Патомімія

Патомімія – це штучні пошкодження шкіри, волосся та нігтів, які завдають пацієнтові самому собі з метою зниження емоційної напруги, аггравації дерматологічних симптомів або внаслідок психічного розладу. Об’єктивними ознаками є опіки, виразково-некротичні ураження, які локалізовані на доступних хворому ділянках шкіри. Діагностика ґрунтується на клінічній бесіді, огляді шкірних покривів, гістологічному дослідженні. Лікування включає психотерапію, психофармакотерапію, застосування місцевих лікарських засобів.

Патомімія є психогенний дерматоз. Термін походить із давньогрецької мови, «патос» означає страждання, хвороба, а «мімос» – наслідування, зображення. Самоушкодження при патомімії наносяться хворими з наміром – щоб переконати оточуючих у наявності шкірного захворювання, або можуть формуватися на кшталт компульсивних некерованих дій, що знижують психічну напругу. За даними статистики, різні за вираженістю симптоми патомімії діагностуються у 5-30% людей. Пік захворюваності припадає на дитячий та підлітковий вік.

До самоушкоджуючої поведінки привертає ряд особистісних якостей: інфантильність, емоційність, чутливість. Патомімія частіше діагностується в осіб, які важко переносять життєві невдачі, мають високий рівень тривожності в поєднанні зі схильністю до агресії. Ризик захворювання зростає при алкоголізмі, наркоманії. До поширених причин патомімії відносять:

• Психогенні розлади. Патомімія можлива при посттравматичному стресовому розладі, депресії, неврозі нав’язливих станів. Пошкодження шкіри, нігтів та волосся дозволяє зняти напругу, переключити увагу з проблемної ситуації на відчуття в тілі.
• Розлади особистості. При психопатіях риси характеру загострюються, погано піддаються контролю. Самопошкодження часто завдають люди з вираженою тривожністю, імпульсивністю, інтрапунітивністю (схильністю звинувачувати себе у всіх невдачах).
• Істерія. При цьому розладі самоушкодження пов’язані з емоційної напруженістю, і навіть з підсвідомим бажанням привернути увагу оточуючих – отримати вторинну вигоду як турботи, лікування, створення особливих умов.
• Шизофренія. Хворі схильні до різних форм аутоагресивного поведінки, можуть завдавати собі самопошкодження, що потворюють. Штучні дерматози нерідко обумовлені вмістом марення та галюцинацій, наприклад, порізи та роздрапування є спробою вигнати з-під шкіри комах.
• Органічні захворювання центральної нервової системи. Патомімія розвивається як симптом нейроінфекції, пухлини мозку, наслідків черепно-мозкової травми чи інсульту. Аутоагресивна поведінка хворих найчастіше набуває грубих форм, піддається лише медикаментозній корекції.

Пошкоджуючі дії є результатом перенаправлення ворожості, яка спочатку сконцентрована на зовнішньому об’єкті (реальному або уявному). Пацієнти з патомімією використовують аутоагресію як засіб для уникнення або усунення емоційної напруженості та внутрішніх конфліктів. Нанесення собі пошкоджень замінює тривожність і страхи, служить способом подолання симптомів іншого захворювання.

Психоаналітики в патогенезі патомімії виділяють фрустрацію, психотравмуючу ситуацію, зворотний негативний зв’язок. Неможливість задовольнити актуальну потребу провокує внутрішній конфлікт, який стримує агресію. Психотравмуюча подія, стрес чи хвороба загострюють внутрішньоособистісну конфронтацію, агресія виражається самого себе. Іноді переживання болю необхідне компенсації емоційної інертності, привернення уваги.

Патомімія поєднує кілька варіантів розладів. Самоушкодження піддається як поверхню шкіри, а й нігті, волосся, області залозистих проток. За походженням, характером симптомів патоміміческій розлад поділяється на кілька видів, з яких найбільш поширені:

• Трихотілломанія. Виявляється самостійним видаленням волосся на голові, обличчі та інших частинах тіла. Пацієнти висмикують, викручують волосся.
• Вонихотілломанія. Цей термін означає самоушкодження нігтьових пластин у результаті компульсивних дій. Хворі використовують власні руки, щипці, манікюрні ножиці, пилки.
• Оніхофагія. При оніхофагії пацієнти обкушують нігті зубами. Розладу більш схильні діти дошкільного та молодшого шкільного віку.
• Хейлофагія. Виявляється нав’язливим облизуванням, прикушуванням червоної облямівки губ. Провокуючим фактором може бути атопічний хейліт.
• Екскорійовані акне. Це самоушкодження шкіри на тлі запальних захворювань волосяних фолікулів та проток сальних залоз. Хворі посилюють перебіг акне, фолікулітів, фолікулярного кератозу.
• Дерматотлазія. Основою є нав’язливий стан, що супроводжується бажанням провокувати подразнення шкіри. Пацієнти пощипують, розминають, розтирають здорові покриви шкіри, потенціюючи вогнищеві поразки.
• Дерматозойна маячня. Розлад характеризується наявністю маячної ідеї про шкірне захворювання. Хворі докладно розглядають свою шкіру, знищують «живність» та «мікробів» скобленням, частим миттям, обробкою кислотою.

Клінічна картина патології різноманітна, представлена ​​опіками, виразками, некротичними ураженнями. У пацієнтів виявляються багатопухирцеві висипання, підшкірні крововиливи та інші патологічні зміни шкіри, нігтьових пластин та волосся. Іноді симптоми імітують дерматози, але можна виділити характерні ознаки патомимии.

Поразки відрізняються однотипністю, мають різкі межі із незміненою здоровою шкірою навколо. Переважають вторинні елементи – ерозії, корости, виразки, пігментація. Ушкодження мають правильно лінійне розташування, локалізовані на тих ділянках тіла, які доступні пацієнту: на обличчі, шиї, голові, грудях, кінцівках. Спина, сідниці, задня поверхня стегон зазвичай залишаються недоторканими.

Дерматологічне лікування є низькоефективним, незважаючи на правильно підібрані лікарські засоби, тому що в основі регулярних повторних пошкоджень шкіри лежить емоційно-поведінковий розлад. Найчастіше пацієнти негативно реагують на припущення лікаря чи іншого медичного персоналу щодо психогенної природи симптомів. Самоушкодження наносяться на самоті, завжди одним звичним способом.

Без адекватного дерматологічного лікування патомімія ускладнюється вторинними шкірними інфекціями із формуванням гнійних вогнищ, утворенням рубців через повільну регенерацію дефектів. Регулярне обкушування нігтів призводить до порушення структури пластин, їх деформації – до мікроніхії, оніхошизису, трахіоніхії. Виривання волосся, видалення скоринок, що утворюються, стає причиною рубцевої алопеції – стійкого випадання волосся.

Відсутність психотерапевтичної допомоги та психофармакологічного лікування сприяє посиленню невротичних та психопатологічних симптомів. Аутоагресія посилюється, переходить за рамки шкірних пошкоджень: емоційна напруга зростає, пацієнти прагнуть завдати собі більш інтенсивного болю. Тяжкі варіанти аутоагресивних дій представлені суїцидальними спробами, членошкідництвом.

Обстеження пацієнтів із підозрою на патомімію проводиться лікарем-психіатром та дерматологом. Діагностика спрямована на підтвердження психопатологічної природи захворювання та з’ясування першопричини шкірних уражень. Основою розладу може бути усвідомлені самодеструкції у відповідь маячні установки, несвідомі чи усвідомлені ушкодження придушення емоційних проблем, прагнення привернути увагу.

Диференціальний діагноз здійснюють з дерматологічними захворюваннями непсихогенної природи: запальними патологіями сальних залоз та волосяних цибулин, неускладненим хейлітом, осередковою та травматичною алопецією та ін. Комплексне обстеження пацієнта включає наступні процедури:

• Клінічна розмова. Опитування, проведене психіатром, дозволяє визначити психогенну чи психопатологічну основу захворювання. Іноді пацієнти визнають, що завдають самоушкодження, в інших випадках заперечують це, оскільки не усвідомлюють чи приховують причини.
• Огляд. Дерматолог збирає анамнестичні дані, оцінює стан шкірного покриву, волосся, нігтьових пластин. Про патомімію свідчить характерна локалізація уражень (доступна рукам пацієнта), чіткі краї, правильне розташування вогнищ, низька ефективність місцевого лікування.
• Гістологічний аналіз Лабораторне дослідження зразка шкіри дозволяє визначити справжню причину ураження. За характером зміни клітин у різних шарах біоматеріалу встановлюється ймовірний діагноз. Додатково може бути призначений УЗД покривів шкіри.

Патомімія лікується комплексно, консервативними методами. Симптоматична допомога націлена на ліквідацію наявних ушкоджень та запобігання ускладненням, зокрема – вторинному інфікуванню ран. Патогенетична терапія потрібна для усунення психогенної основи захворювання, що дозволяє мінімізувати ризик рецидивів аутоагресії. Пацієнтам призначається:

1. Психотерапія. Психотерапевтична дія проводиться техніками когнітивно-біхевіорального та психоаналітичного напряму. Пацієнту пояснюють механізм самодеструктивних дій, обговорюють причини, можливі способи усунення. Психоаналіз орієнтований виявлення і опрацювання глибинного конфлікту, поведінкові методи – на заміщення небажаних дій безпечними, освоєння навичок самоконтролю та релаксації.
2. Психофармакотерапія. Необхідність призначення лікарських засобів визначається психіатром, залежить від типу психічного захворювання, симптомом якого виступає патомімія. При психогенних розладах застосовують анксиолітики, антидепресанти, седативні препарати. Якщо є марення, галюцинації, використовуються нейролептики.
3. Місцеве медикаментозне лікування. Проводиться місцева терапія уражених ділянок засобами зовнішнього застосування, що прискорюють процес регенерації тканин та запобігають розвитку інфекційного процесу. Ефективні розчини анілінових барвників, мазі та гелі з ранозагоювальною, антисептичною дією.
4. Фізіотерапія. Лікування дерматитів психогенного походження доповнюється парафінотерапією, електрофорезом, лазерною терапією, ультразвуковим, ультрафіолетовим лікуванням. Процедури стимулюють процес загоєння, усувають та попереджають наслідки у вигляді рубців, гіперпігментації.

При комплексному підході до лікування результат патомімії сприятливий. Рецидиви самодеструкції найімовірніші в людей із довгостроковими невротичними розладами. Профілактика полягає у правильному своєчасному лікуванні психічних захворювань, зверненні за психотерапевтичною допомогою при наростанні емоційного дискомфорту та переживанні психотравмуючої ситуації. Пацієнтам із тяжкими розладами рекомендується спостереження у психіатра.