Пароніхія

Пароніхія – дерматологічне захворювання із запаленням навколонігтьового валика, обумовленим травмою, впливом хімічних речовин або високої температури з наступним занесенням інфекції. Симптомами цього стану є почервоніння, набряк та болючість в області валика, можливо з розвитком нагноєння та абсцесу. При тривалих хронічних запальних процесах можлива зміна форми і структури нігтя. Діагностика пароніхії зазвичай не викликає труднощів і проводиться на підставі результатів огляду фахівцем, в деяких випадках використовуються додаткові методи дослідження для уточнення причин розвитку патології. Лікування пароніхії здійснюється традиційними протизапальними, антибактеріальними та іншими засобами залежно від етіології захворювання.

Пароніхія або запалення навколонігтьового валика (околоногтьової панариції) – запальна поразка (зазвичай гостра, рідше зустрічаються хронічні форми) тканин шкіри, що оточують ростову зону нігтів. Це дуже поширене захворювання, практично кожна людина як мінімум раз у житті переносила будь-яку форму такого запалення. У осіб, які в силу професійних обов’язків контактують з промисловою або побутовою хімією та іншими засобами, пароніхія може розглядатися як професійна патологія. Нерідко запалення набуває гнійного характеру з формуванням абсцесу нігтьового валика, при цьому може статися втрата нігтя або перехід інфекційного процесу на глибоко розташовані тканини з розвитком тендиніту і навіть гнійним розплавленням фаланги. Своєчасне лікування пароніхії має велике значення для запобігання ускладненням цього запального захворювання.

Сучасні дерматологи відносять пароніхію до поліетиологічних захворювань з безліччю форм та різновидів клінічного перебігу. Найбільш поширена форма цього стану обумовлена ​​проникненням у тканини навколонігтьового валика інфекційних агентів: золотистого стафілокока, стрептокока, грибків та інших. Сприятливими факторами для інфікування та подальшого розвитку пароніхії є травми, часті механічні впливи, високі температури та контакти з деякими хімічними речовинами. Після потрапляння інфекційного агента до тканини він починає розмножуватися, запускаючи імунні механізми протидії, які проявляються у вигляді простого або гнійного запалення.

Так розвивається запальний процес майже 90% випадків гострого пароніхія. При цьому вогнище запалення навколонігтьового валика здебільшого розташовується з боку долонної поверхні пальця, але через особливості анатомічної будови цієї анатомічної структури та складної лімфоциркуляції в цій галузі основні прояви локалізуються на тильній стороні. Ураження тканин, що підлягають, може стати причиною широкого поширення інфекційного процесу на глибоко розташовані тканини пальця і ​​навіть кисті.

Розвиток запалення чи абсцесу здатне викликати як інфікування – подібні прояви іноді супроводжують інші дерматологічні захворювання. Зокрема, виділяють пароніхію, зумовлену екземою, псоріазом та деякими формами сифілісу. Як правило, у цих випадках запалення носить не гострий, а хронічний характер, йому супроводжують виражені зміни структури та форми нігтя. Причини розвитку пароніхії при екземі чи псоріазі досконально не вивчені, як, власне, й етіологія цих станів загалом. Ще однією формою запалення нігтьового валика без інфікування є професійні типи пароніхії, що виникають під час роботи на виробництвах, контакті з побутовою хімією та іншими речовинами. Запальні прояви в подібних випадках обумовлені прямим ушкодженням деяких сполук на тканини навколонігтьового валика.

Існує безліч клінічних форм пароніхії. Причина їх відмінностей полягає в поліетіологічності захворювання, що позначається на перебігу патології. Крім того, відмінності значною мірою визначають тактику лікування пароніхії, принципи терапії можуть значно відрізнятися залежно від етіології запалення нігтьового валика. Сучасна клінічна класифікація пароніхії, що застосовується в дерматології, включає наступні різновиди патології:

1. Проста пароніхія може виступати як самостійне захворювання або бути першим проявом інших форм даного стану. Причиною цього запалення стає інфікування, вплив температурних чи фізичних чинників. Проста пароніхія характеризується почервонінням, набряком та помірною хворобливістю в області нігтьового валика. Як правило, за відсутності прогресування вираженість симптомів поступово знижується, через 5-10 днів настає одужання.
2. Піококова або гнійна пароніхія – форма захворювання, обумовлена ​​інфікуванням тканин гнійною мікрофлорою, найчастіше – стафілококами та стрептококами. Зустрічається досить часто. Симптомами цього стану є різкий набряк та болі (нерідко – пульсуючого характеру). Після 2-3 днів почервоніння починає формуватися абсцес нігтьового валика, через скупчення гною валик набуває жовтуватого відтінку. Надалі гнійник мимоволі проривається або розкривається хірургом, прояви піококової пароніхії слабшають і поступово зникають. За відсутності лікування можливе поширення гнійного запалення на інші тканини пальця та кисті. У поодиноких випадках спостерігається метастатичний перенесення збудника з розвитком абсцесів у внутрішніх органах.
3. Кандидамікотична пароніхія (хвороба кондитерів) – різновид цієї патології, обумовлена ​​інфікуванням тканин грибками роду кандида. Практично завжди розвивається за наявності сукупності факторів, що схиляють: частого контакту з збудником, механічного подразнення нігтьових фаланг, зниженого рівня імунітету. Характеризується помірним запаленням, іноді спостерігається незначне нагноєння. Перебіг захворювання тривалий. Типовим проявом кандидамікотичної пароніхії є зникнення епоніхії – тонкого шару шкіри над нігтьовим валиком. Згодом грибок може вражати і власне ніготь, це проявляється потовщенням, розшаруванням, зміною кольору та форми нігтьової пластинки.
4. Виразкова пароніхія – особливістю цього захворювання є розвиток виразок на нігтьовому валику. Як етіологічний фактор можуть виступати як патогенні бактерії, так і різні хімічні впливи (контакт з їдкими сполуками, компонентами побутової хімії). Виразки досить болючі і часто стають вхідними воротами для вторинної інфекції, що призводить до розвитку гнійної пароніхії.
5. Рогова пароніхія – рідкісний тип захворювання, що характеризується розвитком гіперкератозу папульозних елементів на поверхні нігтьового валика. Найчастіше свідчить про сифілітичне ураження тканин.
6. Пароніхія при екземі чи псоріазі виникає досить рідко, має свої характерні особливості. При розвитку екземи нігтьовий валик помірно запалений, на поверхні можуть з’являтися везикулярні елементи, після їх руйнування утворюються скоринки, спостерігається лущення шкіри. Пароніхія, обумовлена ​​псоріазом, охоплює всю нігтьову фалангу пальця, що супроводжується лущенням. Нігтьовий валик запалений, з-під його поверхні іноді виділяється серозна чи серозно-гнійна рідина.

Визначити наявність запалення нігтьового валика легко при огляді пальців хворого. Практично завжди виявляються набряк та почервоніння, при пальпації виявляється болючість. Піококова форма захворювання характеризується різко набряклим валиком, який може набувати жовтого відтінку через скупчення гною. Точніше встановити форму пароніхії допомагають додаткові методи діагностики. Для постановки діагнозу проводять збір анамнезу, призначають мікробіологічні дослідження, у деяких випадках використовують загальний дерматологічний огляд (для виявлення екземи чи псоріазу) та серологічні аналізи (для визначення сифілісу).

При розпитуванні та з’ясуванні анамнезу хворого на пароніхію можна виявити професійні форми цього захворювання – патологія часто вражає пекарів, працівників пралень та працівників хімічних підприємств. Виявлення в анамнезі пацієнта супутніх патологій (екземи, псоріазу, сифілісу) вказує на їхню роль у розвитку пароніхії, особливо при характерній клінічній картині відповідного захворювання. За наявності гнійних чи серозних виділень проводять мікробіологічне дослідження (мікроскопію, посів на селективні живильні середовища) для більш точної ідентифікації збудника.

Лікування пароніхії багато в чому визначається причинами, що спровокували це захворювання. При патології, обумовленої інфікуванням нігтьового валика, застосовують місцеві антисептичні засоби та іхтіолову мазь. При гнійному характері запалення та розвитку абсцесу здійснюють хірургічне розтин та дренування, призначають антибіотикотерапію. При ознаках кандидамікотичної пароніхії використовують місцеві форми протигрибкових препаратів (наприклад, клотримазол). Якщо запалення нігтьового валика викликане впливом якоїсь хімічної сполуки, хворому рекомендують обмежити контакт з агресивною речовиною або носити захисні рукавички. При пароніхії внаслідок екземи, псоріазу чи сифілісу крім загальної терапії основного захворювання застосовують кортикостероїдні мазі та ультрафіолетове опромінення уражених ділянок.

У переважній більшості випадків прогноз пароніхії сприятливий – при правильно проведених терапевтичних заходах захворювання повністю виліковується і не загрожує життю та здоров’ю хворого. При хронічних формах, обумовлених професійними чинниками чи іншими патологіями, можливі естетичні проблеми через зміну форми і структури чи навіть втрати нігтів. Для профілактики цього стану необхідно дотримуватись правил особистої гігієни, використовувати антисептики при травмах шкіри пальців, застосовувати рукавички та інші засоби захисту під час роботи з агресивними сполуками.