Перелом черепа

Перелом черепа – Це порушення цілісності кісток черепа. Найчастіше його причиною стає тяжка пряма травма. Патологія супроводжується локальним болем у місці ушкодження. Інші симптоми залежать від тяжкості травми, ураження мозкових структур та розвитку ускладнень. Діагностика базується на скаргах, даних анамнезу та об’єктивного огляду, результатах рентгенографії, КТ, МРТ та інших досліджень. Лікування визначається видом перелому та тяжкістю черепно-мозкової травми, може бути як консервативним, так і оперативним.

Перелом черепа – травматичне порушення цілісності черепа. Зазвичай супроводжується пошкодженням мозку та його оболонок, тому належить до групи станів, що становлять небезпеку для життя. Тактика лікування залежить від виду перелому черепа та особливостей ушкодження мозкових структур і може бути як консервативною, так і оперативною.

Переломи черепа становлять близько 10% від усіх переломів і близько 30% від загальної кількості тяжких черепно-мозкових травм і частіше спостерігаються або у активних людей молодого та середнього віку, або у соціально неблагополучних громадян (алкоголіків, наркоманів тощо). Висока частота подібних ушкоджень у першої групи пацієнтів пояснюється їхньою активністю (травми на виробництві, поїздки на автомобілях, заняття спортом, у тому числі екстремальним тощо). Травми представників другої групи частіше пов’язані з криміналом або з нещасними випадками у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.

Як правило, перелом черепа виникає внаслідок важких травм: падінь з великої висоти, автомобільних аварій, ударів по голові твердим масивним предметом та ін. Виділяють два механізми перелому черепа:

• Прямий. У цьому випадку кістка ламається безпосередньо в місці застосування сили,
• Непрямий. Дія удару передається на пошкоджену кістку з інших відділів черепа чи інших кісток скелета.

Переломи склепіння черепа зазвичай формуються внаслідок прямої травми. При цьому кістки черепа прогинаються всередину, а першою ушкоджується внутрішня пластинка черепної кістки. Однак, можливі і непрямі переломи склепіння черепа, при яких пошкоджена кістка випинається назовні.

Переломи основи черепа частіше розвиваються внаслідок непрямої травми, наприклад, внаслідок падіння з висоти на ноги та таз (у разі травматичне вплив передається через хребет) чи результаті падіння на голову (у своїй удар передається з кісток склепіння на кістки основи черепа).

Виділяють переломи мозкового та лицьового черепа. Вивчення та лікування переломів лицьового черепа є окремим розділом медицини, що знаходиться у віданні щелепно-лицьових хірургів. Лікуванням переломів мозкового черепа займаються лікарі-нейрохірурги, а в селах та невеликих містах, які не мають власних нейрохірургічних відділень – травматологи чи хірурги.

Всі переломи мозкового черепа поділяються на дві великі групи: переломи склепіння та основи. Переломи основи у травматології та ортопедії зустрічаються відносно рідко та становлять близько 4% від загальної кількості черепно-мозкових травм. За своїм характером переломи склепіння, своєю чергою, поділяються на:

• Лінійні переломи. Ушкодження кістки нагадує тонку лінію. Зміщення кісткових фрагментів відсутнє. Такі переломи самі по собі найменш небезпечні, проте вони можуть спричиняти пошкодження оболонкових артерій та утворення епідуральних гематом.
• Вдавлені переломи. Кістка вдавлюється в черепну коробку. Через це може пошкоджуватися тверда мозкова оболонка, судини та мозкова речовина, наслідком чого стають забиті місця та розмозження мозку, внутрішньомозкові та субдуральні гематоми.
• Оскольчасті переломи. При пошкодженні утворюється кілька уламків, які можуть пошкоджувати мозок і мозкові оболонки, викликаючи ті ж наслідки, що при втиснутих переломах.

Переломи основи черепа поділяються на переломи передньої, середньої та задньої черепної ямки. Можливе також поєднання переломів склепіння та основи черепа.

Перелом склепіння черепа

При ушкодженнях склепіння черепа виявляється рана чи гематома волосистої частини голови. В області перелому можуть бути видимі або виявляються при обмацуванні втиску. Слід враховувати, що з лінійних переломах такі вдавлення відсутні. Загальні симптоми залежать від тяжкості травми та ступеня ушкодження мозкових структур. Можливі будь-які порушення свідомості від його короткочасної втрати в момент травми до коми. При ураженні мозку та черепних нервів виникають порушення чутливості, парези та паралічі. Може розвиватися набряк мозку, що супроводжується нудотою, блюванням, головними болями, що розпирають, порушенням свідомості і появою осередкової симптоматики. При здавленні стовбура мозку відзначаються порушення дихання та кровообігу, а також пригнічення реакції зіниць.

Зазвичай виявляється закономірність: що важче черепно-мозкова травма, то сильніше виражене порушення свідомості. Однак із цього правила є виняток – внутрішньочерепна гематома, для якої характерний період просвітлення, що змінюється втратою свідомості. Тому задовільний стан хворого не варто розцінювати як свідчення відсутності або незначної тяжкості травми.

Ще один фактор, який необхідно брати до уваги – пацієнти з переломом черепа нерідко перебувають у стані алкогольного сп’яніння, що може ускладнювати діагностику. Тому об’єктивні підтвердження травми голови (забиті місця, рани, гематоми) та свідчення очевидців у таких випадках повинні ставати приводом для направлення хворого на негайне обстеження до спеціалізованого відділення.

Перелом основи черепа

При переломах основи черепа симптоматика залежить від супутнього ушкодження мозку. Крім того, виявляються ознаки, характерні для пошкодження певної черепної ямки. Про перелом передньої черепної ямки свідчить симптом «окулярів» – крововиливи в клітковину навколо очей та закінчення спинномозкової рідини з домішкою крові з носа. Іноді спостерігається екзофтальм (витріщання очей внаслідок крововиливу в клітковину, розташовану позаду ока). При пошкодженні повітроносних порожнин може виявлятись підшкірна емфізема.

Перелом середньої черепної ямки супроводжується закінченням спинномозкової рідини зі слухових проходів та утворенням синця на задній стінці глотки. Для перелому задньої черепної ямки характерні важкі розлади дихання та кровообігу (свідчення пошкодження стовбура мозку) та синці в ділянці соскоподібного відростка (кісткового виступу за вухом). Слід врахувати, що симптом «окулярів» та синці в ділянку соскоподібного відростка з’являються не відразу, а через 12-24 години після травми.

Перелом черепа слід виключати у всіх пацієнтів з черепно-мозковою травмою. Лікар опитує хворого, з’ясовуючи обставини травми, оцінює його загальний стан, проводить неврологічне обстеження (оцінює чутливість та силу м’язів, перевіряє рефлекси тощо). У ході огляду він перевіряє стан зіниць (реакція на світло, рівномірність, ширина), наявність або відсутність відхилення язика від середньої лінії та рівномірність вискалювання зубів, а також вимірює пульс, щоб виявити брадикардію, характерну для черепно-мозкової травми.

Обов’язково виконується оглядова рентгенограма черепа у двох проекціях, а за необхідності – і спеціальних укладаннях. Призначається комп’ютерна томографія черепа та магнітно-резонансна томографія (МРТ головного мозку).

Існує ряд об’єктивних обставин, що ускладнюють діагностику переломів черепа, у тому числі – тяжкий стан хворого, через який неможливо провести низку досліджень, особливості будови черепа через які на оглядових знімках пошкодження кісток основи виявляється менш ніж у 10% постраждалих тощо. д. Тому діагноз перелому черепа у ряді випадків виставляється на підставі клінічної картини і надалі, після поліпшення стану хворого, підтверджується даними об’єктивних досліджень.

Перша допомога

Усіх пацієнтів із черепно-мозковою травмою необхідно негайно доставляти до стаціонару. На етапі першої допомоги хворого укладають у горизонтальне положення. Якщо потерпілий притомний, його кладуть на спину. Пацієнтів у несвідомому стані укладають напівобороту. Для створення такого положення під спину з одного боку можна підкласти невеликі подушки або верхній одяг. Голову хворого повертають убік, щоб при блюванні він не захлинувся блювотними масами.

Голові створюють спокій, використовуючи підручні засоби: одяг, подушки чи валики. Зупиняють кровотечу, накладаючи на рану пов’язку, що давить. До місця травм прикладають холод. Перевіряють прохідність дихальних шляхів, у разі потреби усувають западіння язика, звільняють дихальні шляхи від блювотних мас тощо. буд. За показаннями вводять аналептики (цитизин, діетиламід нікотинової кислоти) і серцеві глікозиди.

Консервативна терапія

На етапі стаціонару лікування переломів черепа частіше консервативне, операції проводять за суворими показаннями. Консервативну терапію призначають пацієнтам з переломами основи черепа, закритими переломами склепіння черепа, субарахноїдальними крововиливами, струсом та забиттям головного мозку. Усім хворим показаний постільний режим, тривалість якого залежить від тяжкості травми, та гіпотермія голови (використовуються бульбашки з льодом). Проводиться дегідратаційна терапія, призначаються антибіотики та знеболювальні. При переломах основи черепа виконуються люмбальні повторні пункції або накладається люмбальний дренаж.

Тактика лікування в кожному конкретному випадку визначається тяжкістю та особливостями черепно-мозкової травми. Так, при струсах головного мозку пацієнтам призначають вазотропні та ноотропні препарати. При забоях мозку спектр лікувальних заходів розширюється і включає в себе не тільки засоби для покращення мозкового кровотоку та енергозабезпечення мозку, але й метаболічну та протизапальну терапію тощо. ).

Хірургічне лікування

Хірургічне лікування може знадобитися при тяжких переломах черепа, особливо втиснутих. Під загальним наркозом виконується трепанація, в ході якої лікар створює отвір у черепі, видаляє з мозку осколки, сторонні тіла і зруйновані тканини. Утворення внутрішньочерепних гематом у переважній більшості випадків є показанням для термінової операції, в процесі якої хірург видаляє кров, що пройде, промиває порожнину, виявляє і усуває джерело кровотечі.

Показанням до хірургічного втручання при переломах основи черепа в гострому періоді може стати пошкодження лицьового або зорового нерва, а у віддаленому – витікання спинномозкової рідини з вушних проходів або носових ходів. Прогноз при переломах черепа залежить від тяжкості черепномозкової травми. Можливе як повне відновлення, так і тяжкі наслідки, що спричиняють інвалідність хворого.