Перелом Колліса

Перелом Колліса – це пошкодження нижнього відділу променевої кістки, при якому дистальний фрагмент зміщується до тилу кисті та у бік великого пальця. Виявляється різким болем, набряком м’яких тканин і кутоподібною деформацією кістки трохи вище променево-зап’ясткового суглоба. Як правило, закритий. Можливі поєднання із травмами прилеглих твердих та м’яких структур. Патологія діагностується на підставі анамнезу, скарг, даних зовнішнього огляду та результатів рентгенографії, рідше – КТ та МРТ. Лікування найчастіше консервативне – репозиція з наступною фіксацією. За показаннями проводяться операції.

Перелом Колліса (розгинальний) – найпоширеніший варіант порушення цілісності кісток скелета. Складає 90% від загальної кількості переломів променевої кістки у типовому місці (у дистальному відділі). На цю патологію страждає кожна шоста людина, яка звертається за допомогою до травматологів з приводу кісткових травм. У молодих зустрічається рідко, більшість пацієнтів – чоловіки. Після 40 років частота збільшується у міру старіння, серед хворих переважають жінки.

Розвивається під час падіння на витягнуту руку з упором на долоню. У людей похилого віку пошкодження відбувається в результаті побутових і вуличних травм, частота переломів Колліса збільшується в зимовий час, нерідко виявляється зв’язок з остеопорозом. У молодих пацієнтів причиною зазвичай стає високоенергетична травма при падінні з великої висоти, заняттях спортом або дорожньо-транспортній пригоді.

Дистальною частиною променевої кістки вважається область довжиною 3 см, починаючи від променево-зап’ясткового суглоба. При упорі на долоню пензель гранично розгинається, нижня частина променя відламується і розгортається разом з долонею, тобто, зсувається до тилу. Через тиск одночасно відбувається зміщення фрагмента у бік 1 пальця. Поєднання кута та укорочення стає причиною розвитку штикоподібної деформації. Рідше фрагменти залишаються дома.

Пошкодження Колліса у 60% випадків супроводжує відрив шилоподібного відростка. Рідше одночасно виникає перелом шийки ліктьової кістки трохи нижче за ліктьовий суглоб. Можливі підвивих у променево-зап’ястковому суглобі, перелом кісток зап’ястя, здавлення серединного нерва, сухожилля згиначів, м’язів основи кисті. Іноді гострий край фрагмента ушкоджує шкіру, формується повторно відкритий перелом.

Перелом Коліса може бути позасуглобовим або внутрішньосуглобовим. Другий варіант найчастіше зустрічається у групі молодих пацієнтів. За характером розрізняють ушкодження з переважаючою ангуляцією, переважаючим дорсальним зміщенням, укороченням або подрібненням уламка (багатооскольчасті). При внутрішньосуглобових травмах можуть бути такі типи уражень:

• стабільні;
• нестабільні вдавлені (репоновані та нерепоновані);
• оскольчаті з різною зміною положення тильної та долонної частин;
• вибухові.

Пацієнт скаржиться на виражений біль, що виник після падіння на руку. При огляді зона ураження набрякла, можливі крововиливи. Кисть зміщена у променеву та тильну сторону. Функція обмежена. Пальпація та осьове навантаження різко болючі. Іноді пальпаторно визначається “сходинка”. Кріпітація часто відсутня. При відкритих ураженнях на шкірі видно невелику рану, з якої витікає кров, іноді – з жировими включеннями. Для супутнього ушкодження серединного нерва характерні слабкість та порушення чутливості 1-3 пальців.

У віддаленому періоді після пошкодження Колліса іноді виявляється тугорухливість в області променево-зап’ясткового суглоба та дрібних суглобів кисті, особливо при відмові від ЛФК або недостатній розробці. При некоректній репозиції чи вторинному зміщенні спостерігається неправильне зрощення із суттєвим порушенням функції. При рубцювання в зоні сухожилля згиначів можливе обмеження рухів пальців.

Діагноз виставляється лікарем-травматологом на підставі анамнестичних даних, скарг, інформації, отриманої під час об’єктивного огляду, результатів апаратних досліджень. Основним способом візуалізації є рентгенографія променево-зап’ясткового суглоба у двох або трьох проекціях. На знімках проглядається лінія перелому. Периферичний уламок зміщений у відповідному напрямку.

Інші візуалізаційні методи, як правило, не потрібні. У складних випадках (при багатооскольчатих та вибухових травмах, необхідності оперативного лікування) призначаються томографічні дослідження. За даними КТ уточнюють характер кутового відхилення та усунення фрагментів. За результатами МРТ оцінюють стан довколишніх м’яких тканин.

На догоспітальному етапі руку необхідно фіксувати шиною або підручними предметами (дощечками, шматками щільного картону) та підвісити на косинкову пов’язку. Рану слід закрити асептичною пов’язкою. При сильних болях можна дати знеболюючий засіб. У легенях лікувальні заходи здійснюються амбулаторно. Хворим з відкритими та тяжкими ушкодженнями потрібна госпіталізація до травматологічного відділення.

При переломах Колліса без усунення накладається гіпсова пов’язка. Зміщення є показанням до закритої репозиції із наступною іммобілізацією. Спочатку руку фіксують лонгетою. Після спадання основного набряку (через 4-5 днів) гіпс циркулюють. Через 2-3 тижні після усунення залишкової набряклості пов’язку замінюють. Загальний термін іммобілізації становить 6 тижнів. Незадовільне становище фрагментів після 2 спроб закритого вправлення та значне вторинне усунення розглядаються як показання до проведення хірургічного втручання.

Операції частіше виконують молодим фізично активним людям із внутрішньосуглобовими переломами. Для фіксації використовують металеві штифти, гвинти та спиці. Для заповнення порожнин за показаннями встановлюють кісткові ауто- та гомотрансплантати. Існує метод артроскопічно асистованої репозиції, однак він використовується обмежено через ризик виникнення синдрому зап’ястного каналу або компартмент-синдрому.

У період іммобілізації пацієнтам призначають фізіопроцедури, рекомендують виконувати вправи для збереження рухливості пальців, ліктьового та плечового суглоба. Після зняття гіпсу показані теплові процедури, масаж, комплекси лікувальної фізкультури збільшення сили м’язів і обсягу рухів, відновлення дрібної моторики.

Прогноз залежить від тяжкості ураження, адекватності та своєчасності лікувальних заходів, віку хворого та його готовності виконувати рекомендації лікаря. Протягом двох місяців з моменту травми часто спостерігаються сильні болі та виражене порушення функції. Зниження сили захоплення та амплітуди рухів може зберігатися до півроку. Наприкінці після переломів Колліса іноді формується косметичний дефект. Деяких хворих турбують хронічні болі, що виникають або посилюються при повороті долоні вгору, інтенсивних навантаженнях (наприклад, віджимання).

Профілактичні заходи для молодих хворих полягають у запобіганні автомобільним аваріям, нещасним випадкам на виробництві та спортивним травмам. Літнім людям рекомендують носити зручне взуття з неслизькою підошвою для зниження ймовірності випадкових падінь, регулярно обстежуватися на наявність остеопорозу, при його виявленні отримувати відповідне лікування.