Перехресний прикус

Перехресний прикус – патологія змикання зубних рядів, обумовлена ​​невідповідністю їх розмірів та форми у поперечному напрямку. Перехресний прикус проявляється яскраво вираженою асиметрією обличчя, дефектами мови, прикушуванням слизової оболонки щік, порушенням функції жування, болями в ділянці СНЩС. Діагностиці перехресного прикусу сприяють клінічні дані, функціональні проби, виготовлення та вивчення діагностичних моделей щелеп, ТРГ із рентгеноцефалометричним аналізом, ортопантомографія, рентгенографія СНЩС. Лікування перехресного прикусу проводиться за допомогою різних, індивідуально підібраних знімних та незнімних ортодонтичних пристроїв.

Перехресний прикус – різновид неправильного прикусу, що характеризується перетином (перехрещуванням) зубних рядів при змиканні щелеп. Поширеність перехресного прикусу у стоматології коливається від 0,4-2% у дитячому та підлітковому віці до 3% серед дорослих. Перехресний прикус відноситься до трансверзальних аномалій оклюзії. Для характеристики перехресного прикусу також використовуються терміни «косий», «латеральний» прикус, латеродевіація, латерогенія, латерогнатія, латеропозиція та ін. числу найбільш тяжких порушень оклюзії, що вимагають тривалого активного ортодонтичного лікування та тривалого ретенційного періоду.

Передумови формування перехресного прикусу можуть мати вроджений і набутий характер. До факторів вродженого порядку відносяться спадкова обумовленість, неправильна закладка зубних зачатків, порушення розвитку щелеп та скронево-нижньощелепного суглоба, ущелини піднебіння, макроглоссія, родові травми та ін.

Найчастіше перехресний прикус розвивається під впливом чинників, які у постнатальном періоді. Це може бути пов’язане з порушенням прорізування зубів (ретенцією, зміною послідовності); бруксизм; порушенням жувальної функції при передчасній втраті зубів, множинному карієсі. Нерідко перехресний прикус є наслідком неправильних стереотипів поведінки: шкідливих звичок (підпирання щоки кулаком, смоктання пальців, закусування губи), порушення пози сну (сон одному боці з підкладеною під щоку рукою). Причинами перехресного прикусу можуть бути захворювання, пов’язані з порушенням мінерального обміну (рахіт), утрудненням носового дихання (риніт, аденоїди, гайморит), геміатрофія обличчя, поліомієліт, остеомієліт щелеп, анкілоз СНЩС, артрит СНЩС та ін.

Обґрунтовано думку, що неправильний прикус у дітей (в т. ч. перехресний прикус) може бути наслідком диспластичних змін опорно-рухового апарату (порушень постави, сколіозу). Формування перехресного прикусу можливе за недотримання реабілітаційних заходів після уранопластики, травм лицьового скелета.

В ортодонтії запропоновано різні варіанти класифікації перехресного прикусу. Так, згідно з однією з них автори виділяють зубоальвеолярний (з локалізацією змін у межах зубних дуг та альвеолярного відростка), гнатичний (з локалізацією змін у межах зубних дуг та щелеп) та суглобовий перехресний прикус (пов’язаний із зміною положення нижньої щелепи).

Найбільш поширеною в клінічній практиці є класифікація, що виділяє такі форми перехресного прикусу:

1. Букальний перехресний прикус може бути зі зміщенням або без усунення нижньої щелепи, одностороннім або двостороннім. В основі буккального прикусу лежить звуження верхнього зубного ряду та/або щелепи, розширення нижнього зубного ряду та/або щелепи з однієї або двох сторін. При змиканні зубних рядів характеризується перекриванням щічних горбів верхніх зубів щічними горбами нижніх.
2. Лінгвальний перехресний прикус (одно- та двосторонній) обумовлений розширенням верхнього зубного ряду та/або щелепи, звуженням нижнього зубного ряду та/або щелепи також з однієї або обох сторін. При змиканні зубних рядів характеризується перекриванням щічних горбів нижніх зубів піднебінними горбами верхніх зубів.
3. Буккально-лінгвальний перехресний прикус поєднує у собі ознаки перших двох.

Кожна форма перехресного прикусу має свої специфічні клінічні прояви та ознаки. Спільним для зазначеної аномалії прикусу є порушення симетричності і, отже, естетики особи. При цьому підборіддя пацієнта з перехресним прикусом зрушено убік, верхня губа на цій же стороні западає, протилежний бік нижньої частини обличчя сплощений.

Внутрішньоротові ознаки перехресного прикусу можуть включати розширення або звуження одного зубного ряду, зміщення нижньої щелепи, порушення контакту бічних зубів, перехрещення зубних рядів при змиканні щелеп, розбіжність розташування вуздечок нижньої та верхньої губи.

За різних форм перехресного прикусу внаслідок зменшення кількості оклюзійних контактів порушується функція жування; при цьому часто відзначається прикушування слизової оболонки щік. Неправильна мовна артикуляція (дислалія) стосується, головним чином, язичних фонем.

При перехресному прикусі часто з’являється хрускіт та болючість при відкриванні рота, блокування нижньої щелепи – розвивається дисфункція СНЩС; надалі великий ризик розвитку деформуючого артрозу СНЩС. Нерівномірний розподіл жувального тиску сприяє ураженню тканин пародонту – виникненню пародонтиту та пародонтозу.

Постановці ортодонтичного діагнозу передує повне клінічне, функціональне та інструментальне обстеження. При первинній консультації ортодонт здійснює огляд обличчя та порожнини рота, здійснює пальпацію та аускультацію СНЩС, виконує необхідні функціональні проби, зіставляє об’єктивні дані зі скаргами та анамнестичними відомостями.

Подальший алгоритм передбачає визначення конструктивного прикусу, виготовлення та аналіз діагностичних моделей щелеп, вивчення ортопантомограм та прямих телерентгенограм голови. Для виявлення усунення нижньої щелепи при перехресному прикусі потрібно виконання рентгенографії СНЩС.

У ході обстеження встановлюється різновид та форма перехресного прикусу, його етіологія, супутні порушення, що впливає на обсяг та послідовність реалізації лікувальних заходів.

У комплексній діагностиці порушень, пов’язаних з перехресним прикусом, можуть брати участь такі фахівці, як логопед, невролог, оториноларинголог, педіатр та ін.

Ортодонтичне лікування перехресного прикусу спрямоване на нормалізацію взаємин зубних рядів у трансверзальній площині.

У період тимчасового прикусу дитині рекомендується жування твердої їжі, виконання міогімнастики, пришліфування бугрів та ріжучих країв зубів, у разі ранньої втрати молочних молярів – знімне протезування.

У пізньому часовому та змішаному прикусі широко застосовується апаратурне лікування за допомогою апаратів функціональної дії (біонатора Янсона, регулятора функцій Френкеля, активатора Кламмта, активатора Андрезена-Гойпля та ін.), а також позаротових систем (головної шапочки з підборіддям пращею та гумовою тягою).

З формуванням постійного прикусу лікування здійснюється незнімними ортодонтичними апаратами механічної дії: апаратом Енгля, коронками Катца, брекет-системами з наступним носінням ретейнерів. За ортодонтичним показанням при перехресному прикусі додатково проводиться хірургічне лікування – видалення окремих зубів, компактостеотомія.

На початку лікування в період тимчасового прикусу нормалізації оклюзійних взаємин вдається досягти за допомогою консервативних заходів. Різко виражена асиметрія обличчя при пізньому початку лікування перехресного прикусу часом може бути усунена лише хірургічним шляхом.

Профілактика перехресного прикусу передбачає систематичне відвідування стоматолога, викорінення шкідливих звичок, контроль за правильністю постави і положенням дитини під час сну, нормалізацію носового дихання та ін. перехресного прикусу, асиметрії лицьового скелета, патології пародонту та скронево-нижньощелепного суглоба.