Пародонтальний абсцес

Пародонтальний абсцес – обмежене вогнище гнійного запалення у тканинах пародонту. Пацієнти скаржаться на інтенсивний больовий синдром, появу припухлості у сфері певних зубів. При пародонтальному абсцесі спостерігається патологічна рухливість зубів. Погіршується загальний стан, підвищується температура. Постановка діагнозу ґрунтується на даних анамнезу захворювання, результатах клінічного, рентгенологічного та лабораторного методів дослідження. Лікування пародонтального абсцесу спрямоване на дренування та санацію гнійного вогнища, стабілізацію висоти кістки, запобігання розвитку ускладнень, досягнення стійкої ремісії.

Пародонтальний абсцес – ускладнення, що виникає при загостренні запально-деструктивного процесу у тканинах пародонту, характеризується обмеженим скупченням гнійного ексудату. Утворенню пародонтальних абсцесів сприяють глибокі патологічні кишені, тверді підясенні відкладення. У переважну більшість випадків виникають гострі пародонтальні абсцеси. Холодні (хронічні) пародонтальні абсцеси утворюються дуже рідко. Часті рецидиви загострень хронічного пародонтиту спостерігаються у 30% пародонтологічних пацієнтів. Страждають однаково, як чоловіки, так і жінки. Пік захворюваності посідає осінньо-весняний період.

Порожнина рота є однією з найскладніших за складом мікроорганізмів екосистемою організму людини. Бактеріальний профіль мікрофлори визначається низкою екзогенних та ендогенних факторів. Часті інфекційні захворювання, хвороби ендокринної системи, імунодефіцитні стани знижують резистентність, що створює сприятливі умови для прояву умовно-патогенних бактерій своїх вірулентних властивостей.

До місцевих факторів, що сприяють розвитку пародонтального абсцесу, відносять циркулярну зв’язку зуба, що збереглася, глибоко розташовані зубні відкладення, недостатній відтік гнійного ексудату. Пародонтальний абсцес утворюється при загостренні хронічного пародонтиту середнього чи тяжкого ступеня. Основна роль розвитку пародонтального абсцесу належить активізації пародонтопатогенних мікроорганізмів: Porphyromonas gingivalis, Treponema denticola, Prevotella intermedia, Bacteroides forsythus.

Внаслідок пошкодження зубоепітеліального прикріплення порушується мікроциркуляція, знижується оксигенація тканин пародонту, що веде до короткочасного спазму з більш тривалою вазодилатацією. Локальна гіпоксія стає причиною виникнення місцевого ацидозу, метаболічних розладів на молекулярному і клітинному рівні, що у результаті сприяє накопиченню продуктів перекисного окислення ліпідів та вільних радикалів. Поряд із дистрофічними змінами та периваскулярним набряком при пародонтальному абсцесі спостерігається виражена інфільтрація тканин пародонту поліморфноядерними лейкоцитами. Одночасно відбувається остеокластичний розсмоктування та деструкція альвеолярної кістки та кореня зуба з циклічним або безладним перебігом процесу.

За характером перебігу пародонтальні абсцеси поділяють на 2 категорії:

1. Гострі пародонтальні абсцеси. Характеризуються вираженою клінікою, різким наростанням больового синдрому. У ротовій порожнині виявляють глибокі пародонтальні кишені, патологічну рухливість зубів. Формування гострих пародонтальних абсцесів супроводжується температурною реакцією, нездужанням.
2. Хронічні (холодні пародонтальні абсцеси). Протікають із стертою симптоматикою. Пацієнтів непокоїть кровоточивість, болючість ясен. При огляді виявляють набрякову ціанотичну слизову оболонку, корені зубів оголені, пародонтальні кишені заповнені гнійним відокремлюваним, грануляціями. Хронічні пародонтальні абсцеси мають тенденцію загострюватись із переходом у гострі форми.

По локалізації патологічного вогнища в стоматології розрізняють пародонтальні абсцеси, що сформувалися в апікальній частині коренів зубів, посередині кореня та у ділянці пришийка.

При утворенні пародонтального абсцесу пацієнти скаржаться на появу вираженого мимовільного болю. У ротовій порожнині виявляють хворобливу припухлість в ділянці альвеолярної частини ясен. Слизова набрякла, гіперемована. Під час огляду діагностують пародонтальні кишені, заповнені грануляціями. При пародонтальних абсцесах відзначається патологічна рухливість зубів 2-3 ступеня, що веде до порушення жувальної функції, розвитку травматичної оклюзії. Коріння зубів оголене.

Пародонтальний абсцес може бути виявлений у ділянці двох зубів. При тяжкому ступені хронічного генералізованого пародонтиту, що загострився, діагностують множинні пародонтальні абсцеси. Відкриття рота не порушено. Регіонарні лімфатичні вузли збільшені, болючі. При мимовільному розтині пародонтального абсцесу поблизу ясенного краю утворюється свищ, через який відбувається евакуація гнійного ексудату. З появою пародонтального абсцесу розвиваються ознаки інтоксикації, підвищується температура, погіршується загальний стан. Пацієнти скаржаться на головний біль, нездужання.

Діагностика пародонтального абсцесу включає збирання анамнезу, клінічний огляд, дентальну рентгенографію, а також додаткові лабораторні та інструментальні методики дослідження. Під час огляду стоматолог-терапевт чи пародонтолог виявляє наявність хворобливого вибухання ясен у ділянці певних зубів і натомість набрякової, гиперемированной слизової. Зубо-епітеліальна сполука при пародонтальному абсцесі порушена, перехідна складка згладжена. Зуби рухливі (2-3 ступінь). Горизонтальна перкусія позитивна. При пародонтальному абсцесі глибина пародонтальних кишень варіює від 3 мм до 6 мм і вище, вміст представлений грануляційною тканиною, що гнійним відокремлюється. Також відзначається усунення зубів, що веде до розвитку травматичної оклюзії.

Рентгенографічно при пародонтальному абсцесі виявляють розширення періодонтальної щілини, деструкцію кортикальної пластинки з нерівномірною вертикальною резорбцією губчастої речовини міжзубних перегородок, формуванням внутрішньоальвеолярних кишень і дифузним остеопорозом губчастої речовини, що збереглася. Індекс гігієни апроксимальних поверхонь зубів при формуванні пародонтального абсцесу є незадовільним. Папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (PMA) перевищує 50%, що свідчить про виражений запальний процес, до якого залучені міжзубні сосочки, маргінальний край та альвеолярна частина ясен. Індекс кровоточивості ясенної борозни (SBI) у разі розвитку пародонтального абсцесу різко перевищує норму.

В аналізі крові у пацієнтів із пародонтальним абсцесом з’являються зміни, характерні для неспецифічного запального процесу. Спостерігається підвищення лейкоцитів, зростання ШОЕ, зсув лейкоцитарної формули вліво. За допомогою молекулярно-генетичного дослідження (кількісної ПЛР) вдається виявити якісний та кількісний склад анаеробної мікрофлори пародонтальної кишені. Результати аналізу говорять про превалювання при пародонтальному абсцесі серед інших пародонтопатогенів таких бактерій, як Porphyromonas gingivalis, Prevotella intermedia, Bacteroides forsythus, відносний вміст яких у загальній бактеріальній масі стійко збільшується більш ніж у 100 разів.

За допомогою цитологічного дослідження поряд із різноманітністю мікрофлори виявляють велику кількість зруйнованих нейтрофілів. Явлення фагоцитозу для формування пародонтального абсцесу не виражені. Дослідження слини методом хемілюмінесценції підтверджує активізацію процесів перекисного окиснення ліпідів, що свідчить про загострення запалення. Пародонтальний абсцес необхідно диференціювати з гострим періодонтитом або загостренням хронічного періодонтиту, нагноєнням щелепної кісти, періоститом, остеомієлітом. Потрібна консультація стоматолога-хірурга.

Лікування пародонтального абсцесу починають із усунення гострого запалення. Для створення адекватного відтоку гнійного ексудату проводять промивання патологічного вогнища під тиском антисептичними розчинами. За відсутності позитивної динаміки пародонтальний абсцес розкривають напівмісячним або точковим розрізом (лінія розрізу проходить у ділянці максимального випинання слизової оболонки). Після усунення гострого періоду проводять кюретаж пародонтальних кишень. Висікають грануляції, патологічно змінений цемент, епітеліальні тяжі, згладжують поверхню кореня. Формують слизово-окістяковий клапоть, виробляють його репозицію, накладають шви. Хірургічне втручання при пародонтальному абсцесі здійснюється під постійним зрошенням операційного поля речовинами, що мають протимікробну активність. Пародонтологічну пов’язку застосовують протягом 10 днів.

Пацієнтам, у яких виявлено пародонтальний абсцес, проводять видалення зубних відкладень, лікування карієсу та його ускладнень. Показані полоскання ротової порожнини антисептиками з груп детергентів, окислювачів, похідних нітрофурану та імідазолу. У комплексній терапії пародонтального абсцесу широко використовують антимікробні препарати, іммобілізовані на біополімерних матрицях, що сприяє пролонгування терапевтичного ефекту. Загальне етіотропне лікування пацієнтів із пародонтальним абсцесом включає антибіотикотерапію, призначення протизапальних, антипротозойних засобів. Найбільш ефективними щодо анаеробних бактерій при пародонтальному абсцесі є лінкозаміди, макроліди. Застосування фторхінолонів у стадії загострення сприяє прискоренню термінів лікування пародонтального абсцесу та подовженню стійкої ремісії. Високу ефективність має метод антибактеріальної фотодинамічної терапії із застосуванням лазера.

При своєчасному зверненні та комплексному лікуванні патологічний процес вдається усунути. Однак, оскільки пародонтит супроводжується незворотною деструкцією кісткової тканини, ризик повторного загострення, що супроводжується формуванням пародонтального абсцесу, досить високий.