Пародонтоз

Пародонтоз – атрофічні процеси в пародонті, що призводять до порушення єдності зв’язкового апарату зуба з кістковою тканиною (альвеолярними відростками щелепи). Характеризується прогресуючим перебігом, проявляється відчуттям дискомфорту в яснах, рухливості зубів, неприємного запаху та смаку у роті. Надалі шийки зубів оголюються, відбувається утворення клиноподібних дефектів на емалі. Лікування пародонтозу проводиться окремим фахівцем – лікарем-парадонтологом. За відсутності лікування пародонтоз призводить до ранньої втрати зубів.

Пародонтоз – Захворювання зубів первинно-дистрофічного характеру. У патогенезі пародонтозу лежить порушення харчування кісткової тканини щелепи, це веде до порушення оновлення тканин, порушення мінерального обміну і порушення кровопостачання ясен. Пародонтоз діагностують у 5-10% пацієнтів, які звернулися по стоматологічну допомогу.

Основною причиною пародонтозу є патогенні мікроорганізми, що знаходяться у зубному нальоті. В результаті їх життєдіяльності тканина ясен стає пухкою, руйнується зубодесневе з’єднання і зубний наліт проникає глибше. Після затвердіння зубний наліт ушкоджує ясна та зубну емаль. Пародонтоз частіше зустрічається у людей з патологіями серцево-судинної системи атеросклеротичного характеру, з патологіями травного тракту та ендокринними захворюваннями.

Порушення обміну речовин, особливо внаслідок гіповітамінозу стають причиною пародонтозу у старшому віці, коли природне ослаблення тканин пародонту більш виражене. У патогенезі пародонтозу крім мікробного фактора та дистрофічних змін лежать також аномалії розвитку зубощелепної системи. Так, при патологіях прикусу, аномаліях становища зубів пародонтоз діагностується у кілька разів частіше.

Пародонтоз є тривалим поточним захворюванням ясен, яке з часом призводить до появи неприємного запаху з рота і до випадання зубів. Пародонтоз та інші захворювання ясен є основною причиною втрати зубів у зрілому віці. При пародонтозі утворюється глибока ясенна кишеня, в якій накопичуються залишки їжі, мікроорганізми та зубний наліт. Саме такі запалені ясенні кишені є джерелом смердючого запаху з рота і неприємного присмаку під час їжі.

Підвищена кровоточивість ясен при пародонтозі під час чищення зубів чи їди пояснюється розпушеністю ясен. Крім того, підвищується чутливість ясен до всіх типів подразників, вони стають болючими і легко запалюються. Цим пояснюється дратівливість та нервозність пацієнтів із пародонтозом. Коли зубодеснева з’єднання повністю руйнується і ясна кишеня стає глибоким і остаточно сформованим, настає етап формування мікробної бляшки на корені зуба. Це заключна стадія пародонтозу, на якій розсмоктується корінь зуба та щелепна кістка, розвивається грануляційна тканина, що призводить до втрати зубів.

Патогенні мікроорганізми провокують розвиток пародонтозу, але не є його основною причиною, оскільки в частині випадків патологічний процес при пародонтозі має неінфекційний характер. Після формування ясна кишені шийки зубів оголюються. Цей етап пародонтозу тривалий, і, незважаючи на майже повне відслонення шийок зубів, зуби тривалий час добре зберігають фіксацію.

У міру прогресування приєднується підвищена чутливість шийної частини зуба та відчуття сверблячки в яснах, іноді при пародонтозі може бути яскраво виражене запалення ясен.

Необхідно звернутися за стоматологічною допомогою, якщо є один із симптомів, що вказують на наявність пародонтозу. Це блідість ясенних сосочків, кровоточивість ясен або ретракція ясен з оголенням шийки зуба. Згодом оголюється і коренева частина зуба, через що зуби при пародонтозі виглядають дещо довшими.

Залежно від цього, наскільки явно виражені симптоми, розрізняють кілька ступенів тяжкості пародонтозу. При легкій формі пародонтозу внутрішньоясна частина зуба оголена приблизно на третину, середня та важка форма характеризуються оголенням зуба наполовину і більше. Якщо патологічний процес набув незворотного характеру, тобто з’явилися ознаки атрофії ясен та рухливості зуба, то можлива втрата зубів. Часто пародонтоз поєднується з некаріозними захворюваннями зубів – ерозією емалі, стертістю зуба, клиноподібним дефектом.

Діагноз ставиться на підставі клінічних проявів та даних інструментального огляду стоматолога. Зазвичай пародонтоз діагностують випадково під час профілактичних медичних оглядів.

Лікування проводиться лікарем-пародонтологом і має бути спрямоване на відновлення ясенної сполуки, при цьому під час терапії пародонтозу слід враховувати індивідуальні особливості пацієнта, що супроводжують захворювання та вік. Так, у групі пацієнтів старшого віку з пародонтозом часто присутні патології серцево-судинної системи, ендокринні захворювання та порушення обміну речовин.

Лікування пародонтозу має бути спрямоване на активізацію місцевого кровообігу, що досягається масажами та фізіотерапією. Важливо своєчасно видаляти зубний камінь та зубний наліт, тому при пародонтозі показано професійну гігієну порожнини рота та ультразвукове чищення зубів.

Фіксація рухомих зубів проводиться шляхом вантового шинування чи шинування флекс-дугами. Якщо пародонтоз супроводжується випаданням зубів, то показано консультацію ортопеда на вирішення питання зубопротезування. Заміщення дефектів зубного ряду, що утворилися, можливе і шляхом імплантації зубів. Паралельно проводять курс вітамінотерапії та корекцію захворювань, які могли спровокувати розвиток пародонтозу. Відмова від куріння, дотримання гігієни ротової порожнини та введення в раціон продуктів, які сприяють самоочищенню зубів, регулярне відвідування стоматолога є заходами профілактики пародонтозу.