Паратрофія

Паратрофія – патологічний стан, що виникає у дитини в перший рік життя на тлі порушення раціонального вигодовування (перегодовування, неправильне співвідношення між основними харчовими інгредієнтами в раціоні та ін.). Клінічно виражається збільшенням маси тіла порівняно з віковою нормою, наявністю надлишкового підшкірного жиру, зниженням активності дитини, порушенням травлення, інсомнією тощо. буд. Діагностується паратрофія за зовнішніми ознаками та даними лабораторних тестів (загального та біохімічного аналізу крові, копрограми, імунограми). Терапія полягає у дотриманні спеціального режиму харчування, призначенні вітамінотерапії та лікувальної фізкультури.

Паратрофія – різновид дистрофії, розлад харчування у дітей раннього віку, що має хронічний перебіг. Патологія супроводжується надлишковим жировим відкладенням. Діти з діагнозом паратрофія спостерігається перевищення норми маси тіла на 10% і від. У клінічній педіатрії виділяють три ступені патології, які діагностуються у дітей до року. При першому ступені маса тіла дитини перевищує нормальні значення в діапазоні 12-20%. Другий ступінь характеризується збільшенням показників на 20-30%, третій ступінь – понад 31%. При підозрі на паратрофію педіатр зіставляє вагу дитини та її зростання. За наявності співвідношення довжини та ваги, що не перевищує середню норму, попередній діагноз вважається неправильним. Якщо маса тіла у дитини віком від 12 місяців вище за допустиму норму, діагностується ожиріння.

Хронічне розлад харчування, відомий як паратрофія, може бути викликано ендогенними (внутрішніми) та екзогенними (зовнішніми) причинами. Однак основним провокуючим фактором розвитку патології виступає нераціональне харчування, коли дитину годують у нічний час, збільшують обсяг порції, не дотримуються правил грудного або штучного вигодовування. Нерідко причиною паратрофії стає часте годування, яке не відповідає віку дитини.

Ще однією причиною паратрофії може бути незбалансований раціон, що характеризується порушенням пропорційності між органічними речовинами (білки, жири, вуглеводи) та дефіцитом вітамінів. Схильність організму до збільшення кількості жирових клітин, підвищений вагово-ростовий показник при народженні, аномалії конституції (ексудативний та лімфатико-гіпопластичний діатези) також є ризик-факторами виникнення паратрофії. Розвиток патологічного процесу часто пов’язане із недостатньо грамотним доглядом за дитиною з боку батьків. Відсутність збалансованого харчування, перегодовування, нестача рухової активності призводять до порушення метаболічних процесів.

Патогенез паратрофії заснований на безсистемному та незбалансованому харчуванні, яке тягне за собою порушення роботи органів шлунково-кишкового тракту, внаслідок чого погіршується травлення. Виникають ознаки дисбактеріозу з подальшим розвитком гіповітамінозу, усуненням кислотно-лужного балансу, зниженням концентрації гемоглобіну (анемія). Функціональні порушення травлення призводять до дестабілізації імунного захисту, внаслідок чого стійкість організму до інфекцій знижується.

Паратрофія має дві форми: ліпоматозну та ліпоматозно-пастозну. Ліпоматозна форма патології пов’язана з елементарним перегодовуванням дитини в поєднанні з генетичною схильністю до підвищеного засвоєння жирів. У дітей з ліпоматозною формою захворювання присутній надлишковий жир у гіподермі (підшкірно-жировій клітковині). Еластичність, пружність і нормальний колір епідерми довго зберігаються, після чого шкіра набуває блідого відтінку.

Ліпоматозно-пастозна форма паратрофії пов’язана зі специфікою роботи ендокринно-обмінних процесів, оскільки спостерігається у дітей із генералізованим стійким збільшенням лімфатичних вузлів. При даній формі патології практично у 93% пацієнтів спостерігаються патологічні порушення у роботі гіпоталамуса та гіпофіза, а також у периферичних ендокринних залозах.

Клінічна картина паратрофії має схожість із гіпотрофією, крім дефіциту маси тіла. У ході зовнішнього огляду визначається сухість, блідість та пастозність шкіри, м’язова гіпотонія. Жировий шар досить виражений, проте має пухку та в’ялу структуру. Дитина малорухлива, активність перебуває практично на нулі, але часто змінюється на безпричинне занепокоєння. Відзначається відставання у моторному розвитку. Характерним є розвиток інсомнії в нічний час доби. Можливе зниження апетиту. Перенесені захворювання інфекційної етіології сприяють втраті ваги дитини.

Зазначається порушення толерантності до їжі (виборчий апетит із перевагою каш, молочних продуктів). На тлі цього відбувається розлад стільця, розвивається бродильна диспепсія. Якщо в раціоні переважають вуглеводні продукти, стілець стає рідким, кашкоподібним, в деяких випадках із зеленуватим відтінком. Коли в раціоні превалює білкове харчування, стілець менш багатий, за кольором нагадує сіру глину, структура суха, щільна.

У дітей з паратрофією часто спостерігається ексудативний діатез (алергічна поразка шкірного покриву та слизових), рахіт, запори або проноси. Має місце знижена мінералізація кісток та ознаки мегалобластної анемії (дефіцит вітаміну В12). При детальному огляді можна виявити надмірну кількість жиру на животі та стегнах, трохи менше на руках.

Діагностичні заходи включають визначення основної причини, що спровокувала розвиток паратрофії. Як правило, фахівці у постановці діагнозу орієнтуються на клінічні ознаки патології, а також на визначення вагово-ростового індексу. Допоміжна діагностика містить лабораторні аналізи крові. За наявності патології виявляються ознаки анемії та дефіциту вітаміну В12. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) вища за норму, що також свідчить на користь даного патологічного стану.

Біохімічні тести крові вказують на знижений вміст заліза та фосфоліпідів у біоматеріалі. При цьому рівень холестерину вищий за нормальні показники. У результатах глюкозотолерантного тесту чітко простежується порушення вуглеводного обміну. Додатково здається копрограма – дослідження калу з метою визначення травної здатності кишечника. Також рекомендується проведення імунограми – комплексної діагностики стану імунної системи.

Основними терапевтичними методами лікування паратрофії є ​​дотримання спеціально розробленої дієти та лікувальна фізкультура. Раціон дитини в обов’язковому порядку має бути скоригований фахівцем, оскільки саме у ньому “корінь” патології. Якщо дитина вживає більше норми грудного молока, його перебування у грудях слід зменшити у кілька разів (до 3-4 хвилин). Дітям, які перебувають на штучному харчуванні, необхідно видавати порцію згідно з приписами лікаря. Дитині, яка перебуває на прикормі, готують кашу на овочевому бульйоні, з розрахунку не більше 120-140 г на день. У раціон необхідно вводити овочеві пюре з мінімальним вмістом жирів. У період дієтотерапії необхідно поступово знижувати енергетичну цінність раціону, у тому числі калорійність продуктів.

Призначення лікувальної фізкультури (ЛФК) спрямоване відновлення рухової активності і моторики дитини, відповідної його віку. У ході ЛФК наголошують на дихальній гімнастиці та проробляють черевні м’язи. Лікування з використанням медикаментозних препаратів виходить з прийомі вітамінних комплексів. При порушеннях вуглеводного обміну призначаються вітаміни А та В1, білкового – В6, В12. В обов’язковому порядку показаний вітамін С для максимального засвоєння інших елементів, а також Е та РР.

При своєчасному та коректному лікуванні прогноз залишається сприятливим. Раціональне лікування та дотримання всіх приписів лікаря дозволяє досягти високого терапевтичного ефекту і, як наслідок – повного одужання. Основою профілактики паратрофії є ​​правильно скориговане харчування, роз’яснення батькам правил вигодовування дітей до року, а також виконання комплексу різних вправ, розроблених для немовлят.

Профілактику паратрофії необхідно розпочинати до народження дитини. У період виношування плоду раціон майбутньої матері має бути максимально збалансованим, а режим харчування – регулярним. Таким чином, можливо уникнути порушень травлення у дитини в майбутньому.