Патологічна стирання зубів

Патологічна стирання зубів – швидко прогресуючий спад емалі та дентину зі зменшенням висоти коронки окремих або всіх зубів. Патологічна стирання зубів супроводжується зміною анатомічної форми зубних коронок, підвищеною чутливістю зубів, порушенням оклюзії, дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба. Патологічна стирання зубів та її тяжкість визначаються у процесі стоматологічного огляду, вивчення діагностичних моделей щелеп, електроодонтодіагностики, прицільної рентгенографії та ортопантомографії, електроміографії. Для лікування патологічної стирання зубів можуть бути використані каппи, пломби, вкладки, коронки, вініри.

Патологічна стирання зубів – інтенсивне зменшення твердих тканин зубів, що перевищує фізіологічне стирання емалі та дентину і призводить до морфологічних, естетичних та функціональних порушень. У стоматології патологічна стирання зубів діагностується у 12% населення, з яких понад 60% становлять чоловіки. У віці 25-30 років патологічна стирання зубів зустрічається рідко (у 4% випадків); Найвищий пік захворюваності посідає вік 40-45 років (35%). Найчастіше патологічної стирання зазнають жувальні горби премолярів і молярів, а також ріжучі краї фронтальних зубів.

Поступове стирання зубних тканин відбувається протягом усього життя і є фізіологічним процесом, який має компенсований, повільно поточний характер. В результаті закономірного природного стирання до 40 років зубна коронка стає приблизно на чверть коротшою за свою початкову висоту. При патологічній стираності швидкість і вираженість втрат твердих тканин зуба значно перевищує фізіологічну норму, що супроводжується вираженими змінами в пародонті, дисфункцією СНЩС та жувальних м’язів.

Патологічна стирання зубів має поліетиологічний характер і може викликатись наступними групами причин: морфологічною неповноцінністю та функціональною недостатністю твердих тканин зубів; функціональним навантаженням зубів; шкідливим впливом на жорсткі тканини зубів.

Морфофункціональні дефекти твердих тканин зубів можуть бути вродженими та набутими. Перші нерідко зустрічаються при різноманітній спадковій патології: синдромі Стентона-Капдепона, мармурової хвороби, недосконалому остеогенезі та ін. До них входять пангіпопітуітаризм, гіпопаратиреоз, рахіт, коліт, аліментарна недостатність, профузні проноси та ін.

Нераціональне функціональне навантаження на зуби, як фактор патологічної стирання зубів, може виникати у зв’язку з частковою адентією, неправильним прикусом, помилками протезування дефектів зубних рядів, парафункціями жувальних м’язів (бруксіоманією та бруксизмом), шкідливими оральними звичками та ін.

Несприятливі впливу на тверді тканини зубів (флюороз, лужні, кислотні, променеві некрози) можуть бути пов’язані з професійними шкідливими речовинами, прийомом деяких лікарських препаратів (наприклад, соляної кислоти), променевою терапією області голови та шиї. Причиною патологічної стирання зубів може бути застосування незнімних протезів з металокераміки та порцеляни з погано глазурованою поверхнею, використання для чищення зубів засобів з абразивними частинками, жорстких зубних щіток та ін.

Як зазначалося, фізіологічне стирання зубів відбувається поступово; в нормі природне зменшення зубних тканин коливається в межах 0,034-0,042 мм на рік. У перебігу фізіологічного стирання виділяють 3 етапи:

• І етап (до 25-30 років) – стираються зубці різців, згладжуються бугри премолярів та молярів
• II етап (45-50 років) – тверді тканини зуба стираються в межах емалі
• III етап (старше 50 років) – тверді тканини зуба стираються в межах емалево-дентинної межі та частково дентинного шару

Патологічна стирання зубів класифікується за протяжністю, площиною та глибиною, формою ураження.

Залежно від площини зменшення твердих тканин розрізняють горизонтальну, вертикальну і змішану форму патологічної стирання зубів; за поширеністю процесу – локалізовану (обмежену) та генералізовану.

По глибині ураження виділяють 3 ступеня патологічної стирання зубів:

• I ступінь – стирання в межах емалі ріжучих країв (у різців і іклів) або жувальних пагорбів (у премолярів і молярів)
• II ступінь – стирання до 1/3 висоти зубної коронки з оголенням дентинного шару
• III ступінь – стирання до 2/3 висоти зубної коронки
• IV ступінь – стирання твердих тканин більш ніж 2/3 зубної коронки.

Фізіологічної та патологічної стирання схильні як постійні, так і тимчасові зуби. Для характеристики стирання твердих тканин молочних зубів використовується така класифікація:

• I форма – стирання зубчиків різців, пагорбів ікол та молярів до 3-4 років
• II форма – повне стирання емалі з точковим розкриттям емалево-дентинної сполуки до 6 років
• III форма – стирання в межах дентину у дітей віком від 6 років до заміни тимчасових зубів на постійні
• IV форма – стирання дентинного шару з просвічуванням порожнини зуба
• V форма – стирання всієї зубної коронки

Перші три форми відносяться до фізіологічного стирання твердих тканин молочних зубів, дві останні – до підвищеної (патологічної) стирання тимчасових зубів.

Проявами патологічної стирання зубів служать морфологічні, естетичні та функціональні порушення. Втрата твердих тканин зуба в першу чергу призводить до зміни анатомічної форми зубної коронки та зовнішнього вигляду зубних рядів. Зменшення висоти зубної коронки залежить від ступеня патологічної стирання зубів; в особливо тяжких випадках зуби стираються до рівня шийки. Патологічний процес може захоплювати окремі одиниці, групи зубів або всі зуби, з одного або обох сторін, в області однієї або обох щелеп. Стерті поверхні зубів можуть бути гладкими, полірованими або мати комірчасту, фасеткову, візерунчасту, ступінчасту форму.

Естетична незадоволеність своєю зовнішністю може бути викликана тим, що при усмішці верхні зуби стають не видно, що створює ефект «беззубого рота». У зв’язку з цим пацієнти з патологічною стирання зубів намагаються посміхатися, не розмикаючи губ. Патологічна стирання зубів супроводжується явищами гіперестезії при термічних, хімічних, механічних впливах.

Гострі краї зубів часто викликають травми слизової оболонки щоки та губ. У міру прогресування стирання твердих тканин розвиваються порушення прикусу, відбувається зменшення висоти нижньої третини особи, опущення куточків рота, різке позначення носогубних та підборідних складок. При дисфункції СНЩС виникає симптомокомплекс, що характеризується болями в суглобі, м’язах обличчя, шийній та потиличній ділянці, голові; клацанням та хрускотом у суглобі; порушенням зору та слуху, ксеростомією, глосалгією та ін.

Правильній постановці діагнозу сприяє повне клініко-інструментальне обстеження: опитування, аналіз скарг, з’ясування етіології патологічної стирання зубів. При стоматологічному огляді звертають увагу на форму обличчя, характер оклюзії, стан твердих тканин зубів, протяжність та ступінь стирання емалі та дентину.

Для вивчення стану жувальних м’язів та скронево-нижньощелепного суглоба використовується електроміографія, рентгенографія та томографія СНЩС. Для правильного планування лікування патологічної стирання зубів, оцінки стану кореневих каналів, пульпової камери тощо проводиться електроодонтодіагностика, рентгенографія окремих зубів, ортопантомографія. На підставі вивчення діагностичних моделей щелеп проводиться уточнення виду, форми, ступеня патологічної стирання зубів, а також оклюзійних взаємин зубних рядів.

Лікування патологічної стирання зубів, залежно від вираженості процесу, проводиться стоматологами-терапевтами або ортопедами. Основні зусилля фахівців мають бути спрямовані на усунення етіологічних факторів патологічної стирання зубів, відновлення втрачених твердих тканин, нормалізацію оклюзійних взаємин.

З метою ліквідації причинних факторів патологічної стирання зубів проводиться корекція мінерального обміну, лікування ендокринної патології, боротьба зі шкідливими звичками, встановлення або заміна протезів. Для усунення гіперестезії зубів призначається комплексна ремінералізуюча терапія: прийом мінерально-вітамінних комплексів, електрофорез, аплікації препаратів, що містять фтор. Здійснюється пришліфування гострих країв зубів, здатних пошкодити навколишні м’які тканини; протезування кінцевих дефектів зубних рядів з використанням мостоподібних та часткових знімних протезів. При бруксизмі призначається носіння нічної захисної капи.

Відновлення анатомічної форми зубів (емалі, ріжучого краю, коронкової частини) може включати реставрацію зубів за допомогою пломбувальних матеріалів, культових вкладок та штучних коронок (цільнолитих, металокерамічних, керамічних та ін.), вінірів та люмінірів. У випадках патологічної стирання зубів протезування повинні передувати підготовчі заходи щодо підвищення прикусу за допомогою назубних і зубодесневых капп.

Прогноз та профілактика патологічної стирання зубів

Лікування фізіологічної стирання зубів не потрібно. У разі підвищеного зменшення твердих тканин зубів має бути складений індивідуальний план лікувально-профілактичних заходів з урахуванням причин, характеру та ступеня патології. Стираються зуби більшою мірою схильні до сколів емалі і стінки зуба, розвитку пульпіту і періодонтиту. За допомогою сучасних методів ортопедії та ортодонтії у всіх випадках вдається ліквідувати естетичні та функціональні порушення, викликані підвищеною стиранням зубів.

Профілактичні заходи повинні містити своєчасну корекцію неправильного прикусу, бруксизму, адентії; зміна умов праці, боротьбу із патологічними звичками; нормалізацію обмінних процесів у організмі.