Педофілія

Педофілія – Форма сексуальної девіації, що характеризується статевим потягом до дітей. Виявляється фантазіями та діями сексуального характеру щодо хлопчиків або дівчаток допубертатного та раннього пубертатного віку. Педофіли реалізують свої бажання через мастурбацію, звичайне спілкування з дітьми, листування в Інтернеті, перегляд порнографічних фільмів та фотографій. Прямі сексуальні події менш поширені. Діагностика проводиться лікарем-психіатром, основний метод дослідження – розмова. Додатково застосовуються психодіагностичні методики. Лікування ґрунтується на когнітивно-поведінковій психотерапії, застосуванні медикаментів.

Термін «педофілія» походить з грецької мови, у перекладі означає «потяг до дитини». Синонімічні, але найпоширеніші назви – інфантосексуалізм, падерозія, педосексуальність. Стигматизованість даного розладу породжує помилкове трактування поняття «педофілія». Більшість педофілів, маючи потяг до дівчаток і хлопчиків, не вступають з ними у статеві стосунки. У цьому в повному обсязі особи, які здійснюють зґвалтування дітей, є педофілами. Друга помилка – зарахування до педофілії сексуального потягу всім неповнолітнім особам. Згідно МКХ-10, верхня межа віку дітей, які викликають сексуальний потяг у педофілів, становить 12-14 років. За результатами анонімних опитувань, епідеміологія педофілії – 5,5%, їх 94% становлять чоловіки.

Етіологія педофілії викликає великий інтерес дослідників та продовжує вивчатися. Передбачається певний вплив травматичних факторів, порушень пренатального розвитку центральної нервової системи, негативний психосексуальний досвід. Всі причини, що пояснюються різними теоріями, можуть бути згруповані таким чином:

• Соціокультурні впливи. Американські психоаналітики висунули припущення про розщеплення платоніко-романтичного та сексуального компонента лібідо. Різні релігійні і філософські течії протиставляють їх одне одному, внаслідок чого романтичні почуття в деяких людей виникають до соціально схвалюваного об’єкта (представника протилежної статі близького віку), а сексуальний потяг – до забороненої (дитині, старої людини, представника такої самої статі).
• Навчання. Провокуючим фактором педофілії може стати досвід, отриманий у дитинстві в іграх, коли формується рефлекторний зв’язок між статевим задоволенням та фізичною незрілістю партнерів. Іншою причиною є фіксація травмуючого сексуального досвіду – діти, які пережили зґвалтування, дорослішаючи, імітують поведінку ґвалтівників.
• Ураження мозку. Пренатальні порушення та черепно-мозкові травми здатні спровокувати відхилення сексуального розвитку. За даними досліджень, багато педофілів перенесли ЧМТ віком до 13 років, мають низьке зростання та знижений показник інтелекту, що може свідчити про порушений внутрішньоутробний розвиток.

Патогенетичні механізми педофілії досліджуються фахівцями у сфері неврології, психіатрії та психології. У корі мозку існує єдина нейронна мережу, відповідальна за розпізнавання сексуально релевантних стимулів. Вона з’єднує фронтальну кору, острівцеву частку, верхню та нижню тім’яні часточки, потиличну частку, нижню скроневу борозну та латеральну потилично-скроневу звивину. При педофілії передача імпульсів у цій мережі порушується (переривається), стимули статевого порушення спотворюються.

За даними МРТ-досліджень, при сексуальному збудженні у педофілів і здорових чоловіків відбувається активація тих самих структур, але стимули різні. При педофільному розладі реєструється аномальна активність у префронтальних відділах кори, які відповідають за когнітивну стадію сексуального збудження (порушено розпізнавання потенційного статевого партнера). Патопсихологічні та нейропсихологічні дослідження виявляють у пацієнтів особливості, характерні для девіацій: знижений рівень інтелекту, психосексуальний інфантилізм, фобії, фрустрації, тенденції до формування залежностей та нав’язливостей.

У DSM-5 педофілія підрозділяється залежно від статі об’єкта потягу на гетеросексуальну, гомосексуальну та бісексуальну. Інший варіант класифікує розлад на ексклюзивний, коли потяг спрямований виключно на дітей, і не ексклюзивний, при якому об’єктами бажання стають діти та дорослі. За ступенем статевого дозрівання дитини виділяють три типи педофілії:

• Педофільний. Цей тип розладу також називається класичним. Сексуальні бажання спрямовані на осіб віком до 11 років.
• Гебефільний. Потяг виникає до підлітків.
• Педогебефільний. Об’єктами педофілії стають підлітки та діти (обидві вікові групи).

Основна ознака педофілії – статевий потяг щодо осіб молодше 14 років. Воно проявляється у фантазуванні, мастурбації, перегляді дитячих порнографічних зображень, у ході прийнятної взаємодії з хлопчиками та дівчатками (спілкування, малювання, ігри), а також через зґвалтування. Поведінка педофілів нерідко характеризується інфантильністю – емоційністю, безтурботністю, безпосередністю. Деяка «дитячість» спостерігається у манері спілкування, у стилі одягу. На рівні соціальної взаємодії відзначається надтурбота про дитину, прагнення до фізичного контакту через допустимі в суспільстві обійми, погладжування, тримання за руку.

Педофіли не цікавляться спілкуванням та співпрацею з дорослими. Дітей надмірно балують, хвалять, захоплюються, домагаючись прихильності. Епізоди зґвалтувань із заподіянням фізичної шкоди рідкісні. Найчастіше бажання виявляються через ігри сексуального змісту, які спричиняють психологічні травми, порушення психосексуального розвитку дитини. Педофільні чоловіки не виявляють сексуального інтересу до жінок, часто не мають навичок статеворольової поведінки – не фліртують, не демонструють романтичних почуттів. У спілкуванні з однолітками пасивні, насилу і небажанням підтримують розмову. Найбільш поширеними особистісними особливостями є психостенічна та істероїдна акцентуації, характерні залежності (алкогольна, ігрова), обсесивні дії.

Педофілія заклеймену, що засуджується суспільством, тому без психотерапевтичної допомоги швидко призводить до розвитку емоційних та поведінкових розладів. Найчастіші ускладнення – депресія, алкоголізм, наркоманія, тривожний розлад. Афективна напруга, накопичуючись, стимулює акти сексуального насильства над дітьми. Самозвинувачення, ненависть себе породжують суїцидальні думки. Тяжкі форми закінчуються успішними та неуспішними спробами самогубства, скоєнням злочину та винесенням судового вироку про ув’язнення.

Пацієнти звертаються до фахівця при виражених симптомах – компульсивних діях, що не піддаються контролю, депресії, думках про самогубство. Іноді необхідність лікарського втручання усвідомлюється батьками хворого, наприклад, якщо 16-17-річний підліток виявляє підвищений інтерес до хлопчиків, дівчаток молодше 10-12 років. Психіатр проводить клініко-анамнестичне обстеження. З метою диференціації педофілії коїться з іншими психічними розладами, специфічними органічними ураженнями мозку призначається психологічне тестування, інструментальні процедури (МРТ, КТ). Діагноз педофілія виставляється за наступними критеріями:

• Тривалість симптомів. Сексуальні переживання, що відхиляються від норми, виникають протягом 6 місяців і більше. Прояви неодноразові.
• Негативний вплив. Девіантні дії та фантазії є джерелом страждань, що загрожують соціальному благополуччю. Пацієнти скаржаться на депресію, тривожність, аутоагресію, ризикують бути соціально засудженими, понести кримінальну відповідальність.
• Відсутність інших причин. У хворого немає інших психічних розладів, грубих порушень інтелекту, органічних уражень лобових часток мозку. Патологічне потяг розвивається не під впливом алкоголю чи наркотичних речовин.
• Втрата контролю. Пацієнт не в змозі протистояти девіантним думкам та вчинкам. Несприятливі наслідки усвідомлюються.
• Вікові критерії. Є сексуальна перевага допубертатних або ранньопубертатних дітей (підлітки 15-18 років виключені). Вік пацієнта не молодший 16 років, різниця з об’єктом статевого потягу – не менше 5 років.

Терапія педофільного розладу націлена на збільшення здібностей до самоконтролю, мінімізацію ризику скоєння сексуальних правопорушень, зменшення дистресу, який зазнають хворих, зміна статевих переваг. Лікування проводиться психологом, психіатром. Широко потрібна психотерапія, додатково призначаються лікарські препарати. Лікувальна програма складається з наступних заходів:

• Поведінкова терапія. Заснована на теорії про умовно-рефлекторну природу педофілії та оперантне навчання в процесі досвіду. Використовуються техніка оргазмічної переорієнтації – цілеспрямована зміна об’єкта фантазій перед оргазмом; техніка перенасичення оргазмом – мастурбація на гетеросексуальні нормальні стимули змінюється мастурбацією на педофільні образи у рефракторному хворобливому періоді; аверсивна терапія – при статевому збудженні на дитину застосовуються удари струмом, провокується блювання.
• Когнітивно-біхевіоральна терапія. Включає в себе методи, описані вище, у поєднанні з осмисленою переробкою переконань, антисоціальних установок. Збільшується усвідомлення відповідальності, розвивається емпатія (розуміння почуттів жертви), усуваються когнітивні спотворення (наприклад, ідеї бажання дітей брати участь у сексуальних іграх).
• Медикаментозна терапія. Застосування лікарських засобів необхідне зменшення сексуального бажання загалом. Використовуються засоби, що знижують рівень чоловічих статевих гормонів (антиандрогени) та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.
• Групові зустрічі. Пацієнти діляться почуттями, переживаннями, успіхами психотерапії. Участь у групах дозволяє зменшити депресію, дистрес, вселити надію на благополучний результат лікування. Зустрічі проводяться на базі клінічних центрів та в онлайн режимі через Інтернет.

Ефективність лікування та прогноз визначаються наявністю довільної, обдуманої згоди пацієнта та його встановлення на одужання. Повне усунення сексуального відхилення малоймовірне, але зусилля лікарів, психотерапевтів та хворих дозволяють підвищити якість життя, зберігати соціально прийнятну поведінку, не відчуваючи дистресу. Основним профілактичним заходом є здорове сексуальне виховання дітей. Важлива любов і прийняття в сім’ї, довіра, повага, підтримка у важких ситуаціях, формування здорового інтересу та стосунків із протилежною статтю відповідного віку.