Перелом кістки п’яти

Переломи кістки п’яти – Це порушення цілісності кістки п’яти внаслідок травматичного впливу. Симптоми включають болі і набряклість області п’яти, розширення і сплощення п’яти, неможливість опери на п’яту при збереженні обсягу рухів гомілковостопного суглоба. Діагностика перелому кістки п’яти проводиться травматологом на підставі скарг, результатів огляду і рентгенографії стопи в 3-х проекціях. Лікування включає накладання гіпсової лонгети від пальців до коліна, потім проведення ЛФК та ​​масажу.

За даними останніх досліджень, переломи кістки п’яти становлять 5,8% від загальної кількості переломів. Мають серйозний прогноз, у віддаленому періоді нерідко спостерігається посттравматична плоскостопість та інші наслідки. Патологія часто поєднується з переломами поперекових та грудних хребців, переломовивихами та переломами кісточок. У 15% випадків виявляються двосторонні переломи кісток п’яти. Лікування здійснюють спеціалісти у сфері травматології.

Причиною перелому кістки п’яти практично завжди є падіння з висоти в положенні стоячи. Цілісність кістки порушується при ударі п’ятами об землю. Дуже рідко спостерігаються ушкодження внаслідок удару по підошві знизу (наприклад, під час вибуху). Тяжкість перелому визначається висотою, особливостями поверхні та характеристиками міцності п’яткової кістки. У хворих похилого віку з остеопорозом травма може виникати при незначному впливі, наприклад, зісковзуванні ноги зі сходинки або падіння з табуретки.

П’яткова кістка – найбільша кістка стопи, що несе основну частину навантаження при стоянні та ходьбі. Виділяють дві основні частини кістки п’яти: тіло і розташований позаду бугор. Зверху кістка п’яти з’єднується з таранною кісткою, спереду – з кубоподібною. Таранна кістка виконує функцію сполучної ланки між кісткою п’яти і кістками гомілки. При падінні на п’яти сила тяжіння всього тіла передається через кістки гомілки на таранну кістку, яка вклинюється в кістку п’яти і розколює її на частини.

Вид перелому кістки п’яти і напрям зсуву її уламків залежать від висоти падіння і положення стопи в момент удару об землю. Вплив травмуючої сили та тяга триголового м’яза гомілки призводять до зміщення задніх відділів кістки догори, внаслідок чого поздовжнє склепіння сплощується. За відсутності репозиції чи наявності залишкової деформації може стати причиною порушення функцій опори і ходьби після зрощення уламків.

Переломи кісток п’яти можуть бути компресійними, ізольованими і крайовими, без зміщення і зі зміщенням уламків. У сучасній травматології та ортопедії виділяють дві великі групи ушкоджень:

• Внутрішньосуглобові – становлять 80% від загальної кількості травм кістки п’яти, включають переломи, лінія яких поширюється в область підтаранного суглоба.
• Позасуставні – поділяються на переломи тіла та бугра п’яткової кістки, частка таких ушкоджень становить 20%.

Переломи бугра, у свою чергу, поділяються на чотири групи:

• горизонтальні;
• вертикальні;
• відриви серединного горбка;
• переломи на кшталт «дзьоба».

Пацієнт пред’являє скарги на біль у ділянці п’яти. При огляді виявляється набряк п’яткової області, що швидко розповсюджується до ахіллового сухожилля, сплощення і розширення п’яти, гематома в центрі підошви. Контури ахілла згладжуються. Висота стопи зменшується, а ширина задньої частини збільшується. Через кілька годин після травми іноді з’являються синці по бічних поверхнях стопи (нижче кісточок)

Опора на ногу неможлива. Рухи в гомілковостопному суглобі збережені. Пальпація п’яти різко болісна. При стисканні області п’яти в поперечному напрямку больовий синдром посилюється, стає нестерпним. При компресійних переломах та травмах без усунення уламків крепітація не визначається. В інших випадках наявність кісткового хрускоту є варіативною ознакою.

Імовірність розвитку ускладнень зростає прямо пропорційно до ступеня усунення уламків п’яти, залежить від якості репозиції – при неповному вправленні фрагментів та їх вторинному зміщенні ризик негативних наслідків збільшується. У віддаленому періоді у пацієнтів часто виявляється посттравматична плоскостопість. Внутрішньосуглобові переломи кістки п’яти нерідко стають причиною розвитку артрозу підтаранного суглоба.

Діагноз виставляється лікарем-травматологом на підставі анамнезу, даних об’єктивного огляду та результатів візуалізаційних досліджень. Ушкодження п’ят іноді залишаються непоміченими на тлі травм хребта і кісточок, що супроводжуються яскравою симптоматикою, тому всі пацієнти з характерним механізмом травми (падіння на ноги з висоти понад 1,5 м) повинні бути оглянуті для виключення переломів кісток п’яти. План обстеження включає:

• Зовнішній огляд. На користь перелому свідчить деформація області п’яти, наявність розлитого набряку і різкої хворобливості. Патогномонічною ознакою є кістковий хрускіт.
• Рентгенографія п’яткової кістки. Для підтвердження діагнозу та уточнення ступеня зміщення фрагментів виконують рентгенографію у чотирьох проекціях: латеральної, аксіальної, косої та переднезадньої. Про виразність патологічних змін судять щодо зміни кута Белера (кут бугра кістки п’яти) і кута Гиссана (кут між верхнім краєм латеральної частини кістки і зовнішнім краєм суглобової поверхні).
• КТ п’яткової кістки. Дозволяє уточнити розташування первинної лінії перелому п’яти, кількість характеру та зміщення уламків. Призначається на вибір оптимальної тактики лікування. Виготовляється в аксіальній, коронарній та сагітальній проекціях.

Диференціальну діагностику ушкодження п’яти проводять із переломами таранної кістки. Вирішальну роль грають результати візуалізаційних досліджень.

Лікування зазвичай здійснюється в умовах травматологічного відділення, може бути консервативним чи оперативним. Програма лікування визначається видом та тяжкістю перелому п’яти, включає відкриту або закриту репозицію (за наявності усунення), іммобілізацію, знеболювання, спеціальний режим, використання додаткових засобів (милиць).

Переломи без усунення

Лікування переломів п’яти без усунення і крайових переломів бугра проводиться консервативними методами. Після анестезії місця ушкодження на ногу накладають гіпсовий чобіток з ретельно відмодельованими склепіннями. Для знеболювання перші дні після травми внутрішньом’язово вводять анальгетики. Хворого спрямовують на ЛФК, призначають УВЧ. Гіпс знімають за 8-10 тижнів. Пацієнту рекомендують носити ортопедичне взуття із супінаторами як мінімум протягом 6 місяців.

Компресійні та оскольчасті переломи

Лікування складних внутрішньосуглобових переломів п’яткової кістки пов’язане зі суттєвими труднощами, зумовленими складністю відновлення нормального взаєморозташування уламків та їх утримання до моменту зрощення. З урахуванням виду перелому та характеру усунення можуть застосовуватися такі методи:

• Закрита репозиція. Проводиться із застосуванням спеціальних ручних прийомів. Спочатку усувають зміщення по довжині, потім – ущільнення п’яти, на закінчення – бічне усунення фрагментів. Кінцівку іммобілізують гіпсовою пов’язкою.
• Одномоментне скелетне витягування. Дозволяє посилити потяг, підвищити точність маніпуляцій. Здійснюється за допомогою однієї або двох спиць, які проводять через уламки. Спиці закріплюють на скоби, виконують наведені вище прийоми, фіксують кісткові фрагменти іншими спицями, накладають гіпсову пов’язку.
• Репозиція апаратом Ілізарова. Показано при несвіжих ушкодженнях п’яти, які неможливо усунути шляхом одномоментного вправлення. Проводиться протягом 1-2 тижнів під регулярним рентгенологічним контролем. Надалі лікування здійснюється за тими самими принципами, що при одномоментному витягуванні.

За неефективності консервативного лікування проводять оперативні втручання. Остеосинтез кістки п’яти виконують з використанням шурупів і реконструктивних пластин, металоконструкції застосовують з обережністю через велику небезпеку ускладнень. За наявності кісткових дефектів додатково здійснюють трансплантацію ауто-або гомокості. При складних застарілих ушкодженнях накладають апарат Ілізарова для мікродистракції уламків протягом 2,5-3 місяців.

У післяопераційному періоді призначають анальгетики та антибактеріальні засоби. Обов’язковою частиною лікування є лікувальна фізкультура. З фізіотерапевтичних методів показано:

Термін іммобілізації складних переломів кістки п’яти становить 3-4 місяці. Після зняття гіпсової пов’язки рекомендується носіння устілок-супінаторів для запобігання плоскостопості. Загальна тривалість періоду непрацездатності сягає 5-6 місяців.

При ушкодженнях п’яти без усунення прогноз щодо сприятливий, при складних переломах зі зміщенням кісткових фрагментів – сумнівний. У віддаленому періоді часто розвивається посттравматична плоскостопість, деформація стопи, артрози суглоба Шопара та підтаранного суглоба. Можливе утворення кісткових виступів, що порушують опорну функцію кінцівки.

Превентивні заходи передбачають заходи щодо запобігання падінням з висоти у побуті та на виробництві. Профілактика розвитку ускладнень при переломах кістки п’яти включає раннє звернення за медичною допомогою, суворе дотримання лікарських рекомендацій щодо опори на ногу в різні фази лікування, носіння супінаторів або ортопедичного взуття в реабілітаційному періоді.