ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНА ПІДГОТОВКА

Передопераційна підготовка необхідна для зменшення ризику майбутньої операції та більш сприятливого
перебігу післяопераційного періоду. Вона спрямована на покращення або нормалізацію функцій
серцево-судинної та дихальної систем, корекцію анемії, гіпопротеїнемії, водноелектролітного обміну,
інших функціональних та метаболічних порушень (гемостазу, КОС, функцій печінки, нирок, ендокринної та
нервової системи). Обсяг передопераційної підготовки багато в чому залежить від ступеня терміновості майбутньої
операції.
Заключний етап передопераційної підготовки – премедикація. При планових операціях вона найчастіше
складається з двох етапів: вечірнього (напередодні операції) та ранкового (у день операції). Вибір медикаментозних
препаратів для премедикації, їх доза та спосіб введення залежать від вихідного психосоматичного статусу
вагітної, обраного методу анестезії, впливу використовуваних фармакологічних засобів на стан плода та
новонародженого. У той же час включення цих коштів до схеми премедикації не є обов’язковим і має
співвідноситися із станом пацієнтки. Антихолінергічні засоби (атропін 10 мкг/кг) застосовують з метою
досягнення ваголітичного та протиблювотного ефектів, зменшення слиновиділення, зниження реактивності
дихальних шляхів при інтубації. Для зняття психічної напруги, забезпечення нормального сну перед
операцією, запобігання небажаним нейровегетативним реакціям призначають бензодіазепіни — феназепам ©
(5 мг), діазепам 10 мг, мідазолам (2,5-5 мг). Однак протягом I триместру вагітності від їх використання
слід відмовитися через можливу тератогенну дію. Наркотичні аналгетики у складі премедикації не
застосовують, так як вони мають пригнічуючу дію на дихальний центр. Під час або після ларингоскопії та
інтубації у вагітних із гестозом, супутньою кардіальною патологією можливе значне підвищення артеріального тиску.
Для придушення реактивності симпатичної нервової системи до схеми премедикації додають клонідин,
bадреноблокатори.
При вагітності уповільнена евакуація шлункового вмісту до кишечника. Це відбувається, по-перше,
внаслідок збільшення в крові концентрації прогестерону, що гальмує перистальтику шлунка, а по-друге,
результаті механічного здавлення шлунка збільшується в розмірах маткою, що сприяє зміні
кута гастроінтестинальної сполуки. Збільшена продукція гастрину призводить до підвищення кислотності
шлункового вмісту. Дані функціональні зміни сприяють зростанню небезпеки рефлюксу
шлункового вмісту, його аспірації або регургітації в трахеобронхіальне дерево з подальшим розвитком
аспіраційного пневмоніту. Тому вже починаючи з ІІ триместру слід вжити особливих заходів, спрямованих
зниження ризику аспірації. З цією метою напередодні оперативного втручання пацієнткам обов’язково
призначаються блокатори H 2 рецепторів гістаміну (100-150 мг ранітидину), препарати, що покращують моторику.
шлунка (метоклопрамід 0,5% – 2 мл). Безпосередньо перед анестезією призначають антациди (30 мл
0,3М розчину цитрату натрію). Ризик аспірації та регургітації знижується при попередньому випорожненні
шлунка за допомогою зонда, створення піднесеного положення тулуба і голови, проведення преоксигенації,
швидку індукцію анестезії з обов’язковим використанням прийому Селіка.