Переїдання у дітей

Переїдання у дітей – це регулярне або періодичне споживання їжі в обсягах та калорійності, яка перевищує вікову норму. Стан зустрічається у різному віці, починаючи з дитинства, але найчастіше на нього страждають діти старше 10-12 років. Переїдання виступає наслідком неправильних харчових звичок, запозичених від батьків, нервової булімії, неврологічних захворювань та конституційних факторів. Для діагностики першопричини проблеми необхідна консультація психолога, клінічні та біохімічні аналізи крові, інструментальна візуалізація ШКТ. Основу лікування становить психотерапія та корекція харчової поведінки у сім’ї.

Розлад харчової поведінки (РПП) – одна з найпоширеніших і значущих проблем у сучасній педіатрії, яка різною мірою інтенсивності спостерігається у 10-25% дітей. Виразність симптомів РПП досягає максимуму у підлітковому віці. Умовно порушення харчування поділяють на недоїдання та переїдання, однак у харчовій поведінці дитини найчастіше спостерігається чергування цих станів. Переїдання надає навантаження на обмін речовин і пов’язане з сильними психоемоційними порушеннями, тому воно потребує ретельної діагностики та корекції.

Необхідно розмежувати фізіологічне та патологічне переїдання. У дитячому віці відбувається активне зростання організму, збільшення обсягу м’язової та кісткової маси, для якого потрібна велика кількість поживних речовин. Стабільно добрий апетит без різких змін кількості з’їденої їжі – це варіант норми. Патологічні форми переїдання пов’язані з такими причинами:

• Тиск із боку родичів. Ситуація, коли батьки, бабусі та дідусі змушують з’їсти все, що знаходиться на тарілці, — один із пускових факторів розладів харчування у дитячому віці. Психологічний тиск викликає у дитини протест через що вона починає їсти таємно, краде їжу з холодильника, відмовляється від спільних прийомів їжі.
• Неправильне харчування сім’ї. З раннього віку дитина починає копіювати харчові звички своїх батьків. Якщо в сім’ї немає чіткого режиму харчування, прийнято їсти всухом’ятку і похапцем, вживати їжу за комп’ютером або за телевізором, ймовірність розладів харчування дуже висока.
• Невдоволення фігурою. Проблема турбує практично всіх підлітків, причому її тригером може стати незначна ситуація: випадково почуте зауваження, невдалий жарт. Для контролю ваги дитина починає обмежувати себе у харчуванні, що в результаті призводить до нервової булімії.
• Психоемоційні проблеми. Діти, які стикаються з проблемою емоційного голоду, за допомогою їжі намагаються замінити нестачу кохання з боку батьків, відсутність друзів. Ризик переїдання на фоні стресу різко зростає, якщо в сім’ї прийнято використовувати смачну їжу як заохочення за послух та хороше навчання.
• Соматичні захворювання. Патологічне почуття голоду спостерігається при черепно-мозкових травмах, пухлинах, нейроінфекціях та інших захворюваннях головного мозку, які торкаються харчових центрів. Раптове посилення апетиту характерне для гіпертиреозу, цукрового діабету.
• Генетична схильність. Існує 3 гени (GAD2, Taq1A1, FTO), які підвищують апетит, уповільнюють появу почуття насичення та сприяють неконтрольованим переїданням у дітей. Реалізація спадкової схильності відбувається на тлі психоемоційних тригерів та порушення харчової поведінки у сім’ї.

Фізіологічна основа появи голоду – робота харчового центру, що включає сукупність нейронів у різних зонах головного мозку: гіпоталамусі, ретикулярній формації, лімбічній системі та корі великих півкуль. Участь вищих центрів нервової системи у регуляції процесу насичення пояснює тісний зв’язок між переїданням та депресією, тривожним розладом, іншими психоемоційними проблемами.

Поява почуття голоду має кілька теорій: глюкостатична, аміностатична, ліпостатичну. Зниження рівня поживних речовин у крові та імпульсація від механорецепторів ШКТ викликають збудження центру міста та підвищують апетит. Після прийому їжі відбувається двоетапне відчуття насичення: спочатку вгамовується первинний (сенсорний) голод, після надходження амінокислот, глюкози та ліпідів у кров – вторинний (обмінний).

При переїданні в дітей віком виникають порушення балансу у роботі харчового центру, унаслідок чого з’являється неадекватне почуття голоду. Важливу роль посиленні апетиту відіграють гормони шлунково-кишкового тракту: пентагастрин і окситоцин. При нервовій булімії неконтрольовані епізоди переїдання за механізмом розвитку ідентичні до інших типів адиктивної поведінки. Вони супроводжуються участю лімбічної системи та афективним дискомфортом.

Надмірне споживання їжі відбувається як на увазі у батьків, так і потай. Діти накладають великі порції, часто просять добавки, якщо бачать на столі улюблену страву. Вони віддають перевагу солодощам та фастфуду, які поїдають у величезних кількостях, після чого відчувають насичення та відмовляються від здорової їжі. Оскільки батьки забороняють зловживати цукерками та чіпсами, діти ховають шкідливу їжу у своїй кімнаті та насолоджуються нею наодинці.

Переїдання супроводжується диспепсичними симптомами. Вживання великого обсягу їжі за короткий проміжок часу викликає перерозтягнення шлунка, провокує нудоту, біль та розпирання в животі. Неправильне харчування супроводжується діареєю, запором чи чергуванням цих станів. Багато дітей з переїданням з часом вчаться викликати блювоту і роблять це або для полегшення самопочуття, або зі страху набрати вагу.

Особливу увагу звертають зміну психоемоційного стану під час переїдання в дітей віком. Багато хто з них замикається в собі, довгий годинник проводить у кімнаті, не бажаючи грати і спілкуватися з членами сім’ї. Найчастіше батьки чують від дитини невдоволення фігурою та зовнішністю, бажання схуднути будь-якими способами, навіть якщо вага знаходиться в межах норми. Діти з епізодами ненажерливості нерідко страждають від дефіциту спілкування з однолітками, глузувань у школі.

Батькам потрібно знати, що переїдання в дітей віком далеко не завжди супроводжується підвищенням маси тіла. При нервовій булімії та компульсивному обжерливості більшість пацієнтів мають нормальну або навіть знижену вагу, оскільки вони практикують відмову від їжі як покарання за з’їдене раніше. Насторожуючим ознакою буде будь-яка зміна маси тіла, якщо воно супроводжується дивностями в харчовій поведінці та різкими коливаннями настрою.

На особливу увагу заслуговує перегодовування немовлят. Ситуація частіше виникає при використанні штучних сумішей, які мають високу поживну цінність і повільно засвоюються у шлунково-кишковому тракті. Основна ознака перегодовування у немовляти – епізоди рясного зригування та блювання після кожного годування. Оскільки незрілі ферментні системи шлунка та кишечника не встигають переварити великий обсяг харчування, немовлята страждають від розладів випорожнень.

Часте вживання шкідливої ​​високовуглеводної їжі зупиниться причиною карієсу молочних та постійних зубів. Звичка викликати блювання призводить до пошкоджень емалі зубів соляною кислотою, розвитку хронічного гінгівіту, стоматиту та езофагіту. Сильні та багаторазові блювотні позиви можуть спричинити пошкодження слизової оболонки ШКТ, кровотечі зі стравоходу або шлунка.

Переїдання у дітей є серйозною загрозою для обміну речовин і роботи ендокринних органів. Порушення харчування загрожує розвитком метаболічного синдрому, ожиріння, раннім початком цукрового діабету 2 типу. Оскільки дитина в основному вживає шкідливу їжу та відмовляється від здорової, вона недоотримує вітаміни та мінерали. Авітамінози стають причиною затримки росту, повільної зміни зубів, ламкості волосся та нігтів.

Ознаки переїдання в дітей віком — привід звернутися до педіатра чи дитячого психолога. Вирішальну роль постановці діагнозу грає збір скарг і анамнезу захворювання внаслідок тривалої розмови з пацієнтом та її батьками. Лікарю необхідно з’ясувати особливості харчової поведінки, психоемоційний стан дитини: наявність тривожності, дисморфофобії та інших психологічних проблем. До програми розширеної діагностики входять такі методи:

• УЗД органів черевної порожнини. Оскільки переїдання супроводжується диспепсичними проявами, за допомогою ехосонографії оцінюють структурно-функціональні особливості ШКТ, виключають органічні причини симптомів, що виникли. За показаннями обстеження доповнюють рентгенографією ШКТ із контрастом.
• Загальні аналізи. Клінічне та біохімічне дослідження крові необхідно, щоб виключити соматичні захворювання, які могли спровокувати переїдання. Результати обстеження є не менш важливими для виявлення ускладнень: порушень ліпідного спектру крові, дисбалансу електролітів. Розлади випорожнення вимагають проведення копрограми та аналізу калу на яйця гельмінтів.
• Аналізи на гормони. Переїдання в дітей віком, що супроводжується зниженням ваги, дратівливістю і тремором, — привід визначення рівня гормонів щитовидної залози (Т3, Т4) і тиреотропного гормону гіпофіза (ТТГ). Підтвердити чи виключити проблеми з підшлунковою залозою вдається за результатами аналізів на інсулін та С-пептид.

Психотерапія

Оскільки більшість проблем у харчовій поведінці пов’язані з психоемоційними порушеннями, вирішальну роль грає допомогу грамотного дитячого психолога. Для виявлення першопричини переїдання та їх корекції використовуються методи когнітивно-поведінкової психотерапії. Велике значення має робота з батьками, щоб скоригувати їхню поведінку та звички, що стали причиною неправильних стосунків з їжею у дитини.

Психотерапевтична допомога доповнюється корекцією раціону та режиму харчування. Батькам пропонується скласти чітке меню, яке включатиме збалансовану за нутрієнтами, корисну та різноманітну їжу з урахуванням смакових уподобань дитини. Бажано дотримуватися суворого графіка прийомів їжі, прибрати з дому солодощі та снеки, щоб уникнути таємних перекусів протягом дня.

Медикаментозне лікування

У педіатрії наскільки можна уникають прийому психотропних препаратів і призначають їх лише за неможливості скоригувати проблему іншими способами. За показаннями застосовують антидепресанти, седативні ліки. Для корекції метаболічних наслідків неправильного харчування потрібен прийом вітамінів, препаратів кальцію та заліза. Якщо переїдання спричинене соматичними захворюваннями, проводиться їх лікування за стандартними протоколами.

Переїдання — складна проблема, корекція якої потребує терпіння, активної взаємодії батьків та лікарів. Прогноз визначається першопричиною порушень харчування та можливістю її повного усунення, особистісними особливостями пацієнта, наявністю соматичних ускладнень. Чим раніше батьки звертаються до лікаря, тим простіше скоригуватиме патологічну поведінку та уникнути серйозних наслідків для дитячої психіки.

За профілактику переїдання насамперед відповідальні дорослі члени сім’ї, яким потрібно сформувати здорові харчові звички та дотримуватися їх самостійно, ставши прикладом для дитини. Не можна використовувати смачну їжу як заохочення за хорошу поведінку, втіху при поганому настрої та примхах. Також необхідно стежити за емоційним станом дитини, приділяти достатньо уваги іграм та спілкуванню.