоклітинні антигени мікроорганізмів.
• Імуноферментний аналіз (ІФА). Дозволяє виявити специфічні антитіла до антигенів збудника. Діагностично значущим вважають наростання титру антитіл щонайменше 1:4.
• Полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР). Тест-системи з урахуванням ПЛР – це високоінформативний спосіб діагностики захворювання, у якому визначається ДНК збудника.

Основний метод інструментального дослідження – біомікроскопія ока. Біомікроскопічно виявляється гіперемія та інфільтрація кон’юнктиви. Патологічний процес поширюється область перехідних складок. Типова ознака паратрахоми – утворення пухких фолікулів у нижній перехідній складці з тенденцією до зливання в два, рідше в три валики. У верхньому відділі зчленування рогової оболонки та склери спостерігається набряклість, інфільтрація та васкуляризація лімбу. На поверхні рогівки визначаються дрібноточкові інфільтрати, колір яких не змінюється при фарбуванні флюоресцеїном. Додатково показано проведення:

• Візометрія. Найчастіше зорової дисфункції немає. Зниження гостроти зору спостерігається лише за ускладненого перебігу патології.
• Офтальмоскопії. При огляді очного дна у пацієнтів з ураженням задніх відділів очного яблука офтальмолог визначає незначне скупчення ексудату, дрібноточкові ділянки крововиливу.
• УЗД очі. Виявляються органічні зміни очного яблука за незміненого розміру переднезадньої осі ока. При ураженні кришталика ультразвукове дослідження є методом вибору обстеженні судинної оболонки.
• безконтактної тонометрії. При поширенні патологічного процесу на дренажну систему виявляється підвищення внутрішньоочного тиску. При недостатньому ефект від гіпотензивної терапії здійснюють тонографію.

Додатково жінкам показано консультацію гінеколога, чоловікам – урологу. При супутній симптоматиці опорно-рухового апарату необхідний огляд ревматолога.

Основна мета лікування паратрахоми – повна ерадикація збудника захворювання із організму. Якщо поразка органу зору виникає вдруге і натомість урогенитального хламідіозу чи синдрому Рейтера, насамперед слід усунути основну патологію. Консервативна терапія ґрунтується на застосуванні:

• Антибактеріальних препаратів. Найбільшою ефективністю в лікуванні хламідійної інфекції мають інстиляцію азитроміцину. Лікарський засіб застосовується коротким курсом тривалістю 3 дні. За потреби курс повторюється через 1 тиждень. Додатково показано використання антибактеріальних мазей (тетрациклінова, офлоксацинова мазь).
• Нестероїдних протизапальних засобів. Призначаються за наявності ознак локального запального процесу. Інстиляції НПЗЗ дають можливість усунути набряк та попередити порушення відтоку внутрішньоочної рідини.
• Глюкокортикостероїдів. Гормональні засоби показані при тяжкому перебігу паратрахоми або за відсутності ефекту від застосування НПЗЗ. Застосовуються у формі крапель або ретробульбарних ін’єкцій.
• Зволожуючих засобів. Препарати штучної сльози та їх аналоги використовуються з метою профілактики синдрому сухого ока. При ксерофтальмії необхідно щодня використовувати зволожуючі гелі чи мазі.
• Гіпотензивні препарати. Гіпотензивна терапія показана у разі підвищення внутрішньоочного тиску. Інстиляції лікарських засобів повинні поєднуватись із протизапальною терапією.
• Вітамінотерапії. Застосовуються підвищення загальної реактивності і резистентності організму. Показано прийом вітамінів групи С, А, Р.

При своєчасному лікуванні прогноз для життя та щодо зорових функцій сприятливий. Зорова дисфункція виникає лише при вторинному ураженні заднього сегмента очного яблука. Специфічних превентивних заходів не розроблено. Неспецифічна профілактика зводиться до запобігання розвитку хламідіозу (відмова від випадкових статевих контактів, використання засобів бар’єрної контрацепції, регулярне обстеження у гінеколога/уролога, утримання від статевого життя протягом усього періоду лікування). Необхідно користуватися лише індивідуальними предметами особистої гігієни.