Передчасне вилив навколоплідних вод

Що ж до тактики при передчасному излитии навколоплідних вод у разі недоношеної вагітності, вона повинна полягати у наступному. При терміні вагітності від 28 до 36 тижнів і передчасному злитті навколоплідних вод слід дотримуватися очікуваної позиції. Спостереження показали, що відходження вод у зазначені терміни вагітності не супроводжується розвитком висхідної інфекції. Ми маємо дані, коли вдавалося продовжити вагітність після відходження вод на 3-4 тижні. Ці стани не супроводжувалися ні ендометритом, ні гіпоксією плода. Тому девізом у подібних ситуаціях має бути боротьба за кожен тиждень, щодня внутрішньоутробного життя недоношеного плоду, для чого потрібно блокувати родову діяльність, створити суворий фізичний та психологічний спокій, проводити профілактику внутрішньоутробної гіпоксії плода та обов’язково контролювати за допомогою клініко-лабораторних досліджень можливість розвитку інфекції. проведення профілактичної санації піхви.
При терміні вагітності 36 тижнів і більше і передчасному вилиття навколоплідних вод показано медикаментозне викликання родової діяльності. Якщо навколоплідні води відходять без пологової діяльності у термін вагітності більше 38 тижнів, також потрібне невідкладне викликання пологової діяльності. Якщо протягом 6-8 год з моменту виливання навколоплідних вод регулярні сутички не розвинуться і немає тенденції до розкриття шийки матки, то в інтересах плода можна ставити питання про оперативне розродження шляхом кесаревого розтину, особливо при поєднанні даного стану та іншої акушерської патології.
У таких випадках, щоб уникнути післяопераційних септичних ускладнень, показано кесарів розтин із захисним варіантом, для чого необхідно популяризувати цю операцію та вдосконалювати її техніку.
Якщо ж води відійшли передчасно при доношеній вагітності та сутичці не наступають протягом 8-10 год, незважаючи на їх збудження, то розродити таку жінку на користь плоду можна тільки шляхом кесаревого розтину.
Зрозуміло, перелічені вище акушерські ситуації треба оцінювати спільно, скликаючи консиліум лікарів, вирішувати питання про найбільш раціональний спосіб розродження в кожному окремому випадку.