Перелом кореня зуба

Перелом кореня зуба – травматичне ушкодження зуба, що супроводжується порушенням цілісності його кореня. Пацієнти скаржаться на посилення болю в ділянці пошкодженого зуба при жуванні, відкушуванні їжі. У ході обстеження виявляють набряклу гіперемовану слизову оболонку. Вертикальна перкусія при переломі кореня позитивна. Може спостерігатися патологічна рухливість зубів 1, 2 чи 3 ступеня. Діагноз перелом кореня зуба ставлять, виходячи зі скарг пацієнта, зібраного анамнезу, даних клінічного огляду, результатів рентгенографії та ЕОД. Вибір тактики лікування залежить від віку хворого, стану його імунної системи, рівня та напряму лінії перелому.

Перелом кореня зуба – патологічний стан, що виникає у разі порушення цілісності кореня. У дитячому віці перелом кореня зуба діагностують дуже рідко (0,5%). У дорослих травми зубів, поєднані з розломом кореня, виявляють у 2% випадків. Основну групу пацієнтів становлять люди віком від 40-45 до 50 років. У 4% хворих на перелом кореня передує раніше проведене ендодонтичне лікування каналів. Найчастіше зустрічаються горизонтальні переломи кореня зуба з локалізацією кісткового дефекту в ділянці між середньою третиною та верхівкою різців. Розлом коренів великих та малих корінних зубів у 80% випадків є поздовжнім, при цьому лише у 10 % обстежених діагностується неповний перелом кореня зуба. Свищевий перебіг формується у кожного 10 пацієнта, який звернувся до стоматології. Усунення уламків зафіксовано у 3% випадків.

Перелом кореня зуба виникає внаслідок травматичних ушкоджень (травм зубів) під час падіння, удару в обличчя. Лінія перелому зазвичай проходить лише на рівні середньої третини верхніх різців. Дуже часто пошкодження коренів діагностують при переломах альвеолярного відростка та тіла верхньощелепної кістки, при цьому перелом кореня зуба практично завжди поєднується з розривом періодонтального зв’язкового апарату.

Перелом кореня зуба може виникнути під час проведення стоматологічних маніпуляцій на етапі розширення кореневих каналів чи момент установки штифта. Додаток надмірного зусилля веде до порушення цілісності витончених стінок кореня в поздовжньому напрямку. Також частою причиною перелому кореня зуба є недотримання протоколу лікування: відновлення коронкової частини світлозатверджуваним матеріалом за наявності прямих показань до протезування, використання консольних конструкцій, мостоподібних протезів великої протяжності проміжної частини.

Надмірне розширення каналів, їх агресивна механічна обробка, нерівномірний розподіл жувального тиску – всі ці фактори в рази підвищують ризик перелому кореня зуба. Травмуючий тиск може передаватися на корінь як перпендикулярно, а й паралельно його поздовжньої осі. При прямих ударах перелом кореня зуба узгоджується з пошкодженням альвеолярного відростка. Вертикальні сили розвиваються внаслідок дії зубів-антагоністів у момент змикання зубних рядів за умови наявності вогнищ жувального навантаження.

Залежно від напрямку лінії ушкодження переломи кореня поділяють на 4 групи:

1. Поперечні. Лінія розлому проходить паралельно до жувальної поверхні. На рентгенограмі вдається розглянути 1-2 смужки просвітлення, що відповідають рівню пошкодження.
2. Вертикальні. Фрагменти, що утворилися при переломі кореня зуба, паралельні до поздовжньої осі. Найчастіше вертикальні переломи поєднуються з пошкодженням коронки.
3. Косі. Розлом кореня проходить під кутом до осі зуба в щочно-оральному або медіодистальному напрямку.
4. Оскольчасті. Характеризуються утворенням кількох ліній перелому, що перетинаються між собою у різних напрямках.

По локалізації розрізняють апікальний, серединний та пришийковий переломи кореня зуба.

Клінічна картина при переломі кореня залежить від рівня ушкодження, стану пульпи, ступеня усунення фрагментів. Якщо перелом кореня зуба поєднується з пошкодженням кісток лицьового скелета, на шкірі визначають ранки. М’які тканини набряклі. Слизова оболонка в ділянці перелому кореня зуба гіперемована, болісна. При ушкодженні пульпи пацієнти вказують на появу мимовільного болю. В результаті внутрішнього крововиливу коронкова частина зубів набуває рожевого відтінку.

При змиканні щелеп болючість посилюється. Пошкоджений зуб може бути як у зубному ряду, так і поза ним (з вестибулярним або оральним нахилом). При огляді визначають патологічну рухливість зубів 1, 2 чи 3 ступеня. Зубоепітеліальне прикріплення при переломі кореня зуба руйнується, унаслідок чого утворюються пародонтальні кишені. З ясенної борозни спостерігається кровоточивість. За відсутності лікування з часом на слизовій оболонці у проекції лінії перелому утворюється свищевий хід, через який вибухають грануляції. При загостренні запального процесу відзначається гній.

Діагностика перелому кореня включає збирання скарг, клінічний огляд, ЕОД. Вирішальними для постановки діагнозу є результати рентгенологічного дослідження. Як правило, серед основних причин розлому кореня пацієнти вказують на травматичні ушкодження. Патогномонічних симптомів при переломі кореня зуба немає. У ході фізикального обстеження лікар-стоматолог виявляє низку неспецифічних ознак: припухлість слизової оболонки в зоні перелому, позитивну вертикальну перкусію, патологічну рухливість пошкоджених зубів, руйнування зубоепітеліальної сполуки, наявність пародонтальних кишень. При переломі кореня коронкова частина зуба може бути частково або повністю відсутня. При вертикальному розломі кореня лінія перелому проходить через дві апроксимальні та жувальні поверхні або у вестибуло-оральному напрямку. Відламані фрагменти рухливі.

При косих медіодистальних переломах кореня зуба, а також у разі, коли лінії перелому перпендикулярні рентгенівському променю, виявити розлом кореня за допомогою прицільної рентгенологічної діагностики досить складно. Для уточнення характеру патології проводять КТ. При горизонтальних, вертикальних вестибуло-оральних переломах кореня зуба на рентгенограмах виявляють розширення періодонтальної щілини. Зона розрідження кісткової тканини у вигляді тонкої смужки просвітлення проходить у ділянці ушкодження. При пізньому зверненні пацієнтів рентгенографічно у проекції перелому кореня зуба визначають ділянку деструкції кістки з нечіткими контурами, спостерігаються ознаки резорбції кореня. Прицільну рентгенографію проводять двічі: у момент травми та через тиждень.

Результати ЕОД свідчать про стан пульпи. Щоб отримати найдостовірніші дані, дослідження виконують кілька разів. Відразу після пошкодження показники життєздатності пульпи, як правило, знижено (значення в діапазоні від 100 мкА та вище). Згодом вітальність пульпи може відновитись. Диференціювати перелом кореня зуба необхідно з забиттям та вивихом зуба, переломом альвеолярної пластинки. Обстеження проводять стоматолог-терапевт та стоматолог-хірург.

Тактика лікаря при переломі кореня визначається характером та локалізацією ушкодження, віком пацієнта, рівнем усунення фрагментів. При виявленні поперечного перелому апікальної третини з порушенням вітальності пульпи проводять екстирпацію коронкової і кореневої пульпи, медикаментозну і механічну обробку каналів з подальшим їх пломбуванням тимчасової пастою кальцій. Після обтурації кореневих каналів методом латеральної або вертикальної конденсації гуттаперчі виробляють хірургічне втручання, мета якого при переломі кореня зуба полягає у видаленні відламаного апікального фрагмента. При збереженні вітальності пульпи показано іммобілізацію зуба спеціальною капою або дротяною шиною, зафіксованою до 2 інтактних зубів по обидва боки від пошкодженого за допомогою рідкого фотополімерного матеріалу.

Якщо при поперечно-серединному переломі кореня незворотних змін у пульпі не спостерігається, щоб забезпечити необхідні умови для зрощення фрагментів, застосовують капу, скловолоконну або дротяно-композитну шини. У разі виявлення ознак нежиттєздатності пульпи терапія перелому кореня зуба включає етап ендодонтичного лікування, встановлення штифта з репозицією, фіксацією, іммобілізацією уламків. При вертикальному чи косому переломі однокореневі зуби підлягають видаленню. У разі розлому одного з коренів молярів або премолярів виконують зубозберігаючі операції. При гемісекції зуба через жувальну поверхню з біфуркації в щочно-оральному напрямку бором розрізають коронку. Пошкоджений корінь видаляють. Зберігся здоровий корінь використовують як опору при протезуванні. Виявлення розлому кореня тимчасового зуба є прямим показанням для його видалення.

При своєчасному зверненні пацієнта та кваліфіковано спланованому лікуванні горизонтального перелому кореня зуба середньої чи апікальної третини прогноз є сприятливим. Збереження життєздатності пульпи підвищує ймовірність загоєння перелому, оскільки саме вітальна пульпа сприяє формуванню твердих тканин в ендодонті. При горизонтальному переломі пришийкового кореня зуба прогноз несприятливий. Усі тимчасові, і навіть постійні однокореневі зуби з косими, поздовжніми, оскольчатыми переломами кореня підлягають видаленню, оскільки у динаміці зрощення фрагментів немає, у пацієнтів спостерігається резорбція коренів із ознаками хронічного запального процесу.